Інститут уповноважених у механізмі Голодомору-геноциду 1932–1933 років: джерелознавчий потенціал та репрезентація соціальних практик у районній пресі УСРР

Тези доповіді

Якубовський Ігор Вячеславович,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9986-6469,
кандидат архітектури,
офіцер 1-го корпусу НГУ «Азов» (вч 4110),
м. Київ, Україна
e-mail: cuba@azov.one

Інститут уповноважених у механізмі Голодомору-геноциду 1932–1933 років: джерелознавчий потенціал та репрезентація соціальних практик у районній пресі УСРР

Висвітлено актуальність і джерелознавчу значущість дослідження механізмів здійснення Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні через призму функціонування інституту уповноважених. Обґрунтовано необхідність залучення для дослідження цього явища матеріалів районної періодичної преси УСРР. Наголошено на потребі подолання наявних історіографічних деформацій шляхом глибокого опрацювання низової преси, що дозволяє об’єктивно відтворити цілісну картину злочину, персоніфікувати відповідальність виконавців, проаналізувати місцеві адаптаційні й спротивові практики.
Ключові слова: Голодомор-геноцид 1932–1933 рр., інститут уповноважених, районна преса УСРР, джерелознавчий потенціал, тоталітарний примус, репресивні практики.

Вивчення механізму здійснення Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні залишається одним із найактуальніших і водночас складних завдань сучасної історіографії. Тривалий час у науковому дискурсі переважали аналітичні візії, що опиралися першочергово на документацію вищих державних та партійних органів СРСР. Проте для повноцінного відтворення цілісної картини злочину геноциду, з’ясування ступеня відповідальності конкретних виконавців та аналізу локальних адаптаційних чи спротивових стратегій критично важливим є звернення до низових джерел.
Особливе місце в цьому контексті посідає інститут уповноважених — специфічна інституційна ланка, яка пронизувала партійно-державну вертикаль від республіканського центру до найвіддаленішого села. У період Голодомору цей інститут перетворився на головну рушійну силу продавлювання репресивних директив на селі. Упродовж тривалого часу науковий образ діяльності уповноважених у дослідженнях мав певні деформації. Часто у наукових працях роль уповноважених виписано спрощено: вони постають бездумними виконавцями, які беззастережно втілювали будь-які вимоги влади й виявляли ледь не поголовну садистську жорстокість. Водночас, слід зазначити, що в працях окремих дослідників висвітлюються різні моделі поведінки уповноважених, приміром, у статті Н. Романець «Роль уповноважених у хлібозаготівельній кампанії 1932–1933 рр. у Дніпропетровській області»
Метою нашої доповіді є подальше введення до наукового обігу та аналіз інформаційного потенціалу районних газет Київської та Чернігівської областей 1931–1933 рр. як специфічного джерела для вивчення персонального складу, організаційних форм, репресивних дій та виявів спротиву в середовищі уповноважених. Фронтальне обстеження районної преси Київщини та Чернігівщини за 1931–1933 рр. засвідчує, що проблематика уповноважених порушувалася в усіх без винятку районних газетах. Вершиною інформаційної цінності преси є опубліковані списки уповноважених. Хоча це відносно рідкісне явище (виявлено 14 випадків у 11 районних газетах — зокрема, у Бобровиці, Коростені, Ріпках, Прилуках, Корсуні, Варві, Каневі та ін.), вони дають неоціненний матеріал для персоніфікації. Докладніше про це є у нашій публікації «Районні газети Київщини та Чернігівщини про персональний склад виконавців Голодомору 1932–1933 рр.: списки уповноважених» (Наукові записки ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія, 2022. № 42). Згідно з постановами районних партійних та радянських органів, опблікованих у періодиці, уповноважені розглядалися владою як головна силова та організаційна ланка. Всупереч формальному призначенню (наприклад, «уповноважений з хлібозаготівлі» чи «з сівби»), їхній функціонал штучно розширювався на всі без винятку сфери життя села.
Значний масив матерiалiв районних газет присвячено фіксації жорстоких репресивних дій уповноважених щодо селянства. Завдяки так званим кампаніям із викриття «порушень революційної законності» та «лівацьких перегинів» (якими вище керівництво СРСР намагалося зняти з себе відповідальність за голод та перекласти її на низових виконавців), на шпальти преси потрапили унікальні факти злочинів:
1. Адміністративне свавілля та незаконні арешти. У с. Микитяни Богуславського району уповноважений Холод разом із головою сільради проводили масові арешти селян, утримуючи їх у курниках, та привласнювали майно. У с. Дешки того ж району уповноважений Загребельський та члени бригади зачиняли людей у коморах, знущалися, руйнували в хатах печі й лежанки.
