Формування поглядів і переконань діаспорного дослідника Романа Бжеського за його мемуарами

Тези доповіді

Демченко Тамара Павлівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9308-6170,
кандидатка історичних наук, доцентка,
членкиня Національної спілки краєзнавців України,
заслужена працівниця освіти України,
Чернігів, Україна
e-mail: kafistukr@ukr.net

Ясновська Людмила Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9590-8254,
кандидатка історичних наук,
доцентка кафедри історії України, археології та краєзнавства,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,
Чернігів, Україна
e-mail: Lusiajasnovskajа@ukr.net

Формування поглядів і переконань діаспорного дослідника
Романа Бжеського за його мемуарами

Проаналізовано неопубліковані мемуари Р. Бжеського «Барвиста історія одного звичайного життя…: Роман у трьох частинах» у яких розкриваються фактори, що сприяли формуванню його українських поглядів.
Ключові слова: Роман Бжеський, мемуари, Чернігів, Т. Шевченко, доба Українських визвольних змагань, погляди.

«Трохи дивакуватий, дуже неспокійний і фанатичний ерудит», який «мав рацію у багатьох, багатьох випадках» – так схарактеризував українського політичного та громадського діяча, дослідника, публіциста, за переконанням – радикального націоналіста Романа Бжеського (23.03.1897 (Чернігів) – 4.04.1982 (Детройт, штат Мічіган, США) український історик Ярослав Дашкевич, який справедливо вважав, що творча спадщина Бжеського не втратила свого значення й нині.
Р. Бжеський був активним учасником подій Української революції 1917–1921 рр. Свідченням того є його праця «Млиновецький Р. (один з псевдонімів Автора) Нариси з історії українських визвольних змагань 1917–1918 рр.: (про що «історія мовчить»). У незалежній Україні її перевидано двічі: Львів: Каменяр, 1994; Тернопіль: Джура, 2014.
У 2016 р. у видавництві «Темпора» побачила світ підготовлена чернігівськими істориками збірка цього ж автора «Прелюдія поступу (вістниківський доробок 1924–1934 років». У ній вміщені й мемуари «Згадки з минулого», де стисло йдеться про дитячі й юнацькі роки. Проте в даній праці авторки будуть посилатися на ще неопубліковані мемуари Р. Бжеського, над якими він працював уже в старості, записуючи спогади у звичайних зошитах. Свою працю мемуарист назвав: «Барвиста історія одного звичайного життя…: Роман у трьох частинах». А після назви зазначив: «Роман оформлений як спогади і як усякі спогади – буде мати “білі плями”… Барвистим буде тому, що епоха, в якій жив герой роману, була хоч надто неспокійна, зате, без сумніву, барвиста».
Так трапилося, що архів Р. Бжеського після його смерті, зокрема, й повний текст «Барвистого роману», опинився у чужих людей і лише у 2013 р. його повернули спадкоємцям. Старша донька, за що ми їй безмежно вдячні, передала копію повної версії мемуарів до Чернігова. У 2027 р. сподіваємося відзначити 130-річчя від дня народження нашого земляка. Найкращою даниною його пам’яті і подарунком читачам стала б поява гарно виданого «Барвистого роману».
Роман Бжеський з юних літ долучився до українського національно-визвольного руху, зокрема – «Юнацької Спілки», а згодом до Братства самостійників. Він – активний учасник Української революції 1917–1921 рр.: очільник місцевої міліції, інструктор Центральної Ради, боєць українських добровольчих загонів, державний службовець, дипкур’єр, розвідник... Після поразки Визвольних змагань жив у Кременці, працював учителем, провадив просвітницьку та публіцистичну діяльність, друкувався в «Літературно-Науковому Вістнику» та «Вістнику», став послідовником ідей Дмитра Донцова. Згодом родина Бжеських виїхала до Німеччини, а в 1950 р. – до США.
У «Барвистому романі» зрілий автор багато уваги приділив факторам, що сприяли формуванню його українських поглядів, що зрештою й стало основою його націоналістичних переконань. Оскільки хлопчик народився у польсько-українській родині, то батько-поляк прагнув виховати сина у дусі польського патріотизму. А мати, читала йому твори Тараса Шевченка. Над долею героїв «Наймички» мама й малий син «плакали щирими, добрими сльозами». Співчуття до скривджених земляків залишилося у Р. Бжеського на все життя і він невипадково згадав про цей епізод у своєму романі.
На хлопчика справила потужний вплив і рідна мова. Хоча освічені чернігівці спілкувалися між собою російською мовою, але в ній було чимало українських слів, а російські нерідко вимовлялися знову ж таки на місцевий лад. Тому малий Роман і не зрозумів спочатку, що Т. Шевченко писав іншою мовою. Згодом, уже в гімназичні роки Бжеський з друзями вдосталь познущалися над вчителями, котрих до Чернігова, направляли переважно з російських губерній, і які не лише не знали мови місцевого люду, але вважали її вживання проявом ворожості до імперії.
