Діяльність Українського Чорноморського Інституту в 1940-1949 рр.

Тези доповіді

Клинова-Дацюк Галина Дмитрівна,
ORCID http://orcid.org/0000-0002-7144-3074,
кандидатка історичних наук,
доцентка кафедри журналістики та українознавства,
Національний університет водного господарства та природокористування,
Рівне, Україна
e-mail: h.d.klynova-datsiuk@nuwm.edu.ua

Діяльність Українського Чорноморського Інституту в 1940–1949 рр.

У тезах подано короткий огляд діяльності в 1940–1949 рр. Українського Чорноморського Інституту (з 1946 р. – Українського Морського Інституту). З’ясовано основні напрями роботи Інституту, серед яких чи не найважливішою є видавнича робота. Проаналізовано розвиток видань та окреслено їх проблематику.
Ключові слова: Український Чорноморський Інститут, Український Морський Інститут, геополітика, дослідження, еміграція, Лев Биковський.


Серед українських наукових інституцій в еміграції 1940-х років особливе місце посідав Український Чорноморський Інститут (УЧІ), який у 1946 р. було перейменовано на Український Морський Інститут. Основним напрямом діяльності установи стала видавнича робота – публікація наукових праць, статей та збірників, присвячених морській проблематиці України. Інститут об’єднав науковців, істориків, географів, правників і громадських діячів, які, перебуваючи в умовах еміграції, прагнули продовжувати дослідження стратегічного значення Чорного моря для української державності. Один із провідних ідеологів та засновників інституту Юрій Липа, зазначав: «Чорноморський простір – це життєдайний простір України. Україні належить перше місце серед чорноморських країн з огляду на її простір, багатства й енергію людності» .
За роки своєї роботи Інститут підготував і видав 67 випусків наукових праць, надрукованих циклостилевим способом. У коло дослідницьких завдань його співробітників входили, зокрема, проблеми геополітики: аналіз ролі морів у зовнішній політиці та міжнародних відносинах, а також вивчення впливу морських шляхів на внутрішній розвиток України. Окрему увагу приділяли історико-правовим аспектам – традиціям мореплавства, торгівлі та морського права у зв’язку з історією української державності, а також археологічним дослідженням узбережжя Азовського моря. Науковці інституту своїми дослідженнями не лише розвивали академічну думку, а й популяризували морську тематику серед української еміграції, сприяючи збереженню національної пам’яті та утвердженню ідеї України як незалежної морської держави.
На сьогодні українська історіографія представлена лише кількома працями, присвяченими діяльності УЧІ. Серед них особливої уваги заслуговують розвідки відомого бібліографа, активного члена і секретаря інституту Лева Биковського . Йому належить оглядові статті про інститут із коротким викладом змісту випусків «Чорноморського збірника», а також дослідження, у якому підсумовано діяльність Суходолового, Морського та Океанічного інститутів за шість років роботи . Окремо варто згадати енциклопедичні гасла , а також статті А. Атаманенко , Ю. Секунової , присвячені Леву Биковському. Відсутність комплексного дослідження, присвяченого діяльності УЧІ, яке б послідовно аславідтворювало діяльність установи, зумовлює актуальність обраної теми. З огляду на це, метою пропонованої розвідки є короткий огляд роботи інституту.
Джерельну базу дослідження становлять насамперед циклостилеві видання УЧІ, більшість із яких зберігається в бібліотеці Українського вільного університету (УВУ) в Німеччині. Ці видання, надруковані на правах рукопису обмеженим накладом (від 20 до 300 примірників), призначалися для використання національно свідомими верствами суспільства. У роботі також використано епістолярні матеріали з архівного фонду УВУ.
УЧІ був заснований 4 травня 1940 р. у Варшаві – одному з головних центрів української політичної еміграції. Його основниками стали українські вчені Юрій Липа, Лев Биковський та Іван Шовгенів. Передумовою створення інституту була тривала й копітка робота українських науковців в еміграції, які напередодні Другої світової війни усвідомили потребу організувати системні студії з морської проблематики України.
Ініціатором заснування інституту виступив відомий український громадський діяч, письменник та лікар Юрій Липа (1900–1944), який глибоко розумів стратегічне значення Чорноморського регіону. Разом із дружиною Галиною він власноруч підготував програмний документ під назвою «Чорноморська доктрина», виданий у Варшаві 1940 р. циклостилевим способом . У реалізації проєкту вагому роль відіграв історик і бібліограф, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч Лев Биковський, який згодом обійняв посаду секретаря інституту. Директором установи було обрано відомого українського гідротехніка і гідромеліоратора, першого ректора Української господарської академії в Подєбрадах Івана Шовгеніва, який очолював інститут до 1943 р.
Заснування та становлення Українського Чорноморського Інституту відбувалося в умовах Другої світової війни, коли в українських патріотичних і наукових колах панували сподівання на крах тоталітарних режимів та відновлення національної моделі державності в Україні. Саме в цьому контексті українські науковці в еміграції взялися за розробку теоретичних засад майбутньої незалежної держави. План роботи інституту підготував Іван Шовгенів. Згідно з програмою, ключовим завданням УЧІ було вивчення властивостей і ресурсів Чорного моря, а також прилягаючих до нього країн і народів як єдиної спільноти, здатної існувати в гармонійному взаємозв’язку своїх складових. Серед пріоритетних напрямів досліджень визначалися географічний, геологічний, історичний, економічний, культурний та інші аспекти . З перенесенням діяльності інституту до Західної Німеччини цей план було опубліковано ще раз. Інший програмний документ підготував відомий економіст, член Центральної Ради Валентин Садовський ¬– «Програма економічно-географічного вивчення Чорноморського простору». На його думку, дослідження економіки чорноморських країн мало охоплювати аналіз комунікаційної системи, чорноморських портів, річкових, залізничних і сухопутних шляхів, а також ринків, фінансів та інших елементів господарської інфраструктури . Цей документ, так само як і план І. Шовгеніва, був перевиданий після переміщення УЧІ до Західної Німеччини.
Інститут не вів активної конференційної діяльності, зосереджуючи свою роботу переважно на видавничій справі.

