Особливості структури опису видань і примірників у наукових каталогах кириличних стародоруків: традиційність і новації

Тези доповіді

Бондар Наталія Петрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7010-5893,
кандидатка історичних наук,
старша наукова співробітниця,
завідувачка відділу,
відділ стародруків та рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: bondarnat@ukr.net

Особливості структури опису видань і примірників
у наукових каталогах кириличних стародоруків: традиційність і новації

Проаналізовано структуру описів у трьох каталогах кириличних стародруків, в тому числі описи як видань, так і особливостей примірників. Пораховано кількість полів й зафіксовано їх послідовність. З’ясовано, які поля в структурі описів є більш традиційними й універсальними, а які включають авторські нововведення. Прослідковано динаміку заміни послідовності полів і доповнення їх структури.
Ключові слова: кириличні стародруки, наукова каталогізація, бібліографія стародруків.

Науковий каталог стародруків займає проміжне місце між суто бібліографічним документом, що фіксує певне видання чи його примірник, і науковим дослідженням. На відміну від останнього, він має представити широкий бібліографічний, історико-книгознавчий, джерелознавчий матеріал в уніфікованій систематизованій формі.
Форми сучасних наукових каталогів стародруків можуть бути абсолютно різними. Спробую проаналізувати як традиційність у структурі каталогів кириличних стародруків й формуванні їхніх описів, яка дотична до питань дотримання в описах стандартів, правил, напрацювання методичних засад, так і запровадження новацій, які обов’язково містить практично кожен науковий опис стародруків. Зрозуміло, я намагатимусь скористатися переважно власним досвідом, а також досвідом роботи фахівців відділу стародруків та рідкісних видань, що теж є авторами й укладачами таких каталогів.
Напевне, перше, що характеризує каталог – його обсяг і повнота, що впливають одне на одного у зворотній пропорції. Оскільки чим більше до каталогу буде включено описів стародруків, тим коротшими мають бути такі описи. І навпаки, якщо в каталозі планується описати невелику кількість документів, то такі описи можуть бути максимально широкими і деталізованими.
За об’єктом опису наукові каталоги стародрукованих пам’яток можна розділити на фіксуючі, з описом видань, і попримірникові, де додається опис особливостей примірників. Опис видання складає умовний перший рівень, опис примірника – другий. Структура обох рівнів опису може коливатися від максимально стислої до дуже розлогої в залежності від мети укладачів.
Здебільшого укладачі вибирають середній або стислий обсяг опису видання, оскільки більшість стародруків вже знайшли відображення в опублікованих бібліографічних джерелах зведеного типу. З власного досвіду можу сказати, що каталог фіксуючого типу все одно вимагає уточнення хоч і незначної кількості, але обов’язкових параметрів опису. Як правило, описи невеликих колекцій мають доволі коротку форму. Однак навіть у каталогах із коротким описом стародруків можуть бути винятки, важливі для бібліографії – наприклад, коли йдеться про примірник, що доповнює всі опубліковані описи конкретного видання, або ж містить відмінності від інших примірників. Окрім включення особливостей суто до бібліографічного опису, каталогізація таких примірників вимагає їх описової характеристики в примітках або у вступній статті.
Проаналізуємо наш каталог описового характеру «Кириличні стародруки 15–17 ст. у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського: Каталог» / Уклад. Н. П. Бондар, Р. Є. Кисельов, за уч. Т. М. Росовецької. Київ, 2008. 232 с. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0001911
Каталог включає 488 описів кириличних видань, представлених 1890 примірниками і фрагментами. Значний обсяг включених видань обумовив застосування доволі короткого формату їхніх бібліографічних описів. До складу описів цього каталогу входять такі поля: 1) автор, 2–3) назва (у спрощеній орфографії), для літургійних видань подано уніфіковану назву й самоназву; 4) місце видання, 5) друкарня (в уніфікованій формі українською мовою), 6) рік видання, 7) формат, 8) аркушеві формулу. Наведено відомості про 9) ілюстративне оформлення, подано 10) кількість примірників, 11) місце їх зберігання й 12) їх розстановочні шифри. Завершують опис 13) бібліографія і 14) примітки.
До максимально широкого опису видання, як правило, укладачі вдаються в зведених каталогах або наукових каталогах окремих збірок з описом доволі невеликої кількості видань. Спробую проаналізувати наші каталоги з детальним описом примірників з фондів НБУВ, перерахувавши поля опису. Звернуся до каталогу: Бондар Н. П. «Видання Івана Федорова та Петра Мстиславця з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: дослідження, попримірниковий опис». Київ, 2012. 312 c.. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002065.
Каталог містить описи 10 видань у 44 примірниках. Незначна кількість видань, об’єднаних персоналіями двох друкарів, доволі коротким проміжком часу їх друку, тематичною однорідністю, дозволила використати максимально розширену структуру описів і видань, і примірників. У цьому каталозі опис видання складається із кількох блоків, кожен з яких містить різні поля. Перший блок – короткий бібліографічний опис, до складу якого включено: 1) уніфіковану назву; 2) самоназву; 3) місце видання, 4) друкарню (в уніфікованій формі українською мовою), 5) час публікації (початок і завершення).
Наступний блок Організація видання містить відомості про 6) формулу видання; 7) формат, 8) особливості фоліації; 9) сигнатури; 10) особливості колонтитулів, виносок на полях тощо. Третій блок Характеристика друку включає: 11) кількість рядків на сторінці; 12) розмір шрифту; 13) розмір дзеркала набору; 14) відомості про кольоровий друк. Наступний блок Особливості набору та друку містить: 15) відомості про крапки, коми, виноски тощо. Блок Художнє оформлення включає 16) перелік ілюстрацій з зазначенням кількості дощок, 17) аркуші розміщення всіх типів елементів. Наступні блоки – 18) Вихідні відомості і 19) Склад видання. В окрему рубрику виділено 20) Використання пробільного матеріалу. Оригінальною позицією вважаю 21) Початкові слова аркушів. До опису включено 22) варіанти набору і друку; 23) варіанти художнього оформлення; 24) помилки в нумерації; 25) кількість відомих примірників; 26) кількість і перелік описаних примірників; 27) бібліографію видання.
Рівень опису особливостей примірника складається з таких компонентів: 1) короткий бібліографічний опис; 2) порядковий номер примірника; 3) шифр зберігання; 4) інвентарний номер; 5) місце зберігання; 6) формула; 7) повнота / дефектність; 7) стан збереження; 8–9) розміри блоку книги по оправі й аркушах; 10) варіант набору; 11) варіанти оформлення. Виділено блок Провенієнції, до якого включено 12) записи; 13) суперекслібриси; 14) екслібриси; 15) печатки, штампи; 16) шифри, інші відмітки; 17) наліпки; 18) маргіналії; 19) інші особливості примірника; 20) опис оправи, у якому кілька складових; 21) філіграні; 22) походження примірника; 23) бібліографія примірника. Підрахунки показали, що опис видання і примірника складається разом щонайменше з 50 компонентів.
За дуже подібною схемою було детально описано особливості видань і примірників у каталозі Бондар Н. П. «Вільнюські Євангелія 1575–1644 рр. з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : дослідження, попримірниковий опис, альбом ілюстрацій». Київ, 2021. 483 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0004406
Каталог включає описи 4 вільнюських видань Євангелій у 36 примірниках, а також опис примірника-конволюта, зібраного з аркушів різних видань. Відмінності в структурі описів і видань, і примірників порівняно з попереднім каталогом є незначними. Так, було змінено порядок полів в описі видання й поля з вихідними відомостями й складом видання було переміщено ближче до короткого бібліографічного опису. До варіантів друку й оформлення тут додано також доволі специфічну рубрику «варіанти паперу», оскільки примірники описаних видань продемонстрували такі варіанти. Крім того, поле «початкові літери аркуша» перенесене в додаток, оскільки займає обсяг у декілька сторінок і робить описи громіздкими, а також до нього додано ще одне поле з початковими літерами останніх рядків на сторінці. Їх розміщено у додатку з назвою «Ідентифікатори початкових та кінцевих рядків Євангелій», що виступає частиною бібліографічного опису видання; в описі зафіксовано таке поле й вміщено посилання на додаток. Порівняно з попереднім каталогом в структуру опису видання додано поля «фінгерпринт» і «філіграні видання». Відтак загальний обсяг полів збільшено до 53. Поля опису примірників залишено без змін, додано лише два факультативні – варіант за філігранями й номери ілюстрацій, оскільки в публікації у вигляді окремого альбому вміщено доволі велику кількість ілюстрацій із зображеннями різних компонентів видань і примірників.
Звичайно, запропоновану схему розширеного опису кириличних стародруків ХVІ–ХVІІ ст. переважно літургійного змісту при потребі можна й звужувати, й ще більше розширювати. Наприклад, шляхом додавання полів з номером видання (1-е, 2-е, 3-є), самоназвами місця друку й друкарні, дозволами на друк, зазначенням друкарів, видавців, авторів передмов, віршів, граверів, передавати цілісний текст титулів, розширювати опис особливостей і розмірів шрифтів і т.д. У той же час окремі поля можуть скорочуватися. Отже, на прикладах трьох авторських каталогів кириличних стародруків я спробувала з’ясувати особливості й специфіку структури опису видань і примірників й зафіксувати авторські новації.

Nataliia Bondar,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7010-5893,
Candidate of Historical Sciences,
Senior Researcher,
Head of the Department,
Department of Ancient and Rare Books,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: bondarnat@ukr.net

Peculiarities of the structure of edition and copy descriptions in scholarly catalogs of Cyrillic early printed books: tradition and innovation

The structure of the descriptions in three catalogs of Cyrillic early printed books was analyzed, including descriptions of both editions and the features of copies. The number of fields was counted and their sequence was recorded. It was found out which fields in the structure of descriptions are more traditional and universal, and which include author’s innovations. The dynamics of changes in the sequence of the fields and the expansion of their structure have been traced.
Keywords: Cyrillic early printed books, scholarly cataloging, bibliography of early printed books.