Презентація джерелознавчого дослідження «“Архів Петра Курінного”: збірка фотодокументів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (Київ, 2025)»

Тези доповіді

Себта Тетяна Миколаївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-0259-0932,
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
старша наукова співробітниця,
відділ джерелознавства новітньої історії України,
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ,
Київ, Україна
e-mail: sebta@ukr.net

Презентація джерелознавчого дослідження «“Архів Петра Курінного”: збірка фотодокументів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (Київ, 2025)»

Дослідження висвітлює походження, кількісний, якісний та тематичний склад збірки фотодокументів фонду 381 Інститут рукопису НБУВ, яка ще називається «Архів Петра Курінного». Збірка налічує 1340 одиниць зберігань (негативи на склі, плівці, 3 металеві кліше) 1900–1940-х років. Було встановлено, що збірка негативів складається з трьох частин – приватні архіви, зокрема художника, мистецтвознавця проф. Дам’яна Горняткевича; негативи, зроблені в українських таборах переміщених осіб «Зомме Казерне» у м. Ауґсбурґ і «Реґенсбурґ–Оселя» у м. Реґенсбурґ в Баварії; негативи з довоєнних зібрань українських закладів науки і культури.
Ключові слова: негатив, Ауґсбурґ, Реґенсбурґ, Оселя Ґанґгофер, Дам’ян Горняткевич, Петро Курінний, НМІУ, НМХУ, НЗСК, Інститут археології.

