Бібліотека італійської консерваторії як форма збереження культурної пам’яті

Тези доповіді

Пономаренко Олена Юріївна,
ORCID ІD https://orcid.org/ 0000-0002-3726-489X,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
доцентка кафедри теорії та історії музичного виконавства,
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна,
e-mail: ponomarenkoolena1970@gmail.com

Бібліотека італійської консерваторії
як форма збереження культурної пам’яті

Розглянуто діяльність бібліотеки італійської консерваторії як багатофункціонального інституту збереження культурної пам’яті. Зазначено, що в сучасній бібліотеці поєднані інновації і традиції, класичні методи роботи з новітніми. Представлено структуру, колекції фонду бібліотеки консерваторії Сан П’єтро а Майелла в Неаполі, а також культурно-мистецькі проєкти, які розраховані не тільки на професійну публіку, а й на широку аудиторію шанувальників мистецтва, їх головна мета — популяризувати культуру міста та музичне життя сучасної Італії.
Ключові слова: бібліотека італійської консерваторії, культурна пам’ять, музичне життя сучасної Італії, соціокультурний інститут, цифровий архів, музичний проєкт.

Сучасна гуманітаристика розглядає поняття «пам’яті» не лише у вузькому психологічному значенні, а й у культурологічному аспекті. Важливим стає усвідомлення того, що культура функціонує як система механізмів, спрямованих на збереження та трансляцію колективного досвіду. Однією з форм культурної пам’яті виступає бібліотека — інституція, яка зберігає не тільки тексти, але й матеріальні свідчення духовного розвитку людства.
Бібліотеки італійських консерваторій — це своєрідні «музичні архіви пам’яті», де накопичується досвід століть, що є важливим для розуміння як національної, так загальноєвропейської культурної ідентичності.
Італія є країною, де консерваторії як навчальні інститути мають одну з найдавніших традицій у Європі. Перші музичні школи, що виникли у Неаполі ще у XVI–XVII ст., поступово перетворилися на консерваторії — центри підготовки професійних музикантів. У XVIII ст. тут існували фонди нотних матеріалів та теоретичних трактатів, які використовувалися як навчальні посібники. Неаполітанські консерваторії, зокрема Сан П’єтро а Майєлла (Conservatorio di San Pietro a Majella), заклали підвалини формування бібліотечних зібрань, які сьогодні є унікальними колекціями музичних рукописів.
Консерваторія Сан П’єтро а Майелла в Неаполі утворена в липні 1807 року як результат об’єднання музичних коледжів. За указом Наполеона Бонапарта, вона була визнана Королівською, а з 1826 року утвердилась її назва: Королівська консерваторія музики Сан П’єтро а Майелла (Regio Conservatorio di Musica di San Pietro a Majella). Це пов’язано з місцем її розташування — в монастирі XIV століття Сан П’єтро а Майелла в центрі Неаполя. Головна мета сучасної консерваторії як навчального закладу — зберігати історичний досвід, який згодом визначив спадкоємність музичної традиції регіону, відомої як неаполітанська школа.
Бібліотека консерваторії має науковий відділ, історичний архів і музей. Сьогодні в її фонді понад сорок тисяч рукописів і чотириста тисяч друкованих видань. У музеї зберігається безцінна колекція документів, рідкісних нотних естампів, оперних буклетів, партитур з автографами композиторів, їхні особисті речі, а також унікальна колекція старовинних інструментів, зокрема арфа Антоніо Страдіварі (Antonio Stradivari) Кремона (1681), що належала співачці Аміні Боскетті (Amina Bоschetti). Інструмент подарував музею колишній директор цієї бібліотеки Франческо Флорімо (Francesco Florimo) — композитор, музикознавець, бібліотекар, організатор культурного життя в місті. 1826 року був призначений архіваріусом, потім регентом, а 1851 року — директором бібліотеки Консерваторії Сан П’єтро а Майелла. Під його керівництвом Консерваторія придбала дорогоцінну колекцію музикознавчих праць і рукописів неаполітанських майстрів, а також унікальні музичні інструменти. Кожен зал бібліотеки названий ім’ям композитора, а зібрані тут реліквії розповідають про Антоніо Страдіварі, Джованні Перголезі, Джованні Паїзієлло, Доменіко Чімарозу, Джоаккіно Россіні, Гаетано Доніцетті, Вінченцо Белліні, Алессандро і Доменіко Скарлатті, Джузеппе Верді, творче життя яких пов’язане з Неаполем, з Театром Сан Карло (Teatro San Carlo) та з Консерваторією.
Сучасна бібліотека активно співпрацює із оперним театром, музеєм, музичним фестивалем, інтегруючись у ширший культурний простір. Різні форми і види музичних й культурно-мистецьких проєктів розраховані не тільки на професійну публіку, а й на широку аудиторію шанувальників мистецтва. Особливо актуально зацікавити суспільство культурно-історичним минулим, відроджувати національну культуру в сучасному житті, коли зростає значення «місця пам’яті» (термін П. Нора).
Проєкт «Неаполь, Неаполь. Лава, порцеляна й музика» («Napoli, Napoli. Di lava, porcellana e musica») Консерваторія Сан П’етро а Майелла здійснила спільно з Театром Сан Карло та Національним музеєм Каподімонте (Museo Nazionale di Capodimonte). Його лейтмотив — порцеляна і музика. У вісімнадцяти залах колишнього Королівського палацу (сьогодні це Музей Каподімонте) експонувалися композиції з життя Неаполя XVIII–XIX століть, столиці Королівства Південної Італії від часів Карла Бурбона до Фердинанда II. Серед них — порцелянові фігурки в тогочасних костюмах, які демонструють моду і надзвичайною вишукані естетичні уподобання Неаполітанського королівства. Музичне оформлення виставки — передбачало звучання музики композиторів, творчість яких пов’язана з Неаполем і Театром Сан Карло: Джованні Перголезі, Джованні Паїзієлло, Доменіко Чімарози, Джованні Пачіно. На виставці експонувалися й старовинні музичні інструменти, що зберігаються в музеї бібліотеки консерваторії.
Особливе місце серед бібліотечних зібрань належить фондам музичних консерваторій Італії. Вони поєднують у собі навчальні, наукові та архівні функції, слугуючи одночасно й академічними ресурсними центрами, і сховищами національної музичної спадщини. Оцифрування фондів бібліотеки Сан П’єтро а Майелла є актуальним для музикознавчих і культурологічних досліджень сьогодення, оскільки ця бібліотека належить до найбільших і найцінніших музичних зібрань Італії. Цей процес не лише забезпечує захист від фізичного зношення, а й відкриває доступ міжнародній науковій спільноті до унікальних джерел, що раніше були доступні лише вузькому колу спеціалістів.
Саме тому оцифрування архівних матеріалів бібліотеки має багатовимірний характер: від технічних і реставраційних аспектів до інтеграції у світові цифрові ресурси. Частина колекції бібліотеки представлена в цифрових проєктах: Культурний Інтернет: цифрові каталоги та колекції італійських бібліотек (Internet Culturale (IC)); RISM (Répertoire International des Sources Musicales), Europeana: цифрова культурна спадщина Європи. Твори мистецтва, книги, фільми та музика від закладів культури, електронні описи та цифрові копії рукописів (Il patrimonio culturale digitale europeo. Ricerca, salva e condividi arte, libri, film e musica da migliaia di istituzioni culturali). Робота з оцифрування триває поетапно, охоплюючи найцінніші і найбільш затребувані документи. Вона впливає на популяризацію музичної спадщини Неаполя серед широкої аудиторії.
Отже, бібліотека італійської консерваторії сьогодення — це унікальна інституція, де поєднується навчальна, наукова та культурно-історична функції. Вона є формою збереження культурної пам’яті, адже саме через бібліотечні фонди відбувається передача музичного досвіду від покоління до покоління. Її діяльність має важливе значення не тільки для академічної освіти, а й для формування національної культурної ідентичності. Завдяки цифровізації та міжнародній співпраці ці бібліотеки отримують нове життя у ХХІ столітті, стаючи доступними для світової наукової спільноти.

Olena Ponomarenko,
ORCID ІD: https://orcid.org/ 0000-0002-3726-489X,
Candidate (PhD) of Art Criticism, Associate Professor,
Associate Professor at the Department of Theory and History of Musical Performance,
Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music,
Kyiv, Ukraine,
e-mail: ponomarenkoolena1970@gmail.com

Library of the Italian conservatory
as a form of preserving cultural memory

The Library of the Italian Conservatory is a multifunctional institution for the preservation of cultural memory. The modern library combines innovation and tradition, classical methods of work with the latest. The structure, collection of the library fund of the Conservatory of San Pietro a Majella in Naples, as well as cultural and music projects are presented, designed not only for the professional public, but also for a wide audience of art lovers, their main goal is to popularize the culture of the city and the musical life of modern Italy.
Keywords: library of the Italian Conservatory, cultural memory, musical life of modern Italy, sociocultural institute, digital archive, music project.