Одним із ключових проєктів стало започаткування видання «Чорноморського збірника», на сторінках якого публікувалися дослідження з історії, культури, географії та економіки регіону Чорного, Азовського й Каспійського морів.
Також практикувалося видання відбитків окремих праць із цього збірника зі збереженням нумерації сторінок. Перша книга «Чорноморського збірника» вийшла друком у 1942 році . Матеріали, опубліковані в виданнях Українського Чорноморського Інституту, можна згрупувати наступним чином: програмні документи, монографічні дослідження, наукові статті, науково-популярні розвідки, бібліографічні матеріали, рецензії та дискусійні статті, переклади історичних джерел і літератури, інші матеріали.
Упродовж 1940–1944 рр. у Варшаві під грифом УЧІ було видано 27 чисел його публікацій. Із наближенням Червоної армії діяльність УЧІ у Варшаві припинилася в липні 1944 р. У 1945 р. Інститут було відновлено в Західній Німеччині – спочатку в перехідному таборі міста Герсфельд, а з квітня 1946 р. у таборі Майнц-Кастель. В установі почали працювати нові члени: В. Дубровський, В. Державин, М. Антонович, М. Міллер (згодом очолив інститут), С. Гаєвський (єпископ Сильвестр), О. Домбровський, В. Січинський, Д. Дорошенко, П. Андрусів та ін. Тоді ж інститут було перейменовано на Український Морський інститут.
У Західній Німеччині було поновлено й видання «Чорноморського збірника». Відомий культуролог і бібліограф Лев Биковський друкував його на матриці, у форматі рукопису, невеликим накладом. Місце видання при цьому часто зазначалося як Одеса, Женева, «На чужині» або Київ. Це пояснювалося тим, що в таборовий період радянські спецслужби здійснювали перевірку українських емігрантів і намагалися повернути їх на батьківщину. З міркувань безпеки видавці свідомо уникали точного зазначення місця публікації, іноді вказуючи навіть іншу країну. Така обережність була необхідною, адже загроза репатріації була реальною, а повернення для більшості емігрантів означало неминучі репресії.

У видавничих проєктах, що виходили друком у Німеччині, дещо змінилася тематика: акцент було перенесено на археологічні, історичні, сходознавчі та персоналійні дослідження. Часто перевидавалися праці попередніх років у формі відбитків. Продовжувалася нумерація видань, а також традиція завершувати збірники переліком усіх публікацій Українського Чорноморського Інституту – зі змістом окремих чисел або зведеним списком. Особливої уваги заслуговує серія з 13 фахових публікацій «Студії з історії Приозів’я» відомого археолога та історика, керівника інституту в Німеччині Михайла Міллера, присвячена дослідженню давньої історії Приазов’я та Подоння. Варто зазначити, що М. Міллер мав значний досвід археологічних розкопок в Україні.
У 1926–1929 рр. він досліджував північне узбережжя Азовського моря, у 1929–1932 рр. працював у Дніпрельстанівській археологічній експедиції в надпорожистій частині Дніпра. У 1930-х рр. науковець вивчав Чорноморське узбережжя в околицях Геленджика, пониззя Дону та м. Азова, проводив розкопки Нижньо-Гниловського городища тощо.
Після проведення грошової реформи у Німеччині в 1948 р. та масової еміграції українських інтелектуалів до США, центральне бюро Українського Морського, Інституту було перенесено за океан. Л. Биковський у листі до керівництва УВУ писав: «Інститути (йдеться не тільки про Український Морський, але Український Океанічний та Український Суходоловий – Авт.). співпрацюють з усіма культурними і науковими українськими установами. Фінансову і матеріальну підтримку інститути черпали з добродійних асигновань окремих осіб, які в більшості випадків вимагали заховування їхніх імен в таємниці .
Однак у США Морський інститут так і не розгорнув активної діяльності, адже вже 1949 року вийшло останнє, 67-ме, число, присвячене 65-літтю його керівника Михайла Міллера . Члени УМІ тривалий час підтримували наукові зв’язки шляхом кореспонденції. Серед українських науковців у США не зникла потреба вивчати чорноморську тематику, тому 25 жовтня 1953 року при Українській вільній академії наук у Нью-Йорку було створено Чорноморську комісію як продовження колишнього Українського Чорноморського Інституту. Головою комісії обрано О. Оглоблина, а секретарем – Л. Биковського .
Таким чином, упродовж 1940-1949 рр. Український Чорноморський інститут здійснював свою діяльність у Польщі, Західній Німеччині та США. Інститут не вів активної конференційної діяльності, зосередившись переважно на виданні циклостилевим способом наукових праць із проблем геополітики, історії, культури та економіки регіону Чорного, Азовського й Каспійського морів. Загалом було опубліковано 67 чисел його видань, серед яких 11 чисел «Чорноморського збірника».
Останнє й єдине видання, надруковане у США, з’явилося 1949 року. Досить часто інститут перевидавав роботи попередніх років у вигляді відбитків. Своїми дослідженнями інститут популяризували морську тематику серед української діаспори з метою збереження національної пам’яті та утвердження ідеї незалежної України як морської держави.