Назване джерелознавче дослідження структурно складається з трьох блоків: текстової частини власне дослідження, блоку вибраних ілюстрацій (180 од.) та науково-довідкового апарату, що включає список архівних і бібліографічних джерел, перелік ілюстрацій, покажчики – іменний, географічно-топонімічний, установ та організацій; загальний обсяг дослідження 256 с. У ньому висвітлюється походження, кількісний, якісний та тематичний склад збірки фотодокументів фонду 381 «Український вільний університет» (далі – УВУ) Інституту рукопису НБУВ, яка ще називається «Архів Петра Курінного».
Архів Петра Курінного налічує 1340 фотодокументів. З них 41 негатив на склі і одне фото (8×6 см), наклеєне на сірий картон, були передані 27 лютого 2006 р. на реставрацію в Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного (нині Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів України). Наразі у фонді 381 є 1298 фотодокументів (негативи на склі та плівці, три металевих кліше) 1900–1940-х років. Збірка містить також певну кількість різного роду вказівок на походження окремих негативів: старі конверти з інформацією про негатив (інвентарні номери, предмет, місце, час, автор зйомки), його власника, різні записки, обкладинки, куди вкладалися негатив(и), написи на пакувальному папері або на самому негативі тощо.
Архівний комплекс УВУ був переданий до України в грудні 2001 р. До ІР НБУВ він надійшов через Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України 18 квітня 2002 р., що було оформлено актом передачі 28 травня 2002 р. З УВУ до ІР НБУВ надійшли чотири групи матеріалів: 1) архів Петра Курінного (три дерев’яних ящики з фотонегативами на склі та плівці); 2) архів УВУ мюнхенського періоду за 1946–1998 рр. (1499 аркушів документів, 7 брошур, 7 плакатів, 9 журналів тощо в картонній коробці); 3) видання УВУ (253 примірники в картонній коробці); 4) видання Українського технічно-господарського інституту (далі – УТГІ) та бібліотека Григорія Комаринського (1921–2019), в. о. директора УТГІ (404 примірники в чотирьох картонних коробках).
Друковані матеріали, які надійшли в ІР НБУВ, вирішено було передати у відділ зарубіжної україніки, а із архівних документів УВУ та фотодокументів архіву П. Курінного сформувано у 2012 р. фонд 381 (УВУ у Мюнхені). Нині його документальна частина налічує 470 од. зб., а от фотодокументи, які склали опис № 2, були лише попередньо систематизовані для внутрішнього обліку. Нарешті у 2022–2023 рр. вони були технічно опрацьовані – оцифровані та обліковані. Оцифрування збірки здійснила Світлана Сорокіна, ЗАВІДУВАЧКА СЕКТОРУ «АРХЕОЛОГІЯ ДОБИ КАМЕНЮ-БРОНЗИ» ВІДДІЛУ АРХЕОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, а облік – авторка цих рядків.
Фотодокументи архіву П. Курінного були розділені на 26 од. зб. і розміщені так, як надійшли в ІР НБУВ, – в коробках для фотопластин, пачках, загорнутих у крафтовий папір, в розсипу. Нині у ф. 381, як вже зазначалося, налічується 1298 одиниць фотодокументів. Серед них: 1213 негативів на склі, у тому числі 14 битих, 68 негативів на плівці, 13 фрагментів плівки (з 1–4 кадрами на кожному), 3 металевих кліше і 1 блок з двох зліплених між собою фотопластин.
Проведені дослідження дали змогу виокремити споріднені за походженням групи фотонегативів. Найбільшу групу (996 фотонегативів) складають фотонегативи приватного характеру, зроблені після Другої світової війни в українських таборах переміщених осіб (displaced persons – ДіПі) «Зомме Казерне» в Ауґсбурзі і «Реґенсбурґ–Оселя» / «Ґанґгоферзідлунґ» в Реґенсбурзі (Баварія, Німеччина). З НИХ 816 ЗНІМКІВ БУЛИ ЗРОБЛЕНІ В АУҐСБУРЗІ, 6 – В РЕҐЕНСБУРЗІ, А МІСЦЕ ЗЙОМКИ 174-Х НЕГАТИВІВ ЗАЛИШИЛОСЯ НЕВИЗНАЧЕНИМ – АБО ЦЕ ЗНІМКИ У ПРИМІЩЕННІ (137 ОД.), АБО ПЕРЕФОТОГРАФОВАНІ СВІТЛИНИ ПРИВАТНОГО ХАРАКТЕРУ (37 ОД.).
Другу групу складають фотонегативи з приватних архівів: художника проф. Дам’яна Горняткевича (72 од.), офіцера-українця Австро-Угорської армії (5 од.), з невизначених приватних архівів (14 од.). Можливо, всі три частини цієї групи пов’язані між собою і походять з одного приватного архіву, а саме Д. Горняткевича.
Третю групу складають негативи (211 од.) з фотозбірок українських закладів науки і культури, що діяли напередодні Німецько-радянської війни (1941–1945): Центрального історичного музею ім. Т. Г. Шевченка (нині Національний музей історії України), Інституту археології АН УРСР (НАН України), Державного музею українського мистецтва (Національний художній музей України), Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (Національний заповідник «Софія Київська»), Київського державного музею російського мистецтва (Київська національна картинна галерея), Центрального антирелігійного музею УРСР (Національний заповідник «Києво-Печерська Лавра») та інших музеїв України.
Цими фотодокументами з другої половини 1940-х рр. опікувався український історик, археолог, музейник Петро Курінний. Вони не були його приватною власністю від моменту створення, а потрапили до кола інтересів й опіки через низку обставин.
Зокрема група негативів з довоєнних зібрань українських закладів науки і культури опинилася в руках П. Курінного насамперед внаслідок переміщення їх нацистською владою у 1943–1944 рр. через Краків до Німеччини у м. Гьохштедт (Баварія). Певна кількість негативів могла потрапити до наукового архіву П. Курінного через його професійну діяльність до війни. Він був директором кількох музейних закладів – Історичного музею Уманщини (1917–1924), Лаврського музею культів та побуту (1924–1926), Державного культурно-історичного заповідника «Всеукраїнський музейний городок» (1926–1933); головою реставраційної комісії (1924–1932); вченим секретарем ВУАК (1929–1933); співробітником Центрального історичного музею ім. Т. Г. Шевченка (1938–1941).
