Архівні джерела з дослідження наукового складу НАН України на рубежі 1950-х–1960-х рр.: їх особливості та інформативна наповненість

Тези доповіді

Ігор Миколайович Шихненко
к.і.н., науковий співробітник Інституту архівознавства НБУВ

Архівні джерела з дослідження наукового складу НАН України на рубежі 1950-х–1960-х рр.: їх особливості та інформативна наповненість

У процесі дослідження історії Національної академії наук України особливе місце займає питання висвітлення складу її наукових працівників. Період другої половини 1950-х – початку 1960-х рр. характеризувався у житті Академії не лише великими досягненнями у галузі фізики, хімії, геології, машинобудування, електрозварювання, але й істотними змінами в її кадровому забезпеченні. Дослідження складу наукових співробітників НАН України не можливе без використання цілого комплексу інформативних ресурсів, зокрема, архівних джерел. Серед них документи, створені в процесі діяльності Президії НАН України як головного керуючого і виконавчого органу Академії, академічних науково-дослідних установ, видатних вчених, а також документи установ інших відомств, які співпрацювали з НАН України (Ради Міністрів УРСР і СРСР, Держплану УРСР, ЦК КПУ та ін.). До групи цих документів входять: протоколи та стенограми засідань Президії НАН України, листування Академії з вищими органами державної влади з кадрових питань, особові справи наукових працівників, накази НАН України з кадрових питань, протоколи вчених рад академічних установ та ін. В Архіві Президії НАН України зберігається великий масив документів, що містить відомості про чисельність працівників, зокрема, їх прізвища, імена, по-батькові, роки народження, спеціальності, наукові ступені та вчені звання, займані посади тощо. Це, насамперед, списки наукових співробітників академічних установ, протоколи та стенограми засідань Президії, накази з особового складу та розпорядження НАН України. В архівах науково-дослідних установ НАН України, що діяли у вищевказаний хронологічний період, зберігаються накази директорів з особового складу, звіти про наукові дослідження і розробки, списки вчених рад інститутів. Деякі аспекти з кадрового забезпечення Академії висвітлюють такі види документів, як листування Президії НАН України з Радами Міністрів УРСР і СРСР, ЦК КПУ, Держпланом УРСР та іншими відомствами з питань збільшення штатних посад у науково-дослідних установах, довідки зі статистичними даними фахівців того, чи іншого наукового профілю в інституті, відділі, чи лабораторії та ін. Значна кількість цих документів зберігається у фонді Ради Міністрів УРСР Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України і фонді ЦК КПУ Центрального державного архіву громадських об’єднань України.
Важливою групою джерел з дослідження життєвого шляху і наукової діяльності вчених НАН України є документи їх особових архівних фондів, що знаходяться на постійному зберіганні в Архіві НАН України та у головному архівному підрозділі НАН України – Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Це автобіографії, анкети, листи з обліку кадрів, списки наукових праць і винаходів, відзиви на висунення академіків і членів-кореспондентів НАН України на наукові премії та інші нагороди.
Проведений науковий аналіз вищевказаних груп архівних документів показав, що за їх інформацією можливо скласти узагальнені списки наукових співробітників НАН України і встановити кількісний показник особового складу науково-дослідних установ, уточнити назви їх структурних підрозділів (відділів, лабораторій, груп), прослідкувати динаміку збільшення або зменшення фахівців у тій чи іншій науковій галузі, визначити пріоритетність окремих наукових напрямів в системі НАН України. У свою чергу такі види документів як протоколи та стенограми засідань Президії, розпорядження НАН України, накази з особового складу академічних установ мають важливе значення при уточненні відомостей про призначення співробітників на ті, чи інші посади, переведення з одного інституту до іншого, присудження наукових ступенів або вчених звань тощо. Проведений науковий аналіз листування Президії НАН України з Радами Міністрів УРСР і СРСР, Держпланом УРСР і ЦК КПУ показав, що питання кадрового забезпечення Академії часто вирішувалося на високому державному рівні, на це виділялися значні кошти та відповідні штатні одиниці. Документи особових архівних фондів академіків і членів-кореспондентів НАН України дають можливість більш широко дослідити їх біографію, діяльність в науково-дослідних установах і освітніх закладах та ін.
При уточненні дат життя наукових співробітників доцільно використовувати біобібліографічні видання, спогади колег і учнів, оскільки архівні документи не завжди містять інформацію з даного питання.
Аналіз вищевказаних груп і видів архівних джерел засвідчив, що на рубежі 1950-х – початку 1960-х рр. особовий склад співробітників НАН України значно поповнився фахівцями з фізико-математичних, геологічних, хімічних і технічних наук. При цьому суттєво зменшилася кількість спеціалістів у галузі сільськогосподарських наук. Це обумовлювалося, певною мірою, структурними змінами в Академії. У 1956 р. було ліквідовано Відділ сільськогосподарських наук НАН України, а на його базі створено Українську академію сільськогосподарських наук. До складу нової установи перейшов і значний відсоток працівників НАН України відповідного профілю.
У вищезазначений хронологічний період НАН України помітно поповнилася науковцями вищої кваліфікації. Під час виборів до складу академіків і членів-кореспондентів НАН України, які відбулися у 1957 р. і 1958 р., академіками було обрано: вченого у галузі електрозварювання Б. Є. Патона, біохіміка М. Ф. Гулого, геолога В. Б. Порфир’єва, вченого у галузі металургії і металознавства К. Ф. Стародубова, хіміка Ю. К. Делімарського та ін. Членами-кореспондентами НАН України стали: радіофізик С. Я. Брауде, кібернетик В. М. Глушков, математик Ю. О. Митропольський, вчений у галузі матеріалознавства І. М. Федорченко, геофізик С. І. Субботін та ін. У цей час до установ Академії прийшли працювати молоді співробітники, які в подальшому здійснили вагомий вклад в розвиток вітчизняної науки. Це майбутні академіки НАН України А. М. Гродзинський (1926–1988) – біолог, дослідник проблем радіобіології та екології, В. С. Гутиря (1910–1983) – фахівець з нафтохімії, розробник основ раціональної переробки нафтопродуктів і методики одержання синтетичного етанолу з газів піролізу, майбутній член-кореспондент НАН України Г. І. Деркач (1932–1969) – хімік-органік, дослідник проблем хімії органічних ізоціанатів та ізотіоціанатів кислот, археолог В. В. Ауліх (1928–1994), філософ А. А. Аветисян (1904–1990) та ін.
Загалом даний комплекс архівних джерел свідчить про їх вагому наукову цінність і достатню інформативну наповненість, що дозволяє використовувати їх при системному дослідженні питання особового складу наукових співробітників установ НАН України.