Національні авторитетні файли України: проблеми формування

Тези доповіді

Національні авторитетні файли України: проблеми формування

Система авторитетного контролю є поняттям, що характеризується не тільки як така, що здатна встановлювати зв’язки в інформаційно-пошуковому середовищі електронного каталогу, яким притаманні властивості системності, об’єктивності, достовірності та логічності. Вона означає не тільки ідентифікацію об’єктів, поданих як контрольовані точки доступу до бібліографічних та авторитетних записів, не тільки безперервний процес управління ними, але, перш за все, правильну організацію авторитетних даних, тобто таку організацію, яка забезпечує користувачеві найбільш ефективний пошук і найбільш оперативне надання необхідного йому ресурсу. Іншими словами, ми маємо чітко розуміти, що якщо об’єкт неправильно описаний, він не буде знайдений, й жодна сама довершена пошукова система не врятує положення.
Згідно з міжнародними нормами за створення національних авторитетних файлів (НАФ) має нести відповідальність національна бібліотека країни. Зауважимо, що ведення файлів імен національних авторів, як індивідуальних, так і колективних, було визначено як функцію національних бібліографічних агентств ЮНЕСКО та ІФЛА ще в 1977 р. у Парижі на Міжнародному конгресі з національної бібліографії, основний документ якого мав назву "Національні бібліографії. Стандартизована каталогізаційна практика та обмін бібліографічною інформацією".
В Україні національні авторитетні файли досі не ведуться. Їх створення задача достатньо складна і складність ця обумовлена роз’єднаністю бібліотечного співтовариства в Україні, а її рішення викликано необхідністю приєднання України до світових ресурсів авторитетного контролю. Стратегія реалізації цього завдання, залежить від того, який шлях ми оберемо: повна централізація даного процесу або координація наших дій.
В Україні декілька національних бібліотек. І кожна з них могла б узяти на себе відповідальність за створення авторитетних записів на імена осіб і найменування організацій, які мають до них, так би мовити семантичну приналежність. З іншого боку, варто наголосити, що Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) отримує обов’язковий примірник документів, які видаються в Україні, і, таким чином, може забезпечити повноту охоплення об’єктів авторитетного контролю, які, у свою чергу є суб’єктами інтелектуальної та художньої діяльності при створенні документів (йдеться про імена осіб та найменування організацій).
Інформаційне забезпечення, а головне його базова складова – формати представлення бібліографічних та авторитетних даних, а також єдине методичне забезпечення, мають надавати інструментарій правильної організації авторитетних даних щодо всіх параметрів контрольованих точок доступу, тобто базових формулювань імен або найменувань та їх атрибутів, і скласти основу, так би мовити, «розуміння» на рівні формалізованих даних про об’єкти авторитетного контролю.
Національний рівень реалізації авторитетного контролю вимагає гарантування сприйняття підготовленої інформації на міжнародному рівні і тому має базуватися на комунікативних форматах представлення авторитетних записів як UNIMARC, MARC21, оскільки вони можуть забезпечити уніфікацію структури і змісту областей і елементів авторитетного запису. Таким чином, якщо проблему інформаційного забезпечення в цілому можна вважати вирішеною або умовно вирішеною, то проблема єдиного методичного забезпечення ще потребує розв’язання.
Методика формування і ведення НАФ встановлює принципи і правила роботи з контентом об’єктів авторитетного контролю та їх атрибутами, тобто
накреслює чіткі вимоги до формування авторитетної точки доступу, варіантних, пов’язаних і паралельних точок доступу, тобто точок доступу на інших мовах або в іншій графіці. Отже методика регламентує роботу зі змістом і структурою записів авторитетного файлу.
У методиці формування і ведення НАФ доцільно виокремити три основні блоки.
Перший блок – це загальні положення, правила застосування скорочень, великих літер, пунктуації, схеми представлення записів авторитетного файлу. Тут необхідно визначити базові вимоги до національних авторитетних записів.
Найскладнішим є питання мови, зокрема визначення національної приналежності особи. Щодо приналежності організацій, то це питання вирішується простіше. Авторитетні точки доступу найменувань українських організацій, мають бути подані українською мовою. У тому випадку, коли є публікації цієї організації іншими мовами, то необхідно створювати точки доступу на цих мовах та у відповідній графіці.
Другий блок – це правила формування контенту точок доступу, а саме рекомендації щодо послідовності здійснення авторитетної роботи, аналізу документів, що є джерелом авторитетних точок доступу, визначення форми для створення точки доступу, формування посилань типу «дивись» і «дивись також». Крім того, він має містити поради щодо роботи із найменуваннями організацій, що зазнали реорганізацій або перейменувань та появленням у документі, що каталогізується нового імені або псевдоніму особи.
Щодо вмісту третього блоку, бажано було б включити до нього специфіку представлення авторитетних даних у полях форматів UNIMARC, MARC21. Адже як показав семінар «Створення авторитетних (нормативних) файлів імен осіб та назв установ і організацій у провідних бібліотеках України як засіб удосконалення доступу до наукової інформації», проведений НБУВ 16.05.2014 р., робота бібліотек, що використовують формат UNIMARC базується на різних методиках застосування полів та способів їх наповнення. Це, безумовно, призведе до багатозначності подання того самого імені або найменування, що негативно відіб’ється на уніфікації подання авторитетних даних.
Інструктивно-методичні рекомендації щодо ведення файлів авторитетних записів слід розглядати у взаємозв’язку із засобами програмного забезпечення АБІС, оскільки саме ці засоби надають можливість управління точками доступу авторитетних записів. Під управлінням точками доступу ми розуміємо можливості експорту записів у потрібній формі, встановлення інформаційних зв’язків між всіма видами точок доступу авторитетного файлу, и точками доступу авторитетних і бібліографічних записів, надання можливості пошуку як у локальному електронному каталозі, так і в web-середовищі.
Отже, не викликає сумніву необхідність домовленостей між провідними бібліотеками України щодо розробки стратегії створення Національних авторитетних файлів України.