Евристичні та емпіричні методи пошуку музичних творів на слова Олександра Олеся

Тези доповіді

Дубровіна Ірина Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0002-6676-4789,
кандидатка педагогічних наук, доцентка, наукова співробітниця,
відділ музичних фондів,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна,
е-mail: iradubrovina@ukr.nеt

Евристичні та емпіричні методи пошуку музичних творів на слова Олександра Олеся

Описано методи пошуку музичних інтерпретацій поезії Олександра Олеся для створення нотографічного покажчика «Олесь в музиці». Синтез методів демонструє ефективність поєднання традиційних бібліографічних методів із інноваційними підходами до систематизації інформації в епоху цифрових технологій.
Ключові слова: творчість Олександра Олеся, музична рецепція поезії, нотографічний покажчик, методи пошуку, музичне мистецтво.

Олександр Олесь (справж. прізвище — Кандиба) (1878–1944) — визначний представник українського символізму початку XX століття, поет-класик, творчість якого стала джерелом натхнення для багатьох композиторів. Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Станіслав Людкевич та інші митці працювали зі словом О. Олеся у вокальних жанрах, створюючи переважно хори та солоспіви, мелодекламації. Музикальність його поезії високо оцінили такі громадські діячі та представники національно-визвольного руху як Олена Пчілка, Софія Русова, Леся Українка та Іван Франко.
Систематизація нотної спадщини на поетичні тексти О. Олеся довгий час була відсутня, що зумовлено забороною радянської влади творчості поета впродовж тривалого періоду (з 1919 по 1960 рр.) через його еміграційний статус та підтримку політики УНР. Наслідком цього стала відсутність як централізованих каталогів із літературної творчості поета, так і нотних видань на його слова, що актуалізує потребу створення спеціалізованого нотографічного покажчика «Олександр Олесь в музиці».
Формування джерельної бази для підготовки нотографічного покажчика базувалося на комплексному аналізі наукових праць та довідкових видань. Основу методологічного підходу склали фундаментальні дослідження, а саме: довідник «Музичні видання України 1917–1963 рр.: бібліографічний покажчик», «Музичні видання України 1961–1971 рр.: бібліографічний покажчик», монографія О. Бугаєвої «Архівна спадщина Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича» (2011), «Українські нотні видання 1924–1930 рр. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (вокальна музика»); «Інструментальна музика в українських нотних виданнях 1923–1934 років», «Українські нотні видання 1923–1934 рр. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (інструментальна музика)». Ці праці забезпечили необхідне теоретико-методологічне підґрунтя для систематизації та каталогізації нотних матеріалів.
Важливим аспектом джерелознавчої роботи стало відтворення історичного контексту на основі вивчення періодики журналів «Музика» 1920-х рр., програм та афіш концертів, мемуарної літератури та епістолярної спадщини Олександра Олеся, рекламних матеріалів і видавничих каталогів тощо. Під час роботи над науковим покажчиком виникла потреба в прослідковуванні контактів Олеся з членами літературних об’єднань «Родина», «Молода Муза», середовищем діаспорної української еміграції, його безпосередніх зв’язків із Миколою Лисенком, Оленою Журливою, Оленою Пчілкою.
Евристичний метод пошуку музичних творів на слова О. Олеся містив комплексну систему пошукових стратегій, що базується на принципах нелінійного пізнання та творчого мислення. Методологія пошуку музичних творів на слова поета передбачала міждисциплінарний підхід із залученням джерел із різних галузей: джерелознавство, літературознавство, етномузикознавство, архівознавство тощо. Було опрацьовано архів № 15 О. Олеся, що знаходиться в Інституті рукопису Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, друковані видання, приватні колекції, електронні бази даних, аукціонні каталоги, цифрові архіви.
Пошук починався з найвідоміших творів на слова Олеся (таких як «Ялинка», «Веснянка», «Сміються, плачуть солов’ї», «Надворі червоніє» та ін.) та поступово розширювався на менш відомі вірші, покладені на музику. Особлива увага приділялася творам, зафіксованим у довідниках та каталогах, а також увага була прикута до маловідомих композиторів та їхніх творів, які не могли залишатися поза увагою дослідників. Так, було знайдено автограф Л. Д. Вербовського для міш. хору а cappella «Три менти». Твір датовано 1927 роком, зберігається у фонді № 50 Інституту рукопису НБУВ, спр. 984. Інформація про композитора в процесі пошуку потребувала уточнення.
Емпіричний метод пошуку музичних творів на слова О. Олеся базувався на безпосередньому зборі, атрибуції та аналізі нотних матеріалів, які ґрунтуються на принципах систематичності та об’єктивності отриманих нотних видань. Це потребувало від дослідників вивчення фондів ЦДАМЛМ України, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, особистих архівів композиторів.
Особливу увагу було приділено нотним автографам та супровідній документації, датуванню рукописів для визначення часових рамок. Не менш вагомим виявився бібліографічний пошук — опрацювання каталогів нотних видань, бібліотечних описів, включно з приватними колекціями та рідкісними зібраннями. Дискографічні пошуки спрямовували дослідників на аналіз історичних записів, національних музичних онлайн-баз та зарубіжних фондів, пошук інформації в періодиці, рецензіях на твори поета-класика.
Верифікація авторства стала одним із найскладніших завдань дослідження. У багатьох нотних виданнях авторство О. Олеся було приховане або спотворене внаслідок цензурних обмежень. Наприклад, у збірці Осипа Залеського «Пісні на оден голос з фортепіано» (Станислав ; Львів : Українське музичне видавництво «Ліра», 1923) синьою тушшю замальовано прізвище О. Олеся як автора слів. Аналогічна ситуація спостерігалася у творі Кирила Стеценка «Весна прийшла» для мішаного хору a cappella, де слова О. Олеся були помилково приписані Л. Глібову. А текст хору «Заповіт піонерам» С. Людкевича було «адаптовано» під радянські нормативи піонерського маршу.
Покажчик включає коментар щодо аудіо- та відеозаписів виконання романсів на слова О. Олеся відомими співаками різних часів. Потенціал YouTube дав змогу залучити сучасних композиторів до співпраці в наданні відділу музичних фондів НБУВ власних творів на слова поета та написанні нової музики, що має на меті збагатити цей напрям музичної бібліографії для подальших досліджень.
Таким чином можна простежити, як зростав інтерес до творчості О. Олеся, інтерпретований у музиці від початку ХХ століття до сьогодення.
Комплексне дослідження музичної рецепції поезії Олександра Олеся в НБУВ засвідчило виявлення понад 500 музичних творів різних жанрів, що значно перевищує попередні оцінки, зазначені в Українській музичній енциклопедії й підкреслює винятково високий потенціал поетичної спадщини для музичного мистецтва. Виявлено твори композиторів у джерелах української діаспори (Канада), що засвідчує міжнародний резонанс творчості поета та потребує подальшого дослідження.
Особливою науковою цінністю характеризується введення до наукового обігу раніше невідомих музичних джерел. Переважно це стосується видань, опублікованих на території України в спеціалізованих видавництвах «Дніпросоюз», «Державне видавництво», «Київське державне підприємство», «Торбан», «Українська накладня», «Коломия», а також рукописних матеріалів, які до цього часу залишалися поза увагою дослідників.
Прикладом непростих знахідок може слугувати згадка про кантату Л. Ревуцького «Щороку» на мішаний хор з оркестром (на слова О. Олеся) у журналі «Музика» (1924, № 1/3, с. 5), яка взагалі не фігурує у відомих списках творів композитора. Це свідчить про те, що багато творів ще потребують виявлення та наукової атрибуції.
Процес ідентифікації окремих видань ускладнювався специфікою бібліографічного опису в історичних джерелах. Значна частина матеріалів описувалася на основі непрямих джерел, без безпосереднього огляду (de visu), що створювало додаткові методологічні виклики. Проблематичними виявилися також неточності в перекладах назв творів українською та російською мовами.
Особливого значення набув непрямий пошук. Наприклад, у YouTube було виявлено відео пісні «Надворі червоніє» як української народної пісні, але з позначкою авторства слів О. Олеся. Це підштовхнуло до думки про те, що слова цієї народної пісні насправді належать поетові, що потребує додаткової верифікації. Важливим аспектом роботи стала співпраця з композиторськими осередками України та іншими музичними центрами, що дало змогу розширити географію пошуку та виявити регіональні особливості музичної рецепції творчості О. Олеся та інформацію як про дослідника-фольклориста В. Дубравіна, так і те, що ця пісня записана від Оксани Клименко. Остання створила свій варіант мелодії, що згодом стала народною піснею (Пісні Сумщини, 1989. Київ : Музична Україна).
Комплексне застосування методів пошуку музичних творів створило основу для вивчення обсягу творів музичного мистецтва на слова поета-класика та їхньої жанрової палітри.
Таким чином евристичний метод забезпечив творчий пошук та виявлення прихованих зв’язків, тоді як емпіричний підхід гарантував фактологічну достовірність та систематичність.
Підготовка нотографічного покажчика сприятиме поширенню творчості поета, чия спадщина тривалий час зазнавала цензури. Виявлення великої кількості музичних інтерпретацій спростовує радянські ідеологічні стереотипи про творчість митця та засвідчує його вагомий вплив на українську музичну культуру.
Таке дослідження демонструє ефективність поєднання традиційних бібліографічних методів з інноваційними підходами до пошуку та систематизації інформації. Перспективи подальших розвідок полягають у розширенні географічних меж пошуку, особливо у фондах діаспорних українських інституцій, зокрема бібліотек, створенні цифрової платформи покажчика з можливістю доступу аудиторії до музичної спадщини.

Iryna Dubrovina,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0002-6676-4789,
Candidate (PhD) of Pedagogical Sciences, Associate Professor,
Senior Research Associate,
Music Books and Collections Department,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine,
е-mail: iradubrovina@ukr.net