Третім важливим фактором, що вплинув на підлітка, варто назвати визначні історичні пам’ятки його рідного міста. Тут доречно згадати, що ні сам Р. Бжеський, ні його донька Маргарита Андраде-Бжеська не знали, де народився герой даного твору. Найбільш ранні його спогади були пов’язані з Шосткою, де тоді працював його батько. Але згідно із записом у метричній книзі нині діючої Катерининської церкви ПЦУ, що по праву вважається однією з визначних архітектурних пам’яток Чернігова доби І. Мазепи, випливає, що новонароджений Роман був охрещений 16 квітня 1897 р. саме у цьому храмі. Його хрещеними стали дідусь по матері й одна з материних сестер. Польські родичі не визнали шлюб свого нащадка з українкою і жодних зв’язків з чернігівськими родичами не підтримували.
Не меншу зацікавленість і захоплення викликав у юного Романа Спаський собор, що теж, на щастя, дійшов до наших днів і, як раніше, прикрашає історичний центр древнього Чернігова – Вал. З великою повагою згадував Автор і В. Тарновського – відомого мецената, власника колекції українських старожитностей, які заповідав Чернігівському земству. Як усіх юнаків, Р. Бжеського насамперед цікавила багата колекція козацької зброї. Можна легко уявити, як він, мов зачарований, стояв біля вітрини з шаблею І. Мазепи. Вона нині зберігається в Чернігівському історичному музеї імені В. Тарновського. Нещодавно виставлена в одному з відомих музеїв Лондона ця реліквія стала сенсацією в Європі.
Варто сказати й про книги, які читав в гімназичні роки Р. Бжеський. Їх було надзвичайно багато: обсяг публікації дозволяє назвати лише найважливіші, що впливали на нього: це твори класичної української літератури.
Не можна не згадати про друзів та однодумців Романа Бжеського. у «Барвистому романі» він зафіксував чимало цікавої інформації про них. Це Василь Елланський (В. Еллан-Блакитний), Аркадій Казка, Павло Тичина, діти одного з чернігівських журналістів, редактора, а згодом секретаря «Земского сборника Черниговской губернии» Івана Вороньківського (Коновала) – Віктор та Нуся (Інна). Вже перебуваючи в еміграції Р. Бжеський, листувався із своїм земляком Євгеном Онацьким, якому випала така ж доля – стати вигнанцем.
У міжвоєнний період Р. Бжеський мешкав у Кременці, де провадив просвітницьку та публіцистичну діяльність, друкувався в «Літературно-Науковому Вістнику» та «Вістнику», став послідовником ідей Дмитра Донцова. Він заарештовувався польською владою за приналежність до українського націоналістичного підпілля.
У роки Другої світової війни співпрацював із газетою «Волинь». Згодом, уже на еміграції – спочатку в Німеччині, а потім (до кінця життя) – у місті Детройт.
За своє життя Р. Бжеський написав та власними силами надрукував кількадесят праць переважно публіцистичного ґатунку – з історії України, літературознавства, політології та філософії.
Будучи вихідцем із північно-східної України, довгий час перебуваючи у вирі бурхливих політичних дискусій та подій Роман Бжеський власним життєвим шляхом об’єднав добу Українських визвольних змагань початку ХХ ст., міжвоєнний та період Другої світової війни.
Сучасники вважали його безкомпромісним полемістом, не завжди справедливим до своїх опонентів та навіть і однодумців.
Роман Бжеський належить до покоління, активних представників якого більшовики виганяли з Батьківщини, знищували фізично, тримали в таборах ГУЛАГ’у, населення всіляко залякували, перетворюючи на «рабсилу». Радянська влада, утвердившись на теренах України, до уваги брала, насамперед, політичну лояльність до режиму, відданість комуністичній партії та її вождям, а не знання, вміння, енергію громадян.
Відтак українська політична й культурна діяльність можлива була тільки за межами СРСР, де емігранти – наддніпрянці й наддністрянці – гуртували свої сили для боротьби за незалежну Україну.
Востаннє Роман Бжеський відвідав рідний Чернігів наприкінці серпня – на початку вересня 1918 р., коли виступав на організованому «Просвітою» вечорі, присвяченому пам’яті гетьмана І. Мазепи. Тоді юнак «підкреслив гарячу любов Мазепи до України та бажання її щастя», прагнення «визволитись з залізних пазурів Москви».
У лютому 2016 р., відповідно до розпорядження міського голови на виконання законодавства про декомунізацію, у в місті над Десною з’явилися вулиця та провулок імені Романа Бжеського, а принаймні з частиною його творчого доробку може ознайомитися кожен бажаючий.

Tamara Demchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9308-6170,
Candidate of Sc. (History), Associate Professor,
Member of National Union of Local Historians of Ukraine,
Honored Worker of Education of Ukraine,
Chernihiv, Ukraine
e-mail: kafistukr@ukr.net

Luydmila Yasnovskaja,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-9590-8254,
Candidate of Sc. (Ph.D. in History),
Docent, Docent at Department of History of Ukraine,
Archaeology, and Regional Study,
T. H. Shevchenko National University “Chernihiv Collegium”,
Chernihiv, Ukraine
e-mail: Lusiajasnovskajа@ukr.net

Formation of views and beliefs of the diaspora researcher Roman Brzeski based on his memoirs

Тhe unpublished memoirs of R. Brzeski “A Colorful Story of an Ordinary Life…: A Novel in Three Parts” are analyzed, revealing the factors that contributed to the formation of his Ukrainian views.
Keywords: Roman Brzeski, memoirs, Chernihiv, T. Shevchenko, the era of the Ukrainian liberation struggle, views.