Мистецька спадщина Миколи Лисенка у музеях Києва та села Гриньки

ЗаявникКармазін Антон Олександрович (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Пріоритети сьогодення та перспективи» (2025)
Захід10 Секція. Дослідження музичної культури в умовах сьогодення.
Назва доповідіМистецька спадщина Миколи Лисенка у музеях Києва та села Гриньки
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Текст доповідіне завантажено


Тези доповіді

Кармазін Антон Олександрович,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0002-8860-0355,
кандидат мистецтвознавства,
завідувач відділу музики Музею театрального, музичного та кіномистецтва України,
член Національної спілки композиторів України,
Київ, Україна,
e-mail: karmazinanton82@ukr.net

Мистецька спадщина Миколи Лисенка у музеях Києва та села Гриньки

Розглянуто музеї, у яких зберігається мистецька спадщина Миколи Лисенка – меморіальний Будинок-музей у Києві, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України та музей композитора у селі Гриньках. Висвітлено творчі заходи у цих закладах, організовані у 2018 (будинок-музей), 2024 (МТМКУ) та 2025 (Гриньки) роках. Творчий спадок композитора є одним із найцінніших надбань української музичної культури.
Ключові слова: мистецька спадщина Миколи Лисенка, музей, творчий захід.

Мистецькі заходи у музеях – насамперед меморіальних, творчі перетини музичної культури та музейного простору – усе це є, на наш погляд, однією з цікавих та актуальних творчих і дослідницьких площин. Україна є надзвичайно багатою на чудові музейні заклади, пов’язані з постатями видатних музикантів.
Нам з творчими-музикантами вдалося організувати різноманітні проєкти у деяких музеях, таких як: музей Марії Заньковецької (Київ), Віктора Косенка (Київ), Семена Гулака-Артемовського (Городище), Миколи Леонтовича (Марківка), Станіслава Людкевича (Львів), Соломії Крушельницької (Біла), Івана Козловського (Мар’янівка), Левка Ревуцького (Іржавець), Бориса Лятошинського (Житомир), Михайла Вериківського (Київ), Юлія Мейтуса (Кропивницький), Ігоря Стравінського (Устилуг), Сергія Прокоф’єва (Сонцівка), а також у більшості українських музеїв Тараса Шевченка (Київ, Шевченкове, Канів, Переяслав, Яготин). На сторінках цієї публікації мова піде про меморіальний Будинок-музей Миколи Лисенка у Києві, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, де зберігаються унікальні лисенківські матеріали та про музейний заклад на його малій Батьківщині у селі Гриньки.
Музей Миколи Лисенка у Києві – один з найцікавіших меморіальних музеїв міста. Його було створено 1980 року у статусі філії Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, а 1988 року заклад було передано до новоствореного Музею видатних діячів української культури (Музей театрального, музичного та кіномистецтва України / за ред. Ірини Дробот. Київ, 2011, с. 19). Як зазначала Р. Скорульська, «Микола Лисенко винаймає у щойно побудованому його університетським товаришем М. Гвоздиком будинку по вулиці Маріїнсько-Благовіщенській, № 89, квартиру № 2 – тобто весь другий поверх. На першому мешкає родина господаря» (Скорульська Р., Чуєва М. Микола Лисенко. Дні і роки. Київ: Музична Україна, 2015, с. 440).
Микола Лисенко у 1894–1912 роках жив на другому поверсі будинку, тому саме тут зараз знаходяться меморіальні кімнати музею. Унікальним експонатом закладу є старовинна грамофонна платівка з записом гри самого видатного митця 1909 року: «ми чуємо живе слово митця. Перелите в музичні акорди, воно єднає нас з композитором, єднає серцями» (Меморіальний будинок-музей М. В. Лисенка в Києві. Фотоальбом / за ред. Ю. Бєлякова. Київ: Мистецтво, 1983, с 21).
Його робочий кабінет нині «відтворено згідно з документальними фотографіями, зробленими одразу по смерті господаря» (Київ – місто музей. Київ – місто музеїв. Київ: Кий, 2007, с. 34). У ньому композитор працював над операми «Тарас Бульба», «Енеїда», «Ноктюрн», музикою до «Кобзаря», обробками українських народних пісень, фортепіанними творами.
Під час проведення творчих заходів у меморіальних музеях видатних композиторів виникає неймовірне відчуття дотичності до великої культури, наприклад, коли ти граєш на роялі у будинку, де створювалися довершені твори національної музичної класики. Наш творчий захід у Будинку-музеї Миколи Лисенка відбувся 27 березня 2018 року та був присвячений музиці видатного українського композитора Івана Карабиця, прозвучали також твори Антона Кармазіна. У цьому заході також брали участь Владислав Мироненко-Міхейшин (фортепіано) та Поліна Круглова (альт).

