Дискусійні аспекти вживання наукової термінології у вітчизняних реферативних виданнях як складовій національного інформаційного простору

Тези доповіді

На сучасному етапі тема термінознавства заслуговує на особливу увагу. Адже ми живемо у часи науково-технічного прогресу, котрий зумовлює динамічний розвиток терміносистем природничих, технічних, медичних наук, вивчення яких потребує відповідних фахових знань. Однак, серед мовознавців різних поколінь, які представляють різні школи і різні регіони нашої держави, нерідко немає одностайності щодо утворення та вживання того чи іншого терміна. Точаться запеклі дискусії і з приводу необхідності запозичень іншомовних термінів. На думку науковця М. Вакуленка, запозичення не дуже бажані насамперед через те, що сучасний правопис не завжди логічно, чітко та послідовно регулює їх написання і тому часто стає перешкодою при узгодженні вітчизняної термінології з міжнародною, нерідко спотворюючи написання, вимову і навіть значення слова. Оскільки український правопис досі перебуває на стадії становлення, нині важко передбачити, наголошує М. Вакуленко, яке написання запозиченого слова вважатиметься правильним. Однак, повністю відмовитися від запозичень недоцільно і невиправдано, стверджують прихильники інших тенденцій. На думку Я. Януш, вилучення з українського словника інтернаціоналізмів лише збіднює виражальні можливості української мови, позбавляє змоги варіювати мовними засобами тощо. Дослідниця переконана, що більшість іншомовних термінів, поява яких в українському словнику зумовлена змінами в політичному й економічному житті України, є інтернаціоналізмами, які активно функціонують у всіх розвинених мовах світу і які певною мірою є тим скріплювальним елементом, що сприяє інтеграції цих мов, особливо споріднених, покликаних, крім здійснення своєї основної функції, забезпечити єдність народів у боротьбі за вирішення спільних і особливо важливих для всіх народів світу проблем: політичних, економічних, екологічних, пов’язаних із роззброєнням, з боротьбою за єдиний економічний простір, за виживання людей на планеті у наш неспокійний час.
Злободенними є також питання вилучення з активного словникового обігу інтернаціоналізмів і заміна їх українськими відповідниками, які не завжди є вдалими та доречними. Трапляються і курйози. Так, в Словнику медичних термінів іншомовних слів акушер замінили на бабич, а акушерка – на пупорізка. Природно, що студенти медичних ВНЗ відмовилися від використання таких термінів. Подібні заміни не сприяють збагаченню українського термінологічного словника, не підносять культури професійної мови, а отже і рівня професійної освіти, підкреслює у своїй роботі роль термінології у професійній освіті Я. Януш.
Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років засвідчують, що у термінологїї на сучасному етапі існує багато проблем. Що ж до головних проблем, з якими стикаються редактори вітчизняних реферативних видань НБУВ, то варто зазначити ті, які пов’язані з роботою зі словником. Мова, у першу чергу, йде про різні переклади одного терміна у різних словниках. Наприклад, російське слово «датчик» (анг. gauge) українською перекладається в окремих словниках і як датчик, і як давач, і як датник. Аби уникнути різночитань, редакторам Українського реферативного журналу «Джерело» нерідко приходиться ухвалювати спільне рішення з приводу використання терміна, який після перекладу з російської мови найбільш вдалий. Викликає занепокоєння і той факт, що більшість словників, якими послуговуються фахівці, є дуже застарілими. Скажімо, академічні російсько-українські словники наукової термінології, з якими працюють редактори, укладені в середині 1990-х рр.
Усі викладені вище суб’єктивні й об’єктивні причини зумовлюють актуальність цього дослідження.
Основоположниками української наукової термінології були такі видатні вчені, як І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, І. Пулюй та інші. У своїх працях вони завжди наголошували на тому, що терміни важливо створювати у дусі народної мови і доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок. На сучасному етапі питання термінології досліджують Л. Симоненко, М. Вакуленко, Т. Кияк та інші.
В українській історії першим нормувальним термінологічним центром вважають Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Саме до ухвал цього товариства, яке об’єднало найкращих термінологів того часу, прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови. На сучасному етапі стандартизація термінології стала державною справою. Від вирішення термінологічних питань, наголошують у своїх працях провідні українські мовознавці, залежать темпи державотворчих процесів; освіта, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З урахуванням зазначених умов у Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену Кабінетом Міністрів. У липні 1992 р. спільним наказом Міністерства освіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології. З 2002 р. розпочалися процеси гармонізації національних стандартів з міжнародними.
Підсумовуючи усе вищесказане можна зробити такі висновки: на сучасному етапі особливо гостро постала потреба в укладенні нових академічних російсько-українських словників наукової термінології, їх поява дозволить вирішити низку проблем, з якими стикаються редактори і коректори наукових видань; українська мова найбільше потерпає від таких основних засмічень, як зросійщування та невиправдане використання англіцизмів; найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національного духу української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності.
0