З власного архіву

Тези доповіді

Представлено унікальний архівний матеріал власних розмов-інтерв’ю про концертне життя Києва 1920–1930 х років із безпосередніми учасниками подій. Уперше зафіксовано невідомі раніше факти й події, які суттєво доповнюють панораму музичного життя України перших десятиліть ХХ століття.
Ключові слова: українська музична культура першої половини ХХ століття, концертне життя, фортепіанне виконавство, фортепіанна педагогіка, вокальне виконавство.

На початку 1970 х років, збираючи матеріал про концертне життя Києва 1920–1930 х років, я зверталася до своїх старших шановних колег-педагогів консерваторії, учасників і свідків культурних процесів часів їхньої молодості. Їхні спогади про наше минуле, безпосередні, живі, захоплені, часом ностальгічні, можливо стануть в нагоді сучасним дослідникам сторічної давнини. Отже…
Марко Мойсейович Геліс (1903–1976) — активний учасник музичного життя Києва 1920–30-х років. Грав на гітарі в різних ансамблях, в Радіотеатрі соло, в дуеті з Адамом Аркадійовичем Наумовим (мандоліна). «Часто акомпанував Євтушенку на роялі». Гри на фортепіано навчався у Симона (Семена Борисовича) Барера, який упродовж 1926–28 років викладав у Муздраміні [Музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка — К. Ш.]. Свого часу Костянтин Миколайович Михайлов з’ясував причину запрошення цього видатного піаніста-віртуоза до консерваторії на «персональну ставку»: «Консерваторії потрібна людина, заради якої сюди приїжджають» [чудовий приклад державницького підходу у 1960–70 ті рокі в консерваторії повторив Іван Федорович Ляшенко — К. Ш.]. Барер — чи не єдиний піаніст, який виконував етюди Шопена в надвіртуозній обробці Годовського, часто програвав їх в класі, вважав, що «цей матеріал цікавий з погляду можливостей інструменту». «Барер їздив з Нейгаузом, грали чотири концерти за вечір. Нейгауз — концерти Шопена (e-moll) та Скрябіна, Барер — концерти Чайковського (b-moll) та Ліста (Es-dur)». «У концерті на підтримку студентів у 1927 році Барер у Полонезі As-dur Шопена зіграв октавний епізод удвічі швидше». «Горовиць і Барер зіграли шість концертів, вечір — один, вечір — другий. Один грав на біс Польку Рахманінова, другий — Кампанеллу, потім перший грав Кампанеллу, а другий — Польку». У концерті Барера, де прозвучали Балада, Ноктюрн, Полонез Шопена, «на біс — Етюд Des-dur Ліста всі слухали стоячи».
З надзвичайною теплотою Геліс говорив про Сергія Володимировича Тарновського . «Геніально, як ніхто, акомпанував у камерних концертах зі співаками». Серед своїх учнів у бесіді з Гелісом Тарновський відзначив талановитих Якова (Лейба) Фастовського і Олександра (Нона) Унінського. «Грали тоді не дуже глибоко, але дуже витончено, красиво, органічно. Так грав Унінський студентом».
Михайло Маркович Канерштейн (1902–1987) про Матвія Якимовича Гозенпуда говорив як про піаніста та композитора. «Блискуче закінчив консерваторію в Беклемішева, навчався також у Блюменфельда. Грав добротно, без особливого темпераменту, дуже культурно, просто, захопився композицією. Творчість дуже оригінальна, завжди його, ні на кого не схожа, завжди вносив щось нове».
Канерштейн згадував також бетховенський цикл, проведений в Радіотеатрі в 1932–34 роках. «У прийдешньому [розмова відбувалась в 1970 ті роки — К. Ш.] нічого подібного не було [не було й до нашого часу — К. Ш.]». У Радіотеатрі були виконані всі симфонії, три «Леонори», уся музика до «Егмонта», п’ять фортепіанних концертів, потрійний та скрипковий концерти, Фантазія для хору, оркестру й фортепіано. Виконанням всієї симфонічної музики крім Третьої (диригент Ганс Унгер), Дев’ятої (Оскар Фрід) симфоній, керував Михайло Канерштейн. Виконавці — Григорій Беклемішев (Перший, Третій і потрійний фортепіанні концерти, Фантазія), Борис Максимович (Другий концерт), Євген Сливак (Четвертий), Генріх Нейгауз (П’ятий), Олександр Пікайзен (скрипка), М. Питецький (віолончель), «Думка».
Оригінальну, дуже свою інтерпретацію знайомих творів і «божественний голос» Миколи Миколайовича Філімонова згадувала Марфа Хомівна Снага-Паторжинська (1899–1981). «Філімонова завжди хвалив Віктор Степанович Косенко, говорив про нього “справжній, справжній музикант”». Незабутніми для Марфи Хомівни залишилися авторські концерти Косенка на гастролях та Києві. Співачка виконувала «Я тут, Інезільє», присвячений їй романс «Соловей [«Соловей і ружа» на вірші О. Пушкіна у перекладі Л. Реви — К. Ш.]», «Вони стояли мовчки», «Говори, говори», «І знов душа моя», «Я ждав тебе».
Про співачку Оксану Колодуб, партнерку В. Косенка в подорожі Донбасом, Олександр Олексійович Колодуб (1900–1994) говорив як про першу виконавицю творів Левка Ревуцького. У Харкові вона виконала концерт творів молодих сучасних композиторів, серед них — романси Юлія Мейтуса. Колодуб згадував про виконання вокальним квартетом імені Степового Квартету Степового на байки Глібова: «Це був єдиний колектив, який співав цей твір, ноти нікому не давали, можливо вони загинули». Про участь Якова Степового у складі тріо «можливо в залі народної консерваторії — Хрещатик, 7» згадувала Елеонора Павлівна Скрипчинська (1899–1992).
Професор Дометій Гурійович Євтушенко (1893–1983) згадував широко популярні в слухацьких колах 1928–1934 музично-історичні демонстрації М. М. Філімонова з циклами вокальної літератури західноєвропейських композиторів (Моцарт, Шуман, Шуберт, багато старовинної італійської, французької музики, музики до Баха і Баха, знав всі його кантати). До програм було внесено багато незнайомої музики, з інтересом ставився до нової творчості. Багато співав у концертах твори Левка Ревуцького. Величезну роль в пропаганді музики відіграв Дмитро Ревуцький. Він чудово виконував думи і гумористичні твори.

Shamayeva Kira,
ORCID 0000-0002-1869-5029,
Doctor in Art Studies, Professor,
Professor of the General and Specialized Piano Department
Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music,
Kyiv, Ukraine
е-mail: kishamaeva@gmail.com

From my own archive

A unique archive material of author’s conversations and interviews about the concert life of Kyiv in the 1920s–1930s with direct participants in the events is presented. Previously unknown facts and events have been recorded for the first time, which significantly complement the panorama of the musical life of Ukraine in the first decades of the 20th century.
Keywords: Ukrainian musical culture of the first half of the 20th century, concert life, piano performance, piano pedagogy, vocal performance.