Книжкова спадщина митрополита Київського і Галицького Флавіана: інтеграція зусиль бібліотек України і зарубіжжя з її відновлення

Тези доповіді

Відомо, що бібліотека митрополита Флавіана була вивезена нацистами з Києво-Печерської лаври до Німеччини в роки Великої Вітчизняної війни. Національна історична бібліотека України (НІБУ) випустила каталог бібліотеки Флавіана із вступною статтею Наталії Удод. Він складається з 180 книг, які залишилися від бібліотеки і зараз перебувають в НІБУ.
Мета цієї роботи – дослідити шлях надходження і чисельність книг бібліотеки митрополита Флавіана у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та виявити в яких ще бібліотеках України і за кордоном є частини його колекції.
Митрополит Київський і Галицький Флавіан (світське ім’я Микола Городецький) народився 26 липня (8 серпня) 1840 р. в м. Орел, у сім'ї дворян. Залишившись сиротою, він отримав добре домашнє виховання й освіту в будинку глибоко віруючої тітки. Тому в 1861 р. на останньому курсі університету Микола залишив вищу школу й пішки попрямував 90 верст до Миколо-Песноського монастиря Московської єпархії. Одного разу 1866 р. архімандрит Гурій (Карпов) (1814–1882) запропонував Миколі посаду секретаря. Так він став ченцем Флавіаном і тривалий час супроводжував архімандрита.
Протягом десяти років Флавіан проходив місіонерське служіння в Китаї. У 1885 р. Флавіана перевели на посаду єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії. У 1898 р. владика Флавіан був затверджений архієпископом Карталинським і Кахетинським зі званням екзарха Грузії та постійним членом Святійшого Синоду. У 1901 р. владика Флавіан імператором Миколою II був затверджений архієпископом Харківським і Охтирським.
4 лютого 1903 р. архієпископа Флавіана було возведено в чин митрополита Київського і Галицького священноархімандрита Києво-Печерської Успенської лаври. З собою митрополит Флавіан привіз власну бібліотеку, яка мала розділи, хоч і була не впорядкована. Початком зібрання була бібліотека його вчителя – єпископа Гурія. Книжки до своєї колекції митрополит Флавіан почав збирати ще за часів служіння в Китаї. Бібліотека Флавіана нараховувала більше 20 тис. книг, серед яких було дуже багато рідкісних і цінних видань з історії, літератури, педагогіки, музики.
Отримавши у своє підпорядкування налагоджене архімандритом Антонієм Лаврське господарство, Флавіан, який звик усе життя економити заради свого скарбу – бібліотеки, продовжив своє книгозбирання. Він бачив недолік Лаврської бібліотеки – відсутність читальної зали, і через це – відсутність культури читання у братії. Проте перевагами Лаврської бібліотеки були наявність систематичного каталогу книг та розстановка літератури в шафах згідно з цим каталогом. Тематичні розділи він запозичив з Лаврської бібліотеки і почав поступове впорядкування своєї книгозбірні. Він бачив, що матеріальні можливості в нього збільшилися, але як чернець продовжував жити скромно. Як священноархімандрит Лаври він написав заяву в Духовний собор Києво-Печерської лаври, що не бажає отримувати всю свою платню, а буде складати всі гроші на окремий рахунок у Лаврському казначействі, йому ж надавати в міру накопичення певну суму тільки за письмовим проханням. З цієї суми він не брав нічого особисто собі, але в жовтні 1903 р. за письмовим розпорядженням було видано 20 тис. руб. на будівництво нової церкви між митрополичими покоями і братською кухнею, 3 тис. руб. Київському товариству попечительства про бідних, 40 тис. на будівництво бібліотеки. Для того щоб його власна бібліотека добре зберігалася і могла бути доступною людям, митрополит Флавіан вирішив передати її Києво-Печерській лаврі і збудувати для неї окреме приміщення. Це було зроблено не зразу, лише в 1908 р. архітектором Є.Ф. Єрмаковим під керівництвом намісника Києво-Печерської лаври архімандрита Антонія.