Для науковців, зокрема музейників, найбільший інтерес становить група негативів з довоєнних зібрань українських закладів науки і культури.
Довоєнну фотозбірку Національного художнього музею України (НХМУ) репрезентують 106 негативів. Частина з них була зроблена за часів ВУІМ (шевченкіана, експозиція відділу «Старий Київ», київська забудова другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Збереглися негативи, зроблені Г. Павлуцьким на початку ХХ ст. (предмети релігійного культу). Іншу частину складають негативи другої половини 1930-х років вже за часів ДЕРЖАВНОГО УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ, ПЕРЕЙМЕНОВАНОГО 1939 Р. НА ДЕРЖАВНИЙ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА. Це експозиція і окремі експонати Київської обласної виставки самодіяльного образотворчого мистецтва 1937 р., килимарські вироби та виробничий процес Центральних експериментальних майстерень народної творчості, які з осені 1936 р. діяли при Музеї.
До довоєнної фотозбірки Національного музею історії України (НМІУ) відносяться 49 негативів. Це 12 фоторепродукцій планів Запорозької Січі, 4 негативи із зображенням з різних боків двох античних світильників римського періоду І–ІІ ст. н. е., 9 негативів іЗ ЗОБРАЖЕННЯМ ЕКСПОЗИЦІЇ МУЗЕЮ УКРАЇНИ (ЗБІРКА П. ПОТОЦЬКОГО), ЕКСПОНАТИ ЯКОГО ПІСЛЯ АРЕШТУ П. ПОТОЦЬКОГО БУЛИ ВКЛЮЧЕНІ ДО ЗІБРАННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ (НИНІ НМІУ) ТА ІН.
Національний заповідник «Софія Київська» репрезентують 15 негативів з його довоєнної фототеки. Це негативи двох аркушів (2-й і 3-й) інформаційного стенду про Софійський собор у Києві; кілька негативів з видами українських містечок, пам’яток архітектури Чернігова і Харкова; низка негативів, на яких зображені українські і російські реставратори-монументалісти (І. Моргілевський, П. Юкін, В. Фролов, М. Фармаковський, М. Чернишов, К. Домбровська та ін.) на подвір’ї Софійського собору влітку 1938 р.
Довоєнну фотозбірку Інституту археології НАН України репрезентують 14 негативів. На багатьох з них зображений відомий археолог С. Гамченко, зокрема серед учасників археологічних розкопок на території садиби В. Трубецького у Києві (1927), трипільського поселення біля с. Стіна на Вінниччині (1929), могильника черняхівської культури біля с. Маслове на Черкащині (1929). Два негативи зафіксували учасників спільної Київської археологічної експедиції ІА АН УРСР та ІІМК АН СРСР на чолі з М. Каргером (І. Іванцов, Є. Махно, В. Довженок, В. Гончаров, Г. Корзухіна, І. Шаскольський та ін.) під час розкопок Десятинної церкви та на території садиби Слюсаревського (1939).
Уманський краєзнавчий музей репрезентують 5 негативів з археологічними артефактами з розкопок П. Курінного 1926 р. трипільського поселення біля с. Томашівка.
До Київської національної картинної галереї відносяться 4 негативи. Це зображення експозиції музею, зокрема виставки ТВОРІВ І. ШИШКІНА ДО 40-РІЧЧЯ ЙОГО СМЕРТІ (1938).
Національний заповідник «Києво-Печерська Лавра» репрезентований трьома негативами (ікони, пам’ятки архітектури), а ФЕОДОСІЙСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ ІМ. І. К. АЙВАЗОВСЬКОГО – ДВОМА (ПОРТРЕТ СЕНАТОРА, ПРЕДВОДИТЕЛЯ ДВОРЯНСТВА ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ О. І КАЗНАЧЕЄВА ТА фото кримськотатарської дівчини в національному вбранні).
ПОХОДЖЕННЯ 13-ТИ НЕГАТИВІВ ВСТАНОВИТИ НЕ ВДАЛОСЯ. З НИХ ЧОТИРИ НЕГАТИВИ З ЗОБРАЖЕННЯМ МАЛЯРСЬКИХ ТВОРІВ (19/948, 19/954, 22/1092, 26/1279) МОЖУТЬ ПОХОДИТИ З АРХІВУ Д. ГОРНЯТКЕВИЧА, ЩО ОДНАК ПОТРЕБУЮТЬ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
Всі три групи негативів ф. 381 становлять значну інформаційну цінність для дослідження української новітньої історії, зокрема української еміграції 1940-х років; для вивчення творчості, біографії та середовища окремих діячів української культури, зокрема художника, мистецтвознавця, громадського діяча проф. Д. Горняткевича; для дослідників модерного мистецтва, історії київських музеїв, київської архітектури, археологів, а також шевченкознавців. І хоча частина негативів відома за публікаціями їхніх відбитків, є ще багато невідомих негативів, які можуть допомогти науковцям і дослідникам у їхніх пошуках. Більшість з них – це якісні оригінали, що вже саме по собі є цінністю.

Tetiana Sebta,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-0259-0932,
Candidate of Historical Sciences (PhD in History), Senior Researcher,
Senior Researcher,
Department of Source Studies of the Recent History of Ukraine,
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies
of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: sebta@ukr.net

The Presentation of the Source Study "«Petro Kurinnyi’s Archive»: Collection of Photo Documents of Institute of Manuscript of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine" (Kyiv, 2025)

The research views the provenance, the quantitative, qualitative and thematic composition of the collection of photo documents of the records 381 of the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, which name is also «Petro Kurinnyi’s Archive». The collection has 1340 items (negatives on glass, film and 3 metal clichés) of the 1900s–1940s. The collection consists of 3 parts – private records, in particular of the painter, art critic prof. Damian Horniatkevych; from the Ukrainian displaced persons camps «Somme Kaserne» in Augsburg and «Regensburg–Oselia» in Regensburg in Bayern; the negatives from the pre-war collections of the Ukrainian cultural and scientific institutions.
Keywords: negativ, Augsburg, Regensburg, Ganghofersiedlung, Damian Horniatkevych, Petro Kurinnyi, National Museum of History of Ukraine, National Art Museum of Ukraine, St. Sophia of Kyiv, Institute of Archaeology.