З маловідомих фактів біографії Сержа Лифаря: подорож до Аргентини 1934 року

Тези доповіді

Білоус Наталя Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/0009-0009-5418-7265,
кандидатка філологічних наук,
завідувачка філією «Музей Сержа Лифаря»
Музею історії міста Києва,
Київ, Україна
e-mail: bilous0712@gmail.com

З маловідомих фактів біографії Сержа Лифаря:
подорож до Аргентини 1934 року

Серед архівних матеріалів колекції Сержа Лифаря, які зберігаються у фондах Музею історії міста Києва, вагомою частиною є его-документи. Спогади й листи, у яких ідеться про поїздку восени 1934 року до Південної Америки, у тому числі й до Аргентини (Буенос-Айрес, театр Колон), є цінними для реконструкції біографії видатного балетного танцівника, хореографа й балетмейстера періоду 30-х років ХХ ст. і створюють цілісну картину сприйняття глядачами й фахівцями того часу, а також його самопрезентацію.
Ключові слова: Серж Лифар, балет, біографія, колекція, Аргентина, театр Колон, Буенос-Айрес.

Робота видатного артиста балету, хореографа й балетмейстера, педагога в різних театрах і на різноманітних артистичних заходах, попри значну кількість матеріалу, досі не була темою окремих досліджень у вітчизняних (та й зарубіжних) дослідників. Між тим, популярність і вплив Сержа Лифаря як запрошеного танцівника-прем’єра, хореографа, очільника гастролей балетної трупи Паризької опери (у тому числі й навколосвітніх турне), учасника численних подорожей і поїздок, а також його спілкування з артистами, політиками, церковними діячами, меценатами, широким колом поціновувачів танцювального мистецтва безперечно є актуальним явищем світової культури ХХ століття. «Для України надзвичайно важливими є конкретні свідчення історичної присутності у культурному просторі Європи і світу, яскравим прикладом чого є творчість Сергія (Сержа) Лифаря, яка у СРСР замовчувалася, а за кордоном ототожнювалася з Францією та, донедавна, з Росією» (Євген Бершеда. Лозанна–Київ: Повернення Сержа Лифаря. Україна-Швейцарія: маловідомі сторінки історії та сучасність (Берн–Київ, 2020, https://surl.li/ioykgj).
У цьому контексті цікавою й показовою є перша поїздка Сержа Лифаря до Південної Америки й, зокрема, до Аргентини в 1934 році, про яку він згадує в мемуарах, нотатках і листах. Крім того, важливим джерелом є також афіші й матеріали театру Колон у Буенос-Айресі, надані працівниками для дослідження. Інше джерело, що надає інформацію про подорож, – це архівна справа в СБУ (так звана «Справа артистів»), у якій зберігаються копії листа Сержа Лифаря до батька; копія портретного фото з його автографом «1934, В.А. (Буенос Айрес – Н.Б.)»; лист від балерини Ольги Спесивцевої від 21.08.1931 р. у Венецію (МІК НД-12788/1-2), надісланий із Буенос-Айреса, де вона в той час працювала в театрі Колон.
Про очікування візиту «надзвичайного танцівника Сержа Лифаря, провідної зірки Паризької опери» пише аргентинське видання «Sintonia» в лютому 1934 року із зазначенням, що Лифар прибуде до театру Колон у Буенос-Айресі з невеликою трупою (всього сім чоловік, яких згодом він відправить назад до Європи із Бразилії – його трупа не доїде до аргентинського театру). І що «його приєднання до балетної трупи театру “Колон” буде слушним. Це дало б йому змогу творити нові балети, використовуючи свої видатні танцювальні здібності, які одноголосно здобули схвалення усієї Північної півкулі». Вибір цієї країни й театру був зумовлений тим, що останній був одним із найвідоміших у світі (і зараз таким залишається), а балетна трупа цього театру, організована в 1925 році – найстаріша в Південній Америці. Крім того, до його приїзду там уже працювали знайомі хореографи – М. Фокін, Б. Ніжинська – і для Лифаря ця пропозиція була викликом і спробою показати себе на одній із найвідоміших і найпрестижніших сцен світу.
Окрім мистецького Лифар наголошує й на політичному моменті: «У ці роки Північна Америка мало втручалася у справи Південної Америки, і суперництво у впливі на політику і культуру Бразилії (як і Аргентини) відбувалося між Францією та Німеччиною. Звісно, останній було важко заперечувати першість близької латинської раси». Загальновідомо, що вплив і авторитет французької культури на аргентинську в 30-ті роки минулого століття був безперечний, а Буенос-Айрес називали «південноамериканським Парижем».
Поїздка відбулась у вересні–жовтні 1934 року. Лифар докладно описує, як подорожував великим кораблем «Аугустус» до Барселони, а потім – дев’ять діб – спочатку до Ріо-де-Жанейро через океан, а далі – літаком. «До Буенос-Айресу я поїхав на місяць керувати театром Колон (Колумб, Colon). Я прийняв цю запропоновану мені місію і мав деякі неприємності, втім, у тому ж театрі Колон я знав багато і хороших, і радісних хвилин…
Коли я прийшов до театру, мене у дуже лестних (лестощах) виразах представили усій балетній трупі, яка заради цього зібралася. Я одразу відчув і навіть почув (те, що не чула адміністрація – неголосні вигуки і зауваження звучали російською та польською мовами) опозицію: моєму приходу не дуже зраділи підозрілі (звісно, у танцювальному сенсі) росіяни і поляки, які захопили владу і перші місця у балеті». Він дуже критично відгукується про перших танцівниць, які, на його думку, захопили ці місця завдяки прихильності якихось впливових осіб і водночас «затираючи» молодих обдарованих танцівниць. Серед безперечно талановитих він називає Марію Руанову (Maria Ruanova), яка згодом стала етуаллю Монте-Карлівського балету. Це те, що залишилося в спогадах Лифаря. Також він пише про те, що аргентинська публіка зустрічає його виступи із захопленням (афіші від 29 вересня 1934 року засвідчують його спільні виступи з артистами аргентинського балету в постановках «Сільфіди», «Болеро»).
Зворотна мандрівка із Південної Америки до Європи теж не менш цікава, тому що до Європи він подорожував кораблем з представниками французького церковного «бомонду». Одночасно з гастролями Сержа Лифаря 10–14 жовтня 1934 року в Буенос-Айресі відбувався (вперше в Південній Америці) тридцять другий Євхаристійний конгрес – це була важлива подія в житті католиків усього світу, у якій взяли участь понад 1 мільйон людей. Лифар згадує, що «на конгрес приїхали кардинал Пачеллі (у майбутньому, з 1939 по 1958 – папа римський Пій ХІІ) і французький кардинал Верд’є, безліч представників французької церкви, на честь конгресу відбувалися великі урочистості. Конгрес закінчився одночасно з моїми гастролями і ми пливли на тому самому кораблі «Paris» (з Буенос-Айреса до Ріо-де-Жанейро – Н.Б.), що і французькі католицькі делегати. На пристані одночасно зібралися два натовпи – віруючих католиків та <…> віруючих у танець! (газети оголосили про мій від’їзд із Буенос-Айреса). Оточений моїми друзями – артистами театру Колон, я забіг на пароплав і наказав відкоркувати шампанське і тут на очах шокованого високого духовенства почалася пиятика! Потім артисти зійшли на берег, я піднявся на палубу – кардинал Вердьє у цей час благословляв мовчазний натовп, який стояв на колінах….». Згодом, уже на кораблі «Massilia», танцівника познайомив із Верд’є французький посол Ларош. І оскільки кардинал був свідком того, з яким захопленням і ентузіазмом проводжали Лифаря аргентинські прихильники, багато чув про нього, то хотів переконатися, чи ця слава заслужена. І під час подорожі через океан, ведучи бесіди про мистецтво, співрозмовниками було вирішено влаштувати вечір танців з благодійницькою метою. Звісно, решта духівництва на кораблі не були від того щасливі, але вони не могли голосно висловлювати невдоволення при кардиналі. Оскільки окрім Лифаря на кораблі не було танцівників, то він змушений був виконувати свої балети «Чардаш» і «Фавн» на музику Дебюссі індивідуально.
Отже, комплекс документів, пов’язаний з поїздкою митця до Аргентини в 1934 році, є цінним джерелом для реконструкції біографії й для дослідження впливу Сержа Лифаря на артистичне життя Аргентини цього періоду. Можемо стверджувати, що він відчував і позиціонував себе впливовим танцівником і хореографом, який щедро ділиться власними враженнями й спостереженнями, а в подальшому ще відвідуватиме театр Колон і підтримуватиме зв’язки із аргентинськими артистами балету, політиками й культурними діячами. Свідченням його безпосереднього впливу на культурне життя й мистецькі процеси є той факт, що й нині в цьому знаменитому закладі культури Лифар відзначений серед хореографів, чиї балети й досі виконуються на сцені театру.

Nataliia Bilous,
ORCID https://orcid.org/0009-0009-5418-7265,
Candidate of Philological Sciences,
Director at the Serge Lifar Museum
(a Branch of the Museum of Kyiv History),
Kyiv, Ukraine.
e-mail: bilous0712@gmail.com

From the Little-known Facts of Serge Lifar's Biography:
a Trip to Argentina in 1934

Among the archival materials of Serge Lifar's collection, which are stored in the funds of the Museum of the History of the City of Kyiv, a significant part is his personal documents. Memoirs and letters describing his trip to South America in the fall of 1934, including Argentina (Buenos Aires, Colón Theater), are valuable for reconstructing the biography of this outstanding ballet dancer, choreographer, and ballet master of the 1930s and provide a complete picture of how he was perceived by audiences and experts of the time, as well as his self-presentation.
Key words: Serge Lifar, ballet, biography, collection, Argentina, Colon theatre, Buenos Aires.