Джерельний потенціал архівної спадщини члена-кореспондента АН УРСР А. Д. Нестеренка в національному інформаційному просторі

Тези доповіді

Булгаков Ю. В.
наук. співроб. НБУВ,
канд. іст. наук

Джерельний потенціал архівної спадщини
члена-кореспондента АН УРСР А. Д. Нестеренка
в національному інформаційному просторі

У 2014 р. виповнюється 115 років з дня народження видатного українського вченого у галузі електротехніки, одного з перших організаторів електроприладобудування в Україні, доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Анатолія Дмитровича Нестеренка. У 2013 р. в Інституті архівознавства НБУВ став доступним для дослідників особовий архівний фонд вченого, документи якого є важливим комплексом джерел вивчення життя, діяльності та наукового доробку А. Д. Нестеренка, історії українського електроприладобудування, електротехніки як наукового напряму загалом, і в цих питаннях дані документи доповнюють національний інформаційний простір. Фонд містить 278 справ загальною кількістю 1998 документів за 1917−1975 рр.
Анатолій Дмитрович народився 6 квітня 1899 р. у с. Благодатне (нині – Миколаївська обл.) в сім’ї сільського вчителя. Після закінчення Златопільської гімназії у 1917–1926 рр. навчався в Київському політехнічному інституті (КПІ). Тут же розпочалась його трудова діяльність – працював електромонтером при електротехнічних лабораторіях інституту. З отриманням кваліфікації інженера-електрика розпочалася стрімка педагогічна кар’єра вченого спочатку в КПІ, потім в Київському енергетичному інституті (КЕІ) та Київському індустріальному інституті (КІІ). В евакуації викладав у Машинобудівному інституті (м. Омськ).
В 1920-х – 1940-х рр. А. Д. Нестеренко проводив активну науково-організаційну роботу, був засновником та керівником низки лабораторій електричних вимірювань, організував електровимірювальну лабораторію в Енергетичному інституті АН СРСР (м. Москва). У 1945 р. був одним із засновників кафедри електроприладобудування в КПІ. Вчений долучився до підвищення обороноздатності країни, був головним конструктора Київського заводу електротехнічної апаратури (КЗЕТА), в м. Омську – заводів П/я 86 та № 634, які входили до складу ВПК СРСР, працював у складі Радянської закупівельної комісії в США. Після реевакуації А. Д. Нестеренко розгорнув діяльність на академічній ниві, працював в інститутах енергетики, електротехніки, електродинаміки АН УРСР (в 1952–1958 рр. – директор).
А. Д. Нестеренко – автор понад 80 наукових праць, кількох монографій, науковий керівник 19 кандидатів та 4 докторів наук. Наукові здобутки та організаційна робота вченого отримали високу оцінку – вчений був удостоєний ордену «Трудового Червоного Прапора» (1948), обраний членом-кореспондентом АН УРСР (1951), став лауреатом держаних премій СРСР (1951 ) та УРСР (1978).
Документи особового архівного фонду уточнюють та доповнюють біографічні дані А. Д. Нестеренка. Серед них: атестат зрілості (1917), документи про навчання в КПІ (1917–1925), особова справа (1938–1975), трудовий список (1945) і трудова книжка (1959), документи про нагородження орденом «Трудового Червоного Правора» та медалями (1946–1970), військовий (1948–1955) та профспілковий квиток (1953–1957) та ін.
У фонді представлено документи, які значно розширюють бібліографію праць А. Д. Нестеренка за 1932–1975 рр., розкривають наукову лабораторію вченого. Це чорнові варіанти монографій «Основы расчета электроизмерительных схем уравновешивания» (1953, 1959), «Утечки в электроизмерительных схемах уравновешивания» (1961), «Введение в теоретическую электротехнику» (1968), а також окремі розділи неопублікованих монографій «Введение в техническую электродинамику» (1965) та «Теоретические основы электротехники» ([1969–1972]), статті, доповіді та тези доповідей, лекції більшість з яких неопубліковані, а також окремі розділи до різних праць, робочі та ілюстративні матеріали до наукових праць, розробки електровимірювальної апаратури. Діяльність А. Д. Нестеренка як рецензента представлена його відгуками та рецензіями на праці інших вчених та на державні стандарти.
Основні напрямки науково-організаційної діяльності вченого розкривають довідки про роботу вченого на різних посадах в Ворошиловградському вечірньому машинобудівному, Омському машинобудівному інститутах, КПІ, КЕІ, КІІ, Енергетичному інституті АН СРСР, заводі П/я 86, звіти з наукових тем, керівником яких був А. Д. Нестеренко, документи про діяльність як члена різних наукових організацій, кваліфікаційних вчених рад, про наукові відрядження до США, УНР, ЧССР, НДР, РРФСР. Коло ділових контактів вченого відображено у його листуванні з приводу оформлення авторських свідоцтв на окремі винаходи, щодо співпраці з видавництвами та редакціями журналів, заводами, науковими інституціями.
Особисті неформальні відносини вченого представленні листуванням вченого приватного характеру. Серед кореспондентів вченого переважно його колеги та учні: Д. Алмаши – професор Науково-дослідного інституту зв’язку (м. Будапешт, УНР), Ф. Б. Гриневич – у майбутньому академік НАН України, Ч. М. Джуварли – директор Енергетичного інституту АН Азербайджанської РСР та ін.
Цікавими матеріалами, які візуалізують діяльність та особисте життя А. Д. Нестеренка, є фотографії вченого серед колег, учнів, учасників Всесоюзної наради з електровимірювальної техніки, яка проходила в КПІ у червні 1960 р., а також під час відпочинку, у сімейному колі.
У цілому документи особового фонду можуть бути використані як досить повна архівна складова джерельної бази для дослідження життєвого і творчого шляху члена-кореспондента АН УРСР А. Д. Нестеренка, а також окремих питань історії наукових інституцій, до діяльності яких він був причетний.