Рис. 1. Антон Кармазін. Під час концерту у музеї Миколи Лисенка
Микола Лисенко, як відомо, зібрав чудову колекцію народних музичних інструментів. Багато з них зберігаються у його меморіальному будинку-музеї. Але цього разу хотілося б навести фотографії двох бандур із колекції митця, які зберігаються у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України:

Рис. 2. Експозиція МТМКУ. Музичні інструменти
з колекції Миколи Лисенка

Серед експонатів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України – афіші постановок лисенківських творів, оперні клавіри, фотографії, матеріали діяльності Музично-драматичної школи. Але головне – музика Миколи Лисенка часто звучить на творчих заходах, які тут постійно проходять.
Розповідати про всі з них потреби немає. Але з великим задоволенням наведу афішу ювілейного концерту-лекції, присвяченого 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка. Музична шевченкіана Миколи Лисенка є безприкладною. Як підкреслювала Р. Скорульська, «якщо Тарас Шевченко є для України знаменом, то Микола Лисенко став подвижником, котрий поставив собі за мету згуртувати сучасників у народ, гідний цього знамена… Для самого ж Лисенка провідною зорею на шляху служіння Україні стало ім’я і слово Тараса Шевченка. Імена Лисенка і Шевченка пов’язані в українській історії не лише титанічною працею композитора над музикою до "Кобзаря", але й величезною його громадською роботою над увічненням пам’яті поета в час найтяжчих утисків українського слова і думки» (Скорульська Р. З когорти героїв людського духу. Українське музикознавство. Випуск 27. Київ: Видання Київської державної консерваторії, 1992. с. 17).
Тому на ювілейному шевченківському заході, який ми назвали «Та не однаково мені» звучала і музика Миколи Лисенка:

Рис. 3. МТМКУ. Афіша концерту-лекції «Та не однаково мені»
Перейдемо до малої Батьківщин митця. Як писав у спогадах Остап Лисенко, Микола Віталійович багато років мріяв побувати у рідних місцях Полтавщини, але не вдавалося. І лише влітку 1911 року він дуже рішуче сказав – більше зволікати не можна. Дуже хотів побачити Гриньки, розповідав потім: «від Галицького до Гриньок верст з тридцять. Тітки ваші все одмовляли мене: і далечінь яка, і спека. А я таки найняв коней та й поїхав» (Лисенко О. Спогади про батька. Київ: Музична Україна, 1991., с. 336). Побувати на Батьківщині Миколи Лисенка у Гриньках – там, де він отримав перші музичні враження, почув від селян українські пісні – для нас теж стало мрією. І так само, «найнявши коні», поїхали ми туди з Києва. Символічним виявилося те, що зробили ми це у день народження композитора – 22 березня 2025 року.
Наш концерт відбувся у Гриньківському сільському Будинку культури і був присвячений дню народження видатного композитора. Участь у заході взяли Антон Кармазін, тріо «АрхЕтнос» у складі Олексія Якушева – бандура, вокал, Вікторії Якушевої – співаючі чаші та Наталії Біденко – етнічні флейти. Також на концерті прозвучали твори Миколи Лисенка у виконанні зразкового духового оркестру «Гусарики».
Ми з величезним задоволенням відвідали музей Миколи Лисенка, де залишили свої відгуки та зробили подарунки для цього чудового закладу. У музеї можна побачити нотні видання, збірки українських народних пісень, документи та фотографії. Надзвичайно цікавий експонат музею – портрет Миколи Лисенка, подарований його сином Остапом.

Рис. 4. Антон Кармазін біля музею Миколи Лисенка у селі Гриньки
Збереження пам’яті великого композитора, розвиток його мистецьких ідей, виконання музичних творів митця – все це постійно перебуває у фокусі уваги музеїв Миколи Лисенка. Усе життя він боровся за розвиток української культури, паростки якої пробивалися крізь лещата імперських утисків валуєвих і дрентельнів. Зараз ця недоімперія знову намагається повернути Україну під своє володарювання. Культурницький спротив цьому є не менш важливим ніж військовий. І творча спадщина Миколи Лисенка та інших українських митців – один з провідних ресурсів цього спротиву. Як використати його повною мірою – залежить і від нас з вами.

Anton Karmazin,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0002-8860-0355,
Candidate of Liberal Studies,
Senior Reseacher at the Museum of theatrical, musical and cinema art of Ukraine,
Member of the National Union of Composers of Ukraine,
Kyiv, Ukraine,
e-mail: karmazinanton82@ukr.net

The artistic heritage of Mykola Lysenko in the museums of Kyiv and Hrynky

The museums that preserve the artistic heritage of Mykola Lysenko are examined – the memorial House-Museum in Kyiv, the Museum of Theater, Music and Cinema Arts of Ukraine, and the composer's museum in Hrynky. The creative events organized by us at these institutions in 2018 (House-Museum), 2024 (MTMCAU), and 2025 (Hrynky) are highlighted. The composer’s creative legacy is one of the most valuable treasures of Ukrainian musical culture.
Keywords: artistic heritage of Mykola Lysenko, museum, creative event.