Нормативно-правова основа формування цифрових ресурсів історико-культурної спадщини та їх стандартизація

Тези доповіді

Гарбар Олександр Сергійович,
ORCID https://orcid.org/0009-0006-7155-1514,
Аспірант,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: a.footreviews@gmail.com

Нормативно-правова основа формування цифрових ресурсів документальної історико-культурної спадщини в Україні

Розглянуто питання правового забезпечення створення та використання цифрових ресурсів історико-культурної спадщини України. Доведено, що основою діяльності є нормативно-правові акти, що регулюють доступ до документальної історико-культурної спадщини архівних документів та формування цифрових копій. Висвітлено основні положення Закону України «Про авторське право і суміжні права», що стосуються захисту інтелектуальної власності.
Ключові слова: нормативно-правовий акт, правові аспекти, цифрові ресурси, історико-культурна спадщина.

В Україні, особливо в умовах воєнного стану, оцифрування рукописів, стародруків, рідкісних видань, історичних колекцій, документів особового походження, аудіовізуальних документів, науково-технічної документації та інших документів історико-культурної спадщини набуває стратегічного значення для захисту їх інформації в наслідок фізичного зникнення, пошкодження, знищення та забезпечення вільного доступу до цієї інформації у сучасному інформаційному просторі. За даними звітів Державної архівної служби України за 2023 і 2024 роки зусиллями українських архівістів за допомогою українських та міжнародних урядових і неурядових інституцій було створено понад 21 млн (2023) і 31 млн (2024) цифрових копій документальних Національного архівного фонду. Проте, навіть ці результати не є суттєвими на фоні загального обсягу документальної історико-культурної спадщини архівних документів України. Насамперед, це пов’язано з недосконалістю нормативно-правової бази України та недостатнім фінансовим і людським забезпеченням. Нормативно-правова основа цього процесу базується на національному та міжнародному законодавствах, а також рекомендаціях, що регулюють створення, використання та захист цифрових копій.
Мета дослідження – проаналізувати ключові нормативно-правові акти України, виявити проблеми та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання формування цифрових ресурсів історико-культурної спадщини в Україні.
1. Аналіз нормативно-правових актів з теми дослідження
Нормативно-правова база формування цифрових ресурсів історико-культурної спадщини в Україні базується на законах та підзаконних актах, що регулюють оцифрування, створення електронних реєстрів та забезпечення доступу до їх інформації.
Як такі нормативно-правові документи та підзаконні акти можна розділити на ті що безпосередньо стосуються документальної культурної спадщини та ті, що відносяться до інших категорій (музеї, пам’ятки тощо).
Документальна культурна спадщина:
Конституція України (ст. 54, 1996 р.) закріплює державний обов’язок щодо захисту культурної спадщини, включаючи її цифрові форми, що слугує основою для розвитку іншої нормативно-правової бази.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (1995 р.), що встановлює правові основи діяльності бібліотек, регулює доступ до бібліотечних фондів, включаючи створення електронних каталогів для збереження документальної спадщини.
Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (2001 р.) встановлює порядок створення та зберігання цифрових копій, покладаючи відповідальність на архіви.
Наказ Міністерства юстиції України від 30.12.2020 № 4555/5 «Про затвердження порядку приймання-передавання електронних документів національного архівного фонду на постійне зберігання» встановлює правила передачі електронних документів архівного фонду на зберігання, забезпечуючи їх збереження в цифровому форматі.
Інші види культурної спадщини (музеї, пам'ятки тощо):
Закон України «Про охорону культурної спадщини» (2000 р., ст. 16, 33-4) передбачає створення електронних реєстрів нерухомих пам’яток із публікацією онлайн та фінансування автоматизованих систем (ст. 41), що актуалізовано в умовах війни для запобігання знищенню об’єктів.
Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158, що затверджує Порядок обліку об’єктів культурної спадщини, оновлює процедури електронного обліку цих об’єктів, адаптуючи їх до воєнних умов.
Наказ Міністерства культури України від 03.09.2013 № 819 «Про порядок ведення Реєстру культурних цінностей, які знаходяться в розшуку за запитами інших держав» визначає процедури ведення реєстру культурних цінностей, що підлягають розшуку, сприяючи їх ідентифікації та захисту, включаючи документи й архіви.
Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 177 «Про порядок створення і ведення Державного реєстру культурних цінностей, операції з імпорту яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», що встановлює порядок ведення реєстру культурних цінностей.
Ці акти формують комплексну правову основу, але їхня імплементація потребує деталізації.
2. Нормативно-правове регулювання в умовах війни
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 р., Україна активно розробляє та приймає нормативно-правові акти для збереження цифрових ресурсів історико-культурної спадщини, зосереджуючись на оцифруванні, створенні електронних реєстрів і забезпеченні захисту інформації в умовах воєнних дій.
На увагу в межах нашого дослідження заслуговує Стратегія захисту документальної спадщини до 2027 року, схвалена розпорядженням Кабінетом Міністрів України 24.12.2024 № 1349-р, яка передбачає створення цифрових копій архівних документів для запобігання втратам, інтеграцію з міжнародними базами даних та посилення кібербезпеки. У січні 2025 р. затверджено Стратегію розвитку культури до 2030 року з операційним планом на 2025–2027 рр., де пріоритетами є оцифрування об'єктів спадщини з зон бойових дій, створення Єдиного реєстру нерухомих пам'яток та Реєстру музейного фонду. Звіт Державної архівної служби за 2024 р. зазначає розробку 17 проєктів актів, включаючи Закон № 4017-ІХ (жовтень 2024 р.) про страховий фонд документації та постанову № 631 (травень 2024 р.) про державний реєстр, з оцифруванням 477 441 одиниць зберігання у 2024 р. (123% плану).
Н.М. Сенченко та О.М. Сенченко (2024) у власному дослідженні наголошують на потребі подальшого вдосконалення законодавства у сфері оцифрування документальної спадщини, особливо в контексті її наукового, культурного та освітнього потенціалу.
Натомість опублікований офіційним сайтом ЦДАЕА у 2024 році перелік методичних рекомендацій пропонує та деталізує впровадження стандартизованих, безпечних та, в деяких випадках, автоматизованих процесів для резервного копіювання архівних даних, що є інноваційним підходом для збереження національного архівного фонду в умовах військових загроз.
3. Проблематика уніфікації та стандартизації та тенденції до їх вирішення
Проблематика уніфікації та стандартизації в цифровізації культурної спадщини України пов’язана з фрагментарністю норм, відсутністю єдиних технічних стандартів та викликами воєнного часу, як висвітлено в працях українських дослідників за 2015–2025 рр.
Фрагментарність норм проявляється в розподілі регулювання між сферами, що створює розбіжності та ускладнює створення єдиних електронних реєстрів (Є. О. Архипова, О. О. Клевчук, 2021). Відсутність обов’язкових стандартів (наприклад, роздільна здатність сканування 300 dpi, формати PDF/A) призводить до нерівномірності процесів оцифрування, як підкреслено в роботі П. Кострюліної (2024). Воєнні виклики, включаючи кібератаки та втрату фондів, посилюють ці проблеми, як зазначено в огляді С. С. Гарагулі та кол. (2024).
Щодо тенденцій до вирішення, спостерігається активна розробка нових законодавчих та нормативних документів, pокрема, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (МКСК) продовжує роботу над концепцією Національної електронної бібліотеки України (НЕБ). Так наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2023 року № 96 утворено тимчасову робочу групу з питань створення Національної електронної бібліотеки України, протягом 2024 року було проведено ряд зустрічей та нарад з міжнародними партнерами.
Також у 2025 році Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію розвитку культури до 2030 року з операційним планом на 2025–2027 роки, що передбачає цифровізацію як основний напрямок, включаючи створення уніфікованих електронних реєстрів та стандартизацію даних для збереження спадщини в умовах війни. В. Г. Курило (2025) пропонує порівняльний аналіз українського та міжнародного досвіду для гармонізації стандартів, включаючи впровадження ISO для оцифрування архівів.

Harbar Oleksandr Serhiyovych
ORCID https://orcid.org/0009-0006-7155-1514,
PhD Student
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: a.footreviews@gmail.com

Legal Framework for the Formation of Digital Resources of Ukraine's Historical and Cultural Heritage in Ukraine
The issues of legal support for the creation and use of digital resources of Ukraine's historical and cultural heritage are examined. It is demonstrated that the foundation of this activity lies in normative legal acts that regulate access to archival documents and the creation of digital copies. The main provisions of the Law of Ukraine «On Copyright and Related Rights,» which pertain to the protection of intellectual property, are highlighted.
Key words: copyright, library, legal aspects, digital resources of historical and cultural heritage.