Відкрито бібліотеку митрополита Флавіана було в 1910 р. Вона мала добре організований довідково-бібліографічний апарат бо в друкарні Києво-Печерської лаври був виданий “Систематический каталог книг библиотеки высокопреосвященного Флавиана, митрополита Киевского и Галицкого” та щорічно випускався каталог нових надходжень. У будинку бібліотеки був великий читальний зал, в якому знайомитися з рідкісними книжками мали можливість не тільки ченці Києво-Печерської лаври, а й священики, викладачі та студенти Київської духовної академії й університету, вчені з Києва, Москви, Петербургу та інших міст.
Революція 1917 р. припинила роботу обох бібліотек. Бібліотека Києво-Печерської лаври і бібліотека митрополита Флавіана взяті були на облік Київським губернським комітетом охорони пам’яток мистецтва і старовини. На жаль, це не врятувало монастир від розкрадання жителями Інвалідного містечка, яке київська влада розмістила на території Лаври. Тому Духовний собор Києво-Печерської лаври сам звернувся до новоствореної Всеукраїнської академії наук із проханням про передачу бібліотеки Лаври і бібліотеки митрополита Флавіана до Всенародної бібліотеки України.
У 1924 р. на території Лаври було утворено Музей культів та побуту під керівництвом П.П. Курінного. Він, звісно, не хотів випускати зі своєї юрисдикції всього, що перебувало на території Лаври, і ключі від бібліотеки Флавіана не віддав представникам ВБУ. Після тривалих суперечок народний комісар освіти запропонував терміново передати Музейному містечку Флавіанівську бібліотеку, а ВБУ залишити Лаврську. Відносно ж книг, які мали значення як експонати для музею або як джерело для антирелігійної роботи, утворити паритетну комісію з двох чоловік, яка й мала вирішити питання передачі. У результаті акт передачі Флавіанівської бібліотеки Музейному містечку був підписаний 27 липня 1931 р. До нього було додано список книжок, що їх ВБУ вважала за потрібне долучити до своїх фондів, а в тексті акта зазначено, що ці книжки Музейному містечку не передаються. Список складався з 253 назв.
25 лютого 1933 р. П.П. Курінний був арештований після перевірки комісією ЦК за “отсутствие классового подхода в научной деятельности, увлечение стариной и непонимание процесса нового социалистического музейного строительства”, та невдовзі його відпустили без права працювати за фахом.
У роки Вітчизняної війни під час гітлерівської окупації П.П. Курінний був з 1941 р. інспектором охорони пам'яток окупаційної міської управи в Харкові, з 1942 р. – заступником директора Крайового музею первісної та стародавньої історії в Києві. У 1943 р. він супроводжував потяг із фондами українських музеїв, які вивозила гітлерівська Німеччина з території України до Кракова, а згодом — до м. Гохштадта (Німеччина).
Таким чином, бібліотека митрополита Флавіана була залишена в Музейному містечку на території Києво-Печерської лаври і практично вся була вивезена до Німеччини. Ті залишки, що не були вивезені, зараз перебувають у Державній історичній бібліотеці України. Книги за списком, що складався з 253 назв, які мали передатися Всенародній бібліотеці України, так і не були надані П.П. Курінним. Натомість були отримані зовсім інші книги не такі унікальні і меншої вартості. Зараз у складі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського віднайдено 52 книжні одиниці з печатками “Библиотека митрополита Флавиана”. Шкода, що бібліотеку, яку все життя збирав митрополит Флавіан і архієпископ Гурій, для того щоб віддати на користування всім людям, інша людина вирішила, що нова українська радянська влада не здатна оцінити, і доклав багато зусиль до її вивезення. Але за кордоном вона також не була використана.
Каталог бібліотеки митрополита Флавіана і електронна виставка з нагоди 100-річчя з дня смерті планується на сайті відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ.
Шляхом інтеграції зусиль в межах інформаційного простору можна виявити в яких ще бібліотеках України і за кордоном є частини його колекції.