2. Повальні обшуки та вилучення продуктів. Навесні та восени 1932 р. у с. Гуляйполе (Тальнівський р-н), с. Могильне (Коростенський р-н), с. Омелянів (Козелецький р-н) уповноважені проводили поголовні труси, конфісковуючи хліб та майно не лише в т. зв. «куркулів», а й у бідняків, середняків та вчителів.
3. Фізичне насильство та вбивства. У с. Веприк Бобровицького району уповноважений райвиконкому Дешко систематично бив селян, що призвело до вбивства людини у приміщенні сільради. Там же уповноважений Компанець у стані алкогольного сп'яніння застрелив сільвиконавця. Численні факти побоїв та катувань зафіксовані в постанові Харківського обкому КП(б)У щодо Прилуцького району (травень 1932 р.).
4. Мародерство, привласнення та зловживання. Преса майорить повідомленнями про те, як уповноважені конфісковували й привласнювали худобу (Бахмацький р-н), розбазарювали насіннєві фонди та продовольчу допомогу (Малинський, Коростенський р-ни), а також систематично пиячили з місцевим керівництвом, супроводжуючи це брутальною лайкою та знущанням із селян.
Найбільш вагомим джерелознавчим відкриттям при фронтальному аналізі районної преси є виявлення широкого спектра свідчень про спротив та непокору в середовищі самих уповноважених. Більшість матеріалів районної преси стосуються якраз цієї складової функціонування інституту уповноважених. Така картина притаманна всім без винятку районним газетам. Важливо, що різні форми спротиву зафіксовані щодо уповноважених, рекрутованих з різних соціальних прошарків (сільська верхівка, рядові селяни, районна партійна та радянська номенклатура). Це спростовує стереотип про суцільну монолітність і садистську одностайність виконавців директив. Спротив мав як відкриті, так і пасивні форми.
Докладно ми розглянули це питання у публікації 2023 року «Спротив у середовищі уповноважених під час Голодомору 1932–1933 рр. (за матеріалами районних газет Київської та Чернігівської областей)» (Наукові записки ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія, 2023. № 43). Багато уповноважених — від районних функціонерів до селян-декадників — публічно заявляли про неможливість виконання викачки хліба.
Таким чином, систематичне дослідження районної періодичної преси УСРР 1931–1933 років дозволяє суттєво поглибити наукові уявлення про інститут уповноважених як ключовий інструмент реалізації Голодомору-геноциду. Попри ідеологічну заанґажованість та цензуру, районні газети містять унікальну персоніфіковану інформацію (списки, посади, факти репресій та покарань), яка переважно відсутня в архівних матеріалах. Джерела переконливо спростовують часто поширювану тезу про однорідність контингенту уповноважених. Поряд із жорстокими виконавцями, мародерами та кар'єристами, частина уповноважених демонструвала різні форми спротиву — від внутрішнього морального відторгнення та заяв про нереальність планів до відкритого саботажу, втечі й прямої відмови брати участь у вилученні хліба.
Найголовніше, що матеріали районної преси про поведінковім стратегії уповноважених руйнують спроби розмити геноцидну сутність Голодомору шляхом перекладення відповідальності за його організацію на рядових виконавців, а отже на українців, які нібито перекрутили лінію влади. Ураховуючи викладене, подальше введення матеріалів місцевої преси у науковий обіг є необхідною умовою для об'єктивної кваліфікації дій кожного рівня виконавців та всебічного висвітлення історії Голодомору в Україні.

Ihor Yakubovskyi,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9986-6469,
Candidate of Sciences in Architecture,
Officer of the 1st Corps of the NGU "Azov" (M. U. 4110),
Kyiv, Ukraine,
e-mail: cuba@azov.one
The Institution of Authorized Representatives in the Mechanism of the Holodomor-Genocide of 1932–1933: Source-Critical Potential and Representation of Social Practices in the District Press of the Ukrainian SSR
The text highlights the relevance and source-critical significance of examining the mechanisms behind the execution of the Holodomor-genocide of 1932–1933 in Ukraine through the lens of the institution of authorized representatives (plenipotentiaries). It substantiates the necessity of incorporating materials from the district periodical press of the Ukrainian SSR to analyze this phenomenon. The study emphasizes the need to overcome existing historiographical distortions through a rigorous, in-depth examination of the local (grassroots) press. This approach allows for an objective reconstruction of the comprehensive picture of the crime, the personification of the perpetrators' accountability, and the analysis of local practices of adaptation and resistance.
Keywords: Holodomor-genocide of 1932–1933, institution of authorized representatives (plenipotentiaries), district press of the UkrSSR, source-critical potential, totalitarian coercion, repressive practices.