Система шифрів бібліотеки як модель еволюційності каталогізаційного опрацювання документів

Тези доповіді

Розбудова системи шифрів Національної Бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) в повній мірі є відображенням історії становлення і розвитку НБУВ, адже історичні реалії 30-х років призвели до створення великої кількості інструкцій з питань каталогізації, організації фондів та системи каталогів, що могли використовуватися бібліотеками. Організація фонду ВБУ визначилась вже в період її фундації – це був форматний принцип. У 1931 р. відділ опрацювання почав використовувати шифри «А1...», «В1...» при опрацюванні поточних надходжень. Для опрацювання фонду україніки застосовувались шифри «Аu1...», «Вu1...», «Сu1...». З 1938 року було введено нову таблицю шифрів: «Ао1...», «Во1...». «Со1...», «Д» для вітчизняних та «ІА1...», «ІВ1...», «ІС1...» для іноземних книг.
В повоєнний час організація фондів Бібліотеки залишилась незмінною. Розміщення нової вітчизняної та зарубіжної літератури в основному книгосховищі базувалось на форматно-порядковій системі, яка дозволяла найбільш раціонально використовувати площі для зберігання документів. У 1964 р. виробнича комісія відділу опрацювання після узгодження з дирекцією Бібліотеки постановила ввести нові формати: «Ао» - від 1 см до 18 см; «Ва» - від 18 см до 24 см; «Вс» - від 24 см до 29 см; «Со» - від 29 см до 35 см; «Д» - від 35 см.
На основі нових форматів вибудовувалася сучасна система шифрів для опрацювання фондів Бібліотеки.
Нині в межах 5 основних форматів знайшли відображення наступні книжкові шифри: «А», «Ао», «В», «Ва», «Вс», «С», «Со», «Д», «ІА», «ІВ», «ІС», «Аu», «Вu», «Сu».
На окремі ж види літератури були сформовані шифри незалежні від форматів: «Дс» - для кандидатських та докторських дисертацій, захист яких відбувався в наукових установах та вищих навчальних закладах України; «Ра» - для авторефератів; «Р» та «ІР» - для видань брошурного типу; «Ст» - для державних стандартів України; «М» - для мікрофільмів книг; «Мж» - для мікрофільмів журналів; «MFI» - для мікрофіш книг; «MIж» - для мікрофіш періодичних та продовжуваних видань.
Для технічного опрацювання видань на альтернативних носіях були створені наступні шифри: «AUD» - для аудіокасет; «VID» - для відеокасет; «CDR» - для CD-дисків; «DVD» - для DVD-дисків.
Особлива увага приділяється каталогізації колекційних зібрань, які розташовані у центральному книгосховищі НБУВ. Колекції, що зберігаються у фондах центрального книгосховища Бібліотеки, мають свої самостійні шифри. Система колекційних шифрів базується на основі розстановки видань в колекційному зібранні. Це стосується, насамперед, історичних колекцій дореволюційних та радянських вчених, письменників, громадських діячів. Технічне опрацювання сучасних колекційних зібрань здійснюється відповідно форматній розстановці видань в центральному книгосховищі.
Розвиток сучасної каталогізації, теоретико-методологічні основи розбудови каталогу нового покоління є пріоритетним напрямом бібліотечно-інформаційного сьогодення. З появою глобального електронного середовища докорінно змінилися смислове наповнення, підходи, інструментарій, завдання каталогізації. Але, незважаючи на революційні зміни технологій, бібліотечний шифр залишається головним засобом пошуку документів у книгосховищі, сполучною ланкою між фондом та каталогом, як традиційним (паперовим), так і електронним. Надання шифру документам є одним з найважливіших та константних елементів бібліотечно-інформаційної технології.