Документальний склад архіву Білецьких: особливості створення електронного ресурсу

Тези доповіді

Андрій Олександрович Білецький (1911–1995) та Тетяна Миколаївна Чернишова (1928–1993) – видатні українські філологи-мовознавці. Це відоме подружжя впродовж свого насиченого наукового життя та змістовної педагогічної діяльності залишили по собі значний спадок як опублікованих праць, так і рукописних та архівних документів, що були упорядковані у 2013 р. та підготовлені до внесення до повнотекстової електронної бази даних «Рукописний фонд» ІР НБУВ.
Архів Білецьких (№ 364, 1744 од. зб.) доволі великий за обсягом і різноплановий за складом документів, що створювало суттєві проблеми при систематизації фонду. Використання нових підходів і вдосконалення вже існуючих до формування та опису нестандартного особового фонду є важливим заходом для джерелознавчого вивчення цих документів та оперативного доступу до інформаційного потенціалу.
З огляду на широкий спектр наукових інтересів подружжя, упорядкування їхнього наукового доробку потребувало детальнішої структуризації. Документи згруповано за структурно-функційною ознакою. Відтак було утворено три блоки, які були виокремлені за певною ознакою – документи Андрія Олександровича Білецького, документи Тетяни Миколаївни Чернишової та матеріали інших осіб, що були в особистому архіві подружжя. У свою чергу, в середині ці блоки ділилися за структурною схемою – наукова спадщина (котра має свої структурні підрозділи: дисертації, монографії, статті тощо), бібліографічні матеріали, документи, які стосуються педагогічної діяльності фондоутворювачів, листування та ін. У процесі упорядкування документів у розділах, що відображають дослідницьку діяльність А.О. Білецького, було виділено підрозділи з епіграфіки, діалектології, етимології, історії, літературознавства, мовознавства, термінології та ін. За аналогічним принципом систематизовано наукові матеріали Т.М. Чернишової.
Наявність в документах додаткових та паралельних записів, що мають характеристики різних тематичних груп, ускладнювало описання документів за підрозділами. При неможливості встановити належність документів до того чи іншого підрозділу, на рівні одиниці описування закріплювалися за «переважаючим» характером інформаційності змісту документа. Внутрішня систематизація проводилися за хронологічною ознакою. Однак в блоках «Матеріали інших осіб» та «Листування» (особливо коли питання стосується кореспондентів) використано абетково-хронологічний спосіб презентації документів.
Більшість документів фонду не мала авторських підписів, тому ідентифікація значної частини експонентів відбувалося методом аналітичного дослідження почерків. Такий підхід дав змогу встановити особи авторів багатьох рукописів. Ще однією проблемою, що постала перед упорядниками архіву, було датування документів, оскільки більшість з них не містять точних дат створення, а лише приблизний час в межах десятиліть. Відтак, при визначенні часу написання матеріалів, до уваги бралися багато факторів – від якості паперу (стан збереженості, колір, спосіб виготовлення) до часу видання окремих творів, згаданих у документі.
Характерною рисою фонду А.О. Білецького і Т.М. Чернишової є наявність значного кількості іншомовних матеріалів. Окрім російської та новогрецької (А. Білецький та Т. Чернишова були елліністами) мов доволі часто трапляються документи німецькою, французькою, грузинською, арабською, іврит, давньоєгипетською, ідо, санскрит, асирійською, сомалі, латинською, японською, корейською мовами. Багато рукописів написані румейськими говірками (новогрецькі діалекти надазовських греків). Для розв’язання цієї проблеми додатково залучалися довідкові матеріали з іноземних мов.
Отже, документальний склад фонду Білецьких вирізняється різновидністю документів, а документальні дані, які містить цей архів, роблять його матеріали цінними в багатьох аспектах дослідження життя та діяльності вчених. Описання фонду проводилося як багаторівневого фонду, в якому документи різних груп на кожному структурному рівні були сформовані за предметно-тематично-хронологічною ознакою. Досвід з описування може бути корисним при формуванні складних особових фондів та внесення їх до електронних баз даних.