джерела

Липа Ю. Чорноморська доктрина. Друге вид.Ч.13. Одеса: Український Чорноморський Інститут, 1942. С.3.
Биковський Л. Український Чорноморський Інститут. Відбитка з Наукових Записок т. ХХ. Мюнхен, 1970. С. 157. Його ж. Українські наукові видавництва на еміграції (1945-1950). Визвольний шлях.1958. Кн.11/59. С. 1274-1285.
Биковський Л. Шостиліття діяльності Укр. Суходолового, Морського та Океанічного Інститутів (1940-1946). Український Морський Інститут 45. Женева, 1946. На правах рукопису. С.28-30.
Український Чорноморський Інститут. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т.9. Париж; Нью-Йорк: Видавництво «Молоде життя», 1980. С. 3446-3447.
Атаманенко А. Історія української історичної науки в листах Лева Биковського до Любомира Винара. Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: Історіографія і джерелознавство в часовому вимірі. Міжвузівський зб. наук праць. Дніпропетровськ: РВВ – ДНУ, 2003. С.140-152.
Секунова Ю. Л. Биковський як науково-організаційний діяч в Українському чорноморському інституті. Наукові записки ім. Драгоманова. Історичні науки. Київ, 2002. С.277-288.
Биковський Л. Шостиліття діяльності Укр. Суходолового, Морського та Океанічного Інститутів (1940-1946). Український Морський Інститут 45. Женева, 1946. На правах рукопису. С. 28-30.
Шовгенів І. Загальний план праць Українського Чорноморського Інституту. Український Чорноморський Інститут. Програма діяльности. Одеса; Севастопіль; Ростів; Туапсе; Астрахань, 1941. На правах рукопису. С.5-12.
Садовський В. Програма економічно-географічного вивчення Чорноморського простору. Український Чорноморський Інститут. Програма діяльности. Одеса; Севастопіль; Ростів; Туапсе; Астрахань, 1941. На правах рукопису. С.12-17.
Чорноморський збірник. Кн.1. Український чорноморський інститут. Ч.10. На правах рукопису. Одеса, Севастопіль, Маріюпіль, Ростів, Туапсе, 1942. 70 с.
Биковський Л. Український Чорноморський Інститут. Відбитка з Наукових Записок т. ХХ. Мюнхен, 1970. С. 157.
Лист Л. Биковського до керівництва УВУ від 15 серпня 1948 р. (Нью-Йорк). Архів УВУ. Ф. Листування. Арк. 2.
Міллер М. Біо-бібліографічні матеріали. Нью-Йорк; Ґеттінген, 1949.

Halyna Klynova-Datsiuk,
ORCID http://orcid.org/0000-0002-7144-3074,
Ph.D. in History,
Associate Professor of the Department of Journalism and Ukrainian Studies,
National University of Water Environmental Engineering,
Rivne, Ukraine
e-mail: h.d.klynova-datsiuk@nuwm.edu.ua

Activities of the Ukrainian Black Sea Institute in 1940–1949

The theses provide a brief overview of the activities of the Ukrainian Black Sea Institute in 1940–1949 (since 1946 – the Ukrainian Maritime Institute). The main areas of the Institute’s work are identified, among which publishing activity appears to be the most significant. The development of the Institute’s publications is analyzed, and their thematic scope is outlined.
Keywords: Ukrainian Black Sea Institute, Ukrainian Maritime Institute, geopolitics, research, Lev Bykovskyi.