Українські альманахи ХІХ ст. в колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як книжкові пам’ятки

Тези доповіді

УДК 094:050.9"18"

Бондарчук Анна Володимирівна
м. н. с. відділу стародруків
та рідкісних видань НБУВ

Українські альманахи ХІХ ст. в колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як книжкові пам’ятки

Альманах – це збірник літературно-художніх чи науково-популярних творів, об’єднаних за певною ознакою. Може бути неперіодичним, періодичним і продовжуваним, включати в себе твори декількох авторів, вірші й прозу, наукові розвідки, зібрані фольклорні записи, переклади й оригінальні твори, художню творчість, літературну критику та інше.
Альманахи зіграли значну роль в літературному та суспільно-політичному житті України ХІХ ст. Вони становлять інтерес своїм змістом, адже містять першодруки та перевидання творів як видатних, так і маловідомих авторів минулого. Часто саме альманахи слугували початком знайомства читача з молодими невідомими авторами, а згодом і основою для перевидання їх літературної спадщини. Так, вперше саме на сторінках українських альманахів публікували свої твори такі корифеї української літератури, як Т. Г. Шевченко, Є. П. Гребінка, Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, Леся Українка, І. Я. Франко та інші.
Та не лише зміст українських альманахів може бути предметом дослідження. Художнє оформлення, оправи та провенієнції примірників альманахів, теж є джерелом інформації для дослідження вітчизняної книги.
Оправи українських альманахів, відображали найбільш популярні європейські тенденції ХІХ ст. Особливо у 1-й пол. ХІХ ст. альманахи видавались на високому поліграфічному рівні, містили чудові гравюри, заставки, віньєтки, шрифти, друкувались на якісному папері. Оскільки ціна українських альманахів у 2-й пол. ХІХ ст. була невисокою, гравюри та літографії в тексті були замінені на фототипію.
Наразі в колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ) зберігається 86 українських альманахів ХІХ ст. Оздоблення їх оправ умовно можна розділити на чотири групи:
1) кришка картонна, обтягнута шкірою (22 примірника);
2) кришка картонна, обклеєна мармуровим папером з різноманітними візерунками та кольоровою гамою (переважно темною). Корінці виготовлені зі шкіри, коленкору, тканини (28 примірників);
3) кришка картонна, обтягнута коленкором, переважно чорного кольору, що оздоблений тисненою лінійною рамкою. Корінці виготовлені зі шкіри або тканини (11 примірників);
4) видавнича паперова обкладинка, переважно яскравого кольору (рожевий, синій, фіолетовий, зелений та інші). На лицевій стороні розміщувались вихідні дані в декоративній рамці, що повторювались на титульному аркуші; на нижньому форзаці – реклама видавництва, умови замовлення, придбання та місця продажу видань (25 примірників).
На корінці, незалежно від матеріалу, розміщували відтиснену або друковану назву альманаху. У декількох випадках на корінці присутні прикраси у вигляді рослинного чи геометричного орнаменту, рік відання та номер. Тиснення на шкіряних корінцях було сліпе або золоте. Фарбування обрізів не практикувалось, переважно його можна побачити на примірниках з власницькими оправами.
Слід відмітити, що 13 примірників з 25, що мають обкладинку, пізніше були оправлені власниками у тверду оправу. Це робило примірник більш зручним і довговічним для подальшого читання та надавало естетичного зовнішнього вигляду. Серед власницьких оправ слід виділити шість примірників українських альманахів з бібліотеки Б. Д. Грінченка, що зберігаються в колекції рідкісних видань НБУВ. Картон обтягнутий яскравою тканиною зі стилізованим рослинним орнаментом: різнобарвні квіти, гілочки вишні, виноградна лоза з листям. Корінець шкіряний, зверху відтиснута назва альманаху, знизу ініціали власника «Б. Г.».
На сторінках примірників альманахів, що знаходяться у ВСРВ, збереглись автографи відомих українців – письменників, культурних, релігійних та політичних діячів. За провенієнціями можна з’ясувати інформацію, яку складно знайти в друкованих джерелах: долю конкретного примірника, його приналежність різним власникам та установам, що дозволяє відновити відомості про склад книгозбірень. В колекції рідкісних видань НБУВ зберігаються примірники українських альманахів, що раніше входили до складу приватних бібліотек П. П. Білецького-Носенко, В. М. Доманицького, В. П. Науменка, А. Ю. Кримського, В. П. Степаненка, О. Я. Кониського, М. П. Щербаківського, а також таких книгозбірень, як «Бібліотека-читальня т-ва «Просвіта», «Бібліотека колегії Павла Галагана», «Бібліотека Імператорського університету св. Володимира», «Книгарня Ставропігійського інституту у Львові», «Бібліотека Н.-Д. інституту Т. Г. Шевченка», «Бібліотека Українсько-Військової місії для справ Українських полонених у Німеччині».
Слід відмітити, що 8 примірників українських альманахів мають штамп «Колекція дореволюційних нелегальних видань», тобто вони були заборонені для читання за їх вільнодумність. Відомі випадки, коли тираж знищувався цензурою: так, основна частина тиражу альманаху «Русалка Дністрова» (1837) при пересилці до Львова була конфіскована і заборонена цензурою.
За маргінальними записами можна з’ясувати коло особистих та професійних знайомств колишніх власників, їх інтелектуальних зацікавлень, навіть ціну, за яку було придбане видання. Варто відмітити три примірники з дарчими написами від видавців: «Рідна стріха» (1894), з написом на звороті титульного аркуша від В. Л. Левицького до Б. Д. Грінченка: «Високоповажному Василеві Чайченкові від щиро прихильного впорядчика Василя Лукича 10. VIII. 1895»; «Кветка» (1890) – від В. Л. Левицького до А. Ю. Кримського: «Шановному пану Хванькові Кримському на лютий спомин – автор Василь Лукич. 30 ХІ 90»; «Наша доля» (1896), від Н. І. Кобринської до М. М. Грінченко, з написом на титульному аркуші: «Чорній українці Вп. Добр. Загірній від повної признаня галичанки».
В роки жорстких утисків україномовної книги цензурою саме альманахи були найяскравішими представниками українського книговидання, адже цензура була до них поблажливішою. Різні за змістом та художнім оформленням, українські альманахи безперечно є книжковими пам’ятками і дають багато матеріалу для дослідження української книги.