діяльність Євгена Чикаленка через призму епістолярної спадщини: джерелознавчий аспект

Тези доповіді

УДК 929–94(Чикаленко)
Бойко Ю.О. к.і.н.
науковий співробітник
Інституту архівознавства НБУВ

Діяльність Євгена Чикаленка через призму епістолярної спадщини: джерелознавчий аспект.

До важливого комплексу джерел, що розкривають багатогранну постать Євгена Чикаленка (09.12.1961 – 20.06.1929), видавця першої щоденної української газети «Рада», благодійника, громадсько-політичного діяча, мецената, необхідно віднести епістолярну спадщину, яка має особливо велике значення для дослідження періоду громадсько-політичної та культурно-просвітньої діяльності Є. Чикаленка, як на Україні так і в період еміграції.
Епістолярій Євгена Чикаленка охоплює період з 1892 р. і до останніх років життя – 1929 р. Значна частина листів зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Листи Євгена Чикаленка та його кореспондентів відображають вагомий проміжок в історії становлення Української держави – це і становлення українських громад, і зародження перших українських політичних партій, і народження української преси, і побудова Української держави, і діяльність української громади в еміграції.
Так листування з В. Леонтовичем і П. Стебницьким, яке зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, розкриває проблеми, які стояли перед Є. Чикаленком у період видання газети «Рада» та шляхів їх вирішення. Також з дореволюційного періоду привертає увагу листування Є. Чикаленка з Б. Грінченком, яке відображає тісну співпрацю двох діячів, як і у видавничій справі так і в галузі літературознавства. Тут же зберігається і родинне листування Чикаленків, а також листи до Є. Чикаленка деяких громадських організацій та видань, що допомагають відтворити дореволюційний етап його діяльності.
На різних етапах своєї громадсько-політичної роботи як в Україні, так і за її межами, Є. Чикаленко був у дуже добрих відносинах і тісно співпрацював із С. Єфремовим. Цінна кореспонденція даного листування зберігається в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського у фонді 257 – «Колекція документів вчених України, репресованих в 30−40-х та 50-х роках ХХ ст.». Початковий період товаришування двох діячів відображений у листах, які зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописних фондів та тектології – (Ф. 120.). Крім того в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка міститься листування Є. Чикаленка з І. Франком (Ф. 3), О. Олесем (Ф. 114), І. Карпенком-Карим (Ф. 74), О. Кониським (Ф. 77), А. Тесленком (Ф. 6), адміністрацією ЛНВ (Ф. 78).
Частина листів еміграційного періоду Є. Чикаленка зберігається в особових фондах ЦДАВО України: М. Садовського (Ф. 4024), Ю. Тищенка (Сірого) (Ф. 3803), С. Шелухіна (Ф. 3695) та у фонді Міністерства закордонних справ Української Народної Республіки (Ф. 3696). В особових фондах відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України також виявлена частина листів еміграційного періоду Є. Чикаленка до М. Коса та В. Гнатюка.
Варто звернути увагу і на опубліковане листування Є. Чикаленка, як в Україні так і за її межами. Слід зазначити, що окремі листи та цитування багатьох листів були використані Є. Чикаленком у його опублікованій мемуарній спадщині: кілька листів до нього В. Винниченка, М. Грушевського, лист М. Коцюбинського, уривки із багатьох листів А. Ніковського за 1912−1913 рр. мемуарист опублікував у своєму «Щоденнику» та «Спогадах».
У радянській Україні у зв’язку з непопулярністю імені Є. Чикаленка, як національно свідомого українця, його епістолярна спадщина не вивчалися та не надавалася до наукового обігу. Але і в тих умовах побачили світ окремі листи у статтях та публікаціях. Так були опубліковані у двох виданнях листи до Є. Чикаленка письменника М. Коцюбинського та окремі листи Є. Чикаленка до М. Коцюбинського, виявлені дослідниками у Чернігівському меморіальному музеї М. Коцюбинського. Ці ж листи М. Коцюбинського до Є. Чикаленка були перевидані у 1975 р. «Науковою думкою»: опубліковані у 6 та 7 томах 7-томного видання творів М. Коцюбинського.
У 1970-і рр. в «Українському історикові» була опублікована кореспонденція 1920-х рр. до Є. Чикаленка С. Єфремова − це листи та листівки, які охоплювали період від травня 1922 р. до кінця лютого 1928 р.
І лише на початку 1990-х рр. розпочалася публікація епістолярної спадщини Є. Чикаленка в Україні. С. Білокінь у часописі «Індо-Європа» опублікував листи Є. Чикаленка за 1921 р. до політика Є. Лукасевича. Ці листи дослідник також виявив у названому вище архіві УВАН у Нью-Йорку, де зберігається основна частина епістолярію Є. Чикаленка періоду еміграції.
Частину взаємного листування Є. Чикаленка з П. Стебницьким, А. Ніковським, листи В. Леонтовича та П. Саксаганського за 1917 р. до Є. Чикаленка, повністю взаємне листування Є. Чикаленка з В. Винниченком, виявили, упорядкували до друку та опублікували у періодичних виданнях Н. Миронець та І. Старовойтенко. Основний масив взаємного листування Є. Чикаленка з А. Ніковським упорядкований та представлений широкому загалу Ю. Середенко.
Майже повністю опубліковане взаємне листування Є. Чикаленка із вченим, істориком Д. Яворницьким. Виявили та опублікували листування дослідники С. Абросимова та Ю. Мицик. Чернігівський дослідник В. Бойко опублікував листи Є. Чикаленка до Д. Мордовця за 1896 − 1898 рр.
У 2003 р. у журналі «Вітчизна» В. Панченко опублікував цінні й малодоступні для українського дослідника листи В. Винниченка до Є. Чикаленка еміграційного періоду, виявлені ним у архіві Колумбійського університету (США).
Переважна більшість листів вже опрацьована дослідниками та доступна широкому загалу, але не менш цікаві листи ще чекають свого упорядника та видавця. Загалом епістолярна спадщина Є. Чикаленка досить багатогранна та багаточисельна.