Жіночий (авто)біографічний наратив воєнного часу: перехрестя драматичного й героїчного

Тези доповіді

Буряк Лариса Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4631-844X,
докторка історичних наук, професорка,
провідна наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: larysa.buryak@gmail.com

Жіночий (авто)біографічний наратив воєнного часу:
перехрестя драматичного й героїчного

Біографіку воєнної дійсності, зокрема її жіночий (авто)біографічний сегмент, досліджено як перехрестя драматичного й героїчного в життєвих досвідах українських жінок. Обґрунтовано тезу про кардинальні зміни, що відбулись у сучасному жіночому (авто)біографічному наративі. Виокремлено та проаналізовано ключові ознаки, відмінності й основні тенденції, що маркують його як особливе явище й соціокультурний феномен зі змістовою неповторністю й розмаїтою жанровою палітрою.
Ключові слова: жіночий (авто)біографічний наратив, російсько-українська війна, Дарія Цимбалюк, Олеся Хромейчук, Вікторія Амеліна.

Сучасний жіночий (авто)біографічний наратив є одним із сегментів українського соціокультурного простору, що зазнав суттєвих змін на тлі воєнних подій останнього часу. Які ключові ознаки, характерні відмінності й тенденції маркують його як особливе явище, як соціокультурний феномен у вимірі вітчизняної біографіки? Відповіді на ці питання потребують, передусім, необхідність окреслити загальну картину простору жіночої (авто)біографіки, його змістову неповторність і основні способи презентації наративів, що й стане предметом цього дослідження.
Головною особливістю сучасного простору жіночої (авто)біографіки є його кардинальна відмінність від того, яким він був на попередньому етапі, тобто, до початку російсько-української війни. Війна виявилася справжньою демаркаційною лінією, яка розділила цей сегмент соціогуманітаристики на довоєнний і сучасний. Тут поняття «сучасний» відраховується від 2014 року, коли почалася війна, що й досі триває, визначаючи наше сьогодення.
Отже, сучасний жіночий (авто)біографічний наратив трансформується, розширюється й урізноманітнюється одинадцятий рік поспіль. Війна одразу внесла кардинальні зміни до нього, вплинувши як на загальну структуру, так і на зміст. Вона стала помітною темою жіночої (авто)біографіки, починаючи з 2014 р., і перетворилася на провідну з початком повномасштабної агресії Росії проти України. З огляду на це, спадає на думку відомий вислів німецького драматурга Бертольда Брехта: «У темні часи – чи буде спів? Так, теж буде спів про темні часи».
Звертаючись до метафоричної мови Брехта, сучасний (авто)біографічний наратив постає тим самим «співом», який, уособлюючи собою перехрестя драматичного й героїчного, презентує пережиті жіночі досвіди воєнного лихоліття. Він являє собою надзвичайно широку палітру, відзначається різноманітністю й багатоголоссям, позбавляється маргінальності, виходить за межі вітчизняного дискурсу, природно вписується в глобальний контекст і стає його органічним елементом.
У глобальному вимірі рефлексій на війну звучить голос української художниці й дослідниці Дарії Цимбалюк, усталене життя якої було зруйновано війною, розпочатою в 2014 р. У наслідок війни Дарія Цимбалюк опинилась у Шотландії. Тут вона здобула ступінь доктора філософії в 2021 році в Університеті Сент-Ендрю. Обравши жанр епістолярію як одну із форм автобіографічної репрезентації, Дарія веде внутрішній діалог із собою й водночас зі своїми батьками у формі щемливо проникливого поетичного віртуального листа до них («Letters to my parents», https://surl.li/bbsvov). Цей лист – синтез автобіографічної поетики й мистецької візуалізації водночас. Текст листа супроводжується зображеннями картин авторки, написаних під впливом побачених жахів і пережитих емоцій. У такий спосіб поєднано мистецтво слова й мистецтво живопису, синтез яких здатний безпощадно візуалізувати глибину особистої драми, максимально загострюючи пережитий досвід біженства, емоції за втраченим домом, розпач розриву з рідним містом й батьками, які були органічною, невід’ємною частиною світу, що залишився позаду.
Резонансною подією в сучасному просторі жіночих наративів стала автобіографічна рефлексія на російсько-українську війну Олесі Хромейчук – історикині, письменниці, директорки Українського інституту в Лондоні, яку називають «одним із найпотужніших публічних голосів України у Великій Британії» (https://surl.li/dsnotq). Ідеться про її книгу «Смерть солдата. Історія, розказана його сестрою», яка з’явилась англійською мовою (“The death of a soldier told by his sister”) у вересні 2022-го, а роком пізніше була перевидана українською.
Брат Олесі загинув на сході України в 2017 році. Тож книга стала відгуком на особисту драму, пережиту тоді, а опублікована вже на тлі повномасштабної агресії: «Я б воліла, щоб не довелось писати цю книжку, щоб не було теми для неї, щоб брат був живий, а не щоб мою книжку надрукували…» – такими словами авторка розпочинає свою історію (https://surl.li/bgpbsn).
Книга написана в жанрі особистої розповіді як унікальної жанрової форми, яка дає змогу з надзвичайною гостротою відтворити переживання втрати через загибель близької людини та передати широкий спектр глибинних емоцій травматичного автобіографічного досвіду. Водночас у цьому творі Олесі Хромейчук, попри його індивідуальний характер, прочитується відлуння безмежного болю й втрат, яких зазнали українці впродовж війни. Особиста пережита травма авторки набуває особливого звучання, символізуючи собою біль усієї України.
Письменниця Вікторія Амеліна загинула внаслідок ракетної атаки по Краматорську наприкінці 2023 року. Її посмертна книга «Дивлячись на жінок, що дивляться на війну: щоденник війни і правосуддя» (Looking at Women, Looking at War: A War and Justice Diary) стала справжнім суспільним тригером глобального масштабу. Вона увійшла до списку 40 найкращих видань 2025 року за версією BBC, була видана цього ж року в одному із найвідоміших видавництв Macmillan Publishers St. Martin’s Press. Передмову до неї написала знаменита канадська письменниця, лауреатка міжнародних премій і одна з найвпливовіших феміністичних авторок сучасності Маргарет Етвуд.
В одній з анотацій до видання зазначається, що «ця книжка стане класикою» (https://surli.cc/yhvxvb). В. Амеліна готувала книгу англійською мовою, адресуючи її, передусім, світовій громадськості, яка повинна була дізнатися про те, що відбувається в Україні. Книга розкриває погляд на жінок, що опинились у вирі війни й водночас відображає хаос і жорстокість війни очима жінок. Її зміст, як і жанровий вибір, зумовлені воєнними обставинами. Жанр цього автобіографічного наративу – документальне письмо, у якому поєдналися щоденникові записи, репортажні історії героїнь, звіти польових місій, інтерв’ю, есеї, історичні екскурси, поезія.
Всупереч трагічно перерваному життю, біографія письменниці стала органічним елементом її останньої книги, продовжуючи в такий спосіб життєву траєкторію авторки. Її голос звучить зі сторінок книги, а її образ, хоча й невидимий, неодмінно присутній на кожній з них. Сама письменниця зізнавалася: «Вочевидь, героїнею книжки є також і я сама, а ще – українські міста, містечка та села…» (https://surl.lu/rbcpdj).
Отже, жіночий (авто)