Орієнтація бібліотеки інформаційного суспільства на користувача

Тези доповіді

Бібліотечна справа як складова інтелектуальної діяльності людства переживає останнім часом бурхливі зміни. Розвиток новітніх технологій та спровокована ним зміна практично-діяльнісної парадигми гуманітарних наукових досліджень змушує фахівців бібліотечної галузі переглянути методичні, операційні та юридичні аспекти своєї діяльності. Адже на перші ролі виходить принципово новий тип документу – електронна книга, що не тільки типом носія інформації, а й своїм плинним, динамічним, гіпертекстовим характером спонукає вдаватися до філософського переосмислення діяльності бібліотечної галузі.
Основна відмінна риса сучасного інформаційного простору полягає в утворенні системи інформаційних комунікацій, що дозволяє отримати доступ до соціально значущої інформації в будь-якому місці в будь-який час. Дедалі збільшується кількість користувачів, що отримують віддалений доступ до бібліотечних продуктів – каталогів, баз даних, колекцій, окремих електронних ресурсів відкритого доступу. Це вимагає істотної – насамперед, психологічної – переорієнтації бібліотечного співробітника на роботу з читачами, незалежно від їхнього фізичного розташування. Змінюється і характер запитів користувачів; маючи змогу самостійно працювати з величезними масивами текстів, ті шукають в бібліотечних співробітниках насамперед експертів з добору та компетентної класифікації матеріалів. Тож, зростає роль бібліотекаря як провідника, медіатора між повнотекстовим зібранням та кінцевим користувачем.
Варто зазначити, що повнофункціональний електронний каталог сучасної бібліотеки наповнюється і змінюється в кращий бік в міру більшого залучення користувача в процес взаємодії з каталогом та спільного використання контенту. Бібліотекарі працюють над модернізацією бібліотечних каталогів, щоб зробити їх більш корисними при пошуку, організації та взаємодії з інформацією, максимально підлаштовуючись під користувача. Нові типи каталогів представляють собою вже не ізольовані інформаційні сховища, а пов'язані між собою комп’ютерні платформи. Користувачам дедалі потрібніше простежувати горизонтальні текстові зв’язки при роботі з масивом документів, тож багатофункціональний повнотекстовий пошук за ключовими словами та запитами і подальша кластеризація документів за спільною тематикою (часто – мікротематикою) є неодмінним атрибутом сучасної бібліотеки.
Попри численні упередження, чимало корисних змін до роботи бібліотеки може принести плідна співпраця з соцмережами та блоґосферою. Практично така співпраця могла би реалізовуватися, зокрема, через надання сайтам фахової бібліографічної підтримки та залученням бібліографами кращих користувацьких рецензій на одному щаблі з професійними анотаціями під час опису ресурсів. Завдяки вдалому позиціонуванню представництв бібліотеки в інтернет-середовищі вирішувалася б низка питань, зокрема: реалізація експертної ролі бібліотекаря/бібліографа через надання фахових рекомендацій та розв’язання дискутивних проблем; тестування нових ідей, пов’язаних з оптимізацією та раціоналізацією роботи бібліотечного працівника; блоґ міг би стати випробувальним майданчиком для перевірки концептуально нових продуктів і послуг у референтному середовищі; персоналізація фахового спілкування шляхом використання блоґів як платформ для зворотнього зв’язку із читацьким загалом як адресатом надання бібліотечних послуг і співробітниками інших бібліотек та установ спорідненого спрямування (книгарень, архівів тощо) – т. зв. корпоративний блоґґінг.

Загалом, питання зворотнього зв’язку бібліотеки із читачами із усталенням технології веб 2.0 набуває нових формальних рис. Завдяки появі принципово нових мережевих платформ (соціальних мереж, блоґів, мікроблоґів тощо) та аналітичного апарату нового покоління (зокрема, Google Analytics) бібліотекар озброєний значно більшими відомостями про потреби та запити читачів. Сукупність зазначених вище інтернет-ресурсів дає змогу: отримувати та персоналізувати інформацію щодо уподобань читачів, їхніх скарг та пропозицій, а відтак аналітичним шляхом коригувати характер і якість надання бібліотечних послуг та створення інтелектуального продукту (бази даних, покажчики тощо), проводити селективну роботу щодо реструктуризації бібліотечного фонду (штучно збільшувати питому вагу найбільш популярних серед читачів ресурсів залежно від кон’юнктури запитів); відстежувати шлях користувача бібліотечними ресурсами та оптимізувати діяльність «традиційних» відділів та інтерфейс репрезентації електронних ресурсів; створити можливість залучення сторонніх користувачів до креації бібліотечно-бібліографічного продукту (зокрема, надання опції внесення змін до каталогу, додавання рецензій-анотацій); ця система вже напрацьована на Заході, де читачі мають змогу працювати на принципах бібліотеки 2.0. Зрозуміло, первинно діяльність користувачів в електронному бібліотечному середовищі має відбуватися в режимі «пісківниці» з премодерацією змін адміністраторами ресурсу і переходом на вищий (немодерований) щабель із набуттям користувачем певного рівня репутації.
За умов неналежного фінансування зростає важливість співпраці сучасної бібліотеки з авторами та видавцями-власниками авторських прав на електронні ресурси. Шляхом отримання цифрових копій безпосередньо від розробників бібліотека заповнює лакуни, що виникають внаслідок неможливості передплачувати та купувати аналогові примірники видань.

Варто, однак, зазначити, що однією з істотних перешкод на шляху поповнення електронного фонду стає відсутність прописаного у законодавстві чіткого визначення прав книгозбірень стосовно зберігання і надання можливості користуватися електронними версіями друкованих видань у наукових, освітянських і культурологічних цілях в онлайн-режимі. Законом про авторське право дозволяється сканування друкованих видань і репродукування в архівних цілях, проте можливість здійснення інших операцій обмежена. Тому наразі бібліотекам необхідно отримувати від авторів ліцензію на зберігання, необмежений перегляд, завантаження і друкування матеріалів, що знову ж таки залежить від наявності коштів. Таким чином, через дотримання авторського права електронний фонд формується за залишковим принципом – у перелік документів, що завантажуються бібліотеками з мережі потрапляють тільки ті ресурси, що вже перейшли у суспільне надбання. Це питання могло би вирішитися шляхом юридичного узгодження усіма зацікавленими особами винятку для бібліотечних установ, що надавав би електронні ресурси у вільне користування в межах внутрішньобібліотечної мережі без можливості репродукування читачами.