Юрій Таранченко та його роль у розвитку української музичної культури ХХ століття

Тези доповіді

Таранченко Олена Георгіївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8038-8927,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
професорка кафедра історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України,
Київ, Україна
e-mail: olenataranchenko@gmail.com

Юрій Таранченко та його роль у розвитку
української музичної культури ХХ століття

Проаналізовано багатогранну життєтворчість визначного диригента-хормейстера Юрія Таранченка. Розкрито провідні риси таланту митця, який ви-різнявся високою диригентською культурою, майстерністю хорової інтерпрета-ції. Визначено одну із суттєвих рис його обдарування як універсального дири-гента. З’ясовано основні вектори діяльності Ю. Таранченка, художнього керів-ника і головного диригента хорової капели Українського радіо, започаткування ним нової моделі сучасного національного хорового колективу.
Ключові слова: хорове виконавство, національна музична культура, універсаль-ний диригент, хорова капела Українського радіо.

В ряду славних творців національного музичного мистецтва другої поло-вини ХХ ст. почесне місце посідає Юрій Таранченко (1905–1978). Диригент, яскравий багатогранний музикант, педагог, просвітитель, один з будівничих су-часної хорової справи в Україні ХХ ст. Життєтворчість Ю. Таранченка – уособ-лення поетапного процесу становлення й злету національної хорової творчості, професіоналізму, новітніх форм і способів її функціонування. Визначними ри-сами таланту Юрія Таранченка, за одностайними оцінками сучасників, були ви-сока майстерність, диригентська культура, вишуканий музичний слух, багаторі-чний досвід практичної роботи. Він здобув ґрунтовну фахову освіту в Київсь-кому державному вищому музично-драматичному інституті імені М. Лисенка по класу скрипки та оркестрового диригування. З 1935 р. навчався на диригент-сько-хоровому факультеті Київської консерваторії. Його наставниками були визначні музиканти-професори Д. Бертьє, М. Вольф-Ізраель, О. Орлов, Б. Лятошинський, В. Косенко, Г. Верьовка, Е. Скрипчинська-Верьовка. Дириге-нтську майстерність Ю. Таранченко опановував й удосконалював також в про-цесі практичної роботи у симфонічному оркестрі під орудою О. Орлова, оркест-рі Київського оперного театру, в постійній творчій праці з численними хорови-ми колективами Києва. Потужна діяльність митця задля розквіту української музичної культури – багаторівнева й масштабна. Він успішно очолював провід-ні виконавські колективи України: унікальний Державний жіночий хоровий ан-самбль «Жінхоранс», Молодіжний хор Українського радіо. Після Другої світо-вої війни, Юрій Таранченко – багаторічний художній керівник і головний дири-гент хорової капели Українського радіо. Хормейстер широких репертуарних можливостей, він майстерно інтерпретував українську і зарубіжну класику, пі-сенно-хорові, жанрово-розмаїті полотна сучасних авторів. У переліку виконува-ної музики – вокально-симфонічні, оперні кантатно-ораторіальні, народно-пісенні твори, вокальні ансамблі, розгорнуті обрядові хорові сцени з класичних музично-драматичних спектаклів. Потужна виконавська діяльність Ю. Таранченка відіграла значну роль у збагаченні жанрового й виконавського простору тогочасної української хорової практики, пошуках нових шляхів ко-мунікації задля поширення надбань світової і національної музичної культури, мала важливу культуротворчу й просвітницьку вагу.
Художня результативність такої праці диригента, універсальність його та-ланту повною мірою розкрились у період керування хоровою капелою Україн-ського радіо (1945–1969). Засобам радіомовлення виконавське мистецтво капе-ли під орудою Ю. Таранченка буквально увійшло в кожну оселю, стало незмін-ним чинником повсякденного життя народу. Диригенту вдалось згуртувати на-вколо себе колектив артистів хору і солістів як цілісний художньо-творчий ор-ганізм. Вимогливий до себе, Ю. Таранченко ставив високі вимоги й до свого колективу. Щоденні репетиції перетворювались на справжню школу виховання й удосконалення виконавського рівня хористів. Диригент ретельно відшліфову-вав з ними культуру звука, темброво-акустичну ансамблеву злагодженість, на-стійно навчав мистецтву осмисленого інтонування яким і сам володів доскона-ло.
Специфіку діяльності хорової капели визначали багатофункціональність і мобільність. Це виявлялось у репертуарі, характері творчої праці. У щоденному графіку роботи колективу поєднувались велика репетиційна і студійна праця, процес звукозапису, виступи в прямому радіо – згодом і теле-ефірах, а також у різних концертних залах столиці, участь в авторських концертах провідних ук-раїнських композиторів, урочистих подіях та ювілейних заходах державного рівня, декадах культури і мистецтва. Одночасно здійснювалось озвучування фі-льмів на Київській кіностудії, проводилась поширена в ті роки форма так зва-них шефських концертів на виробництвах перед робітничою аудиторією.
Юрій Таранченко започаткував в тодішньому хоровому мистецтві якісно нову модель сучасного українського виконавського колективу універсального типу. В ньому диригенту вдалось органічно поєднати багатоголосну народну співочу традицію з сучасним досвідом хорового виконання, надати звучанню хору Українського радіо неповторного тембрового забарвлення з виразним теп-лим звучанням, притаманним ментальним особливостям українського співу. Досвід Ю. Таранченка згодом буде творчо продовжений та удосконалений в ни-нішній диригентсько-хоровій практиці кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Знаменно, що основним творчим проєктом Ю. Таранченка стало системне відродження української музичної спадщини, пошуки різноманітних сучасних засобів інтерпретації найвизначніших її зразків. Диригент ініціював і вперше виконав хорові твори П. Сокальського, Б. Підгорецького, П. Ніщинського, К. Стеценка, М. Леонтовича, О. Кошиця та інших. Справжнім подвигом митця стала інтерпретація великої кількості хорових та оперних творів Миколи Лисе-нка. Вони увійшли до унікального радіоциклу «Музична лисенкіана». Вперше мільйонна аудиторія слухачів мала можливість почути найвидатніші опуси композитора-класика. Серед цих творів – «Заповіт», «Іван Гус», кантати «Ра-дуйся ниво неполитая», «На вічну пам'ять Котляревському», цикли з «Музики до «Кобзаря» Т. Шевченка», опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», музика до дра-ми «Остання ніч» М. Старицького та чимало інших. Виконані хором під ору-дою Ю. Таранченка в радіоефірі, записані на магнітофонну плівку, вони увійш-ли до Золотого фонду Українського радіо. Прикметно, що одним з фундаторів цього Золотого фонду був сам диригент.
Поруч із класикою репертуар хору становили твори провідних сучасних українських авторів: Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, М. Колесси, Ю. Мейтуса, К. Данькевича, Платона і Георгія Майбород, Г. Жуковського, К. Домінчена і багатьох інших сучасників. З ними Ю. Таранченка єднала бага-торічна творча співпраця. Диригент постійно залучав митців до спільної роботи, був не лише ініціатором нових творів, але й першим виконавцем. Авторитетна думка митця, його досвід були запорукою високого художнього рівня інтерпре-тації нових партитур. Свого часу саме Ю. Таранченко підтримав і дав дорогу в творче життя тоді молодим авторам, зокрема, І. Шамо, В. Кирейку, О. Білашу, Л. Дичко. Серед існуючих великих хорових колективів України капела Україн-ського радіо під орудою Ю. Таранченка була без перебільшення провідною ін-ституцією, де успішно створювалась і звучала музика сучасних авторів з різних регіонів України. Вагому роль мала культуротворча діяльність митця. Він – один з фундаторів й активних членів заснованого у 1959 р. Хорового товариства України (нині Всеукраїнське музичне товариство). Продовжуючи кращі тради-ції започаткованого у 1922 р. Всеукраїнського музичного товариства імені М. Леонтовича, воно своїм відповідальним завданням і метою визначило збере-ження досягнень і відродження творчого досвіду визначних майстрів, традицій хорового руху в Україні, національної культурно-мистецької спадщини від дав-нини до сучасності. Важливу роль в цьому процесі відіграла подвижницька дія-льність диригента Ю. Таранченка. Цілісне системне наукове її вивчення – поче-сне і перспективне завдання майбутніх дослідників.

Olena Taranchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8038-8927,
Ph.D. in Art History, Associate Professor,
Professor,
Department of Ukrainian Music History and Musical Folklore,
National Music Academy of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: olenataranchenko@gmail.com

Yurii Taranchenko and His Role in the Development of Ukrainian Musical Culture in the 20th Century

This article analyzes the multifaceted creative work of the distinguished conductor and choral director Yuriy Taranchenko. It highlights the key traits of this artist’s talent, who was distinguished by his refined conducting style and mastery of choral interpretation. One of the essential characteristics of his talent as a versatile conductor is identified. The main areas of Y. Taranchenko’s work as artistic director and chief conductor of the Ukrainian Radio Choir are examined, along with his creation of a new model for a contemporary national choral ensemble.
Keywords: choral performance, national musical culture, versatile conductor, Ukrainian Radio Choir.