Музика до вистави Леся Курбаса «Гайдамаки» (1920): нові акценти дослідження (за рукописним клавіром з фондів НБУВ)

Тези доповіді

Гармель Оксана Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6817-7038,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
учений секретар, професор кафедри теорії музики,
Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра,
Київ, Україна,
е-mail: oks.garmel@gmail.com

Музика до вистави Леся Курбаса «Гайдамаки» (1920): нові акценти дослідження (за рукописним клавіром з фондів НБУВ)

Основою дослідження став рукописний клавір музики до вистави Л. Курбаса «Гайдамаки» за поемою Т. Шевченка, який на сьогодні не залучений у музикознавчих і театрознавчих роботах. Уточнено авторську приналежність музичних номерів. Визначено функцію музики Р. Глієра, К. Стеценка, М. Лисенка і Н. Прусліна у виставі.
Ключові слова: театр Леся Курбаса, поема «Гайдамаки» Тараса Шевченка, музика до вистави, творчість Рейнгольда Глієра, творчість Кирила Стеценка, Микола Лисенко, Наум Пруслін.

Ювілейні дати митців завжди спонукають до поглибленого вивчення їх творчості, деталізації, наукового пошуку, нового осмислення. Відзначення 150-річчя народженого у Києві видатного композитора, педагога і культурного діяча Рейнгольда Глієра (1875–1956) стало поштовхом до занурення у маловивчені сторінки його творчості. Серед них – участь композитора (разом з Кирилом Стеценком та Наумом Прусліним) у музичному оформленні вистави «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка, інсценування якої здійснив визначний український режисер доби «розстріляного Відродження» Лесь Курбас. Прем’єра вистави відбулася 10 березня 1920 року у Києві на сцені міської опери.
На сьогодні музика до вистави Л. Курбаса «Гайдамаки» є малодослідженою у музикознавстві, тому що у колі науковців розповсюджена думка про те, що ноти цієї музики не збереглися (зокрема, таку інформацію наводить дослідник А. Калениченко у статті «Шевченкіана Рейнгольда Глієра у першому наближенні», опубл. у Часописі НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2014, №1). У театрознавчих роботах музичне оформлення згаданої вистави вивчено досить уважно, але передусім з режисерської точки зору. При цьому у визначенні авторства музичних номерів, їх кількості та характеристик дослідники відштовхуються, перш за все, від спогадів актора з театру Л. Курбаса Василя Василька («Театру віддане життя», Київ, 1984) та інших сучасників. Тому у цій інформації зустрічаються неточності.
Цінним джерелом для поглибленого вивчення музики до інсценізації Л. Курбаса «Гайдамаки», особливо для розуміння того, як узгоджуються в одній виставі музичні фрагменти чотирьох різних композиторів, є рукописний клавір, який зберігається у Відділі музичних фондів НБУВ. Рукопис невеликий – 10 аркушів, написаних чорною тушшю. На його титулі, окрім назви інсценізації, перелічено прізвища композиторів: Глієр, Лисенко, Стеценко, Пруслін. Клавір містить 13 музичних фрагментів, найменший з яких складається з п’яти тактів, а найбільш розгорнутий охоплює три сторінки. Усі фрагменти пронумеровані, але біля жодного з них не вказано автора. Окрім нотного тексту, перед деякими номерами пізніше вписано назви фіолетовим чорнилом (наприклад, «Інтродукція», «Корчма», «Ярема та Оксана»). Також олівцем внесені деякі примітки про інструменти оркестру, в окремих номерах вписано тексти пісень. Клавір не має позначення міста його походження. Згідно надпису на загальній папці збереження рукопис атрибутовано періодом 1920–1922 років.
Інформацію про наявність клавіру музики до «Гайдамаків» Л. Курбаса опубліковано у масштабному довідковому виданні «Музична Шевченкіана у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», яке вийшло друком у 2019 році. Дуже важливим є те, що науковими співробітниками бібліотеки встановлено авторів музики кожного з номерів клавіру (за інформацією про історію інсценізації та іншими джерелами).
У музикознавчих і театрознавчих дослідженнях на сьогодні не оприлюднено інформацію про цей клавір, що доводить аналіз наукових публікацій попередніх років. Залучення його у науковий обіг сприяє вирішенню таких завдань:
- надає можливість уточнити атрибуцію музичних номерів вистави щодо їх авторства;
- допомагає визначити або уточнити місце кожного з 13-ти музичних фрагментів у розгортанні театральної дії (на основі порівняння з текстом інсценізації, який було опубліковано у 1926 році в Харкові);
- дозволяє поглянути цілісно на музичний компонент вистави «Гайдамаки» у постановці Л. Курбаса і визначити функцію музики Р. Глієра, М. Лисенка, К. Стеценка і Н. Прусліна у сценічній дії.
Детальне вивчення рукопису клавіру дозволяє стверджувати, що музика кожного з чотирьох композиторів має окреме смислове навантаження у виставі.
Рейнгольд Глієр створив п’ять інструментальних фрагментів, які насичені динамізмом, напругою, драматизмом, дієвістю. Вони виконують важливу функцію образно-емоційного підтексту пантомімічних сцен: музика прологу (№1, №2), трагічний момент смерті титаря у першій картині (№5), музика до пантоміми «Бій» у другій картині (№9), динамічний оркестровий епізод, який супроводжує порятунок головним героєм Яремою Галайдою своєї коханої Оксани з полону поляків у третій картині (№111/2 за клавіром).
Музика К. Стеценка звучить у шести пісенних номерах вистави Л. Курбаса. Важливо зазначити, що початково композитор у 1919 році створював музику до інсценізації поеми «Гайдамаки», яку планував здійснити письменник-драматург Спиридон Черкасенко. Клавір музики К. Стеценка до вистави С. Черкасенка надруковано у IV томі зібрання творів композитора (1965 року видання). Його порівняння з рукописним клавіром до вистави «Гайдамаки» Л. Курбаса доводить факт залучення номерів з цієї музики.
Лесь Курбас у кожній картині вистави зіставляє різнохарактерні пісенні номери К. Стеценка. Так, у першій картині №3 – танцювальна пісня корчмаря «Перед паном Хведорком» і №4 – лірична пісня-романс Яреми «Ой, Дніпре»; у другій картині №7 – героїчна пісня кобзаря «Ой літа орел» (яку, до речі, часто вважають запозиченою з музики М. Лисенка) і №8 – більш весела пісня кобзаря «Ночували гайдамаки», а також №10 – похідна гуртова пісня «Ой нащо ви, славні брати гайдамаки». У третій картині залучено одну пісню з музики К. Стеценка – №11 козачок «Од села до села», але вона звучить двічі: вперше – у відповідній сценічній ситуації під час бенкету гайдамаків, а вдруге – здалеку, як різкий смисловий контрапункт під час найтрагічнішого монологу Івана Гонти над тілами своїх синів-католиків, яких він убив у запалі загального гнівного гайдамацького виру, а потім, схаменувшись, оплакував.
Важливо підкреслити уточнену атрибуцію №4 (лірична сцена закоханих Яреми і Оксани) як фрагмента з музики Стеценка, адже у виданні «Музична Шевченкіана у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» зазначено, що ця музика належить Глієру. Ця неточність могла виникнути тому, що у третій картині вистави є ще одна зустріч Яреми і Оксани – пантомімічна драматична сцена, музику до якої створив саме Глієр (№111/2). І в ній у завершенні оркестрового фрагменту Глієр використав звороти мелодії Стеценка з №4, логічно створюючи тематичну арку.
З музики М. Лисенка у виставі Л. Курбаса звучить один номер (у другій картині) – обробка народної козацької пісні «Про Швачку» (№6) про реального історичного героя доби гайдамаччини, козацького полковника Микиту Швачку.
Натан Пруслін (учень Р. Глієра), який був диригентом під час прем’єри «Гайдамаків» Л. Курбаса, створив музику до фінальної сцени вистави – тиху, повільну, віддалено-відсторонену.
Якщо на завершення охопити усі музичні номери вистави, то виявиться, що у фрагментах музики Р. Глієра послідовно використано хроматику (тобто підкреслено сучасні звучання) у порівнянні з іншими фрагментами, в яких переважає діатоніка. Завдяки цьому музичне оформлення вистави цікавим чином «розпадається» на два плани:
- один (музика К. Стеценка, М. Лисенка, Н. Прусліна) за своєю стилістикою символічно втілює історичний вимір вистави, музику доби гайдамаччини;
- другий (музика Р. Глієра) – це пульс сучасності, яка заглядає у минуле, намагаючись його зрозуміти…

Oksana Garmel,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6817-7038,
Candidate (PhD) of Art Criticism, Associate Professor,
Academic Secretary, Professor at the Department of Music Theory,
R. Glier Kyiv Municipal Academy of Music,
Kyiv, Ukraine,
е-mail: oks.garmel@gmail.com

Music for Les Kurbas’s play «Haydamaki» (1920): new research accents
(based on a manuscript clavier from the collections of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine)

The basis of the research was the manuscript clavier music for the L. Kurbas's play "Haydamaki" based on the poem by T. Shevchenko, which is not currently involved in musicological and theater studies. The authorship of the musical numbers has been clarified. The function of the music of R. Glier, K. Stetsenko, M. Lysenko, and N. Pruslin in the performance has been determined.
Keywords: Les Kurbas Theater, poem «Haydamaki» by Taras Shevchenko, music for the play, the works of Reinhold Glière, the works of Kyrylo Stetsenko, Mykola Lysenko, Naum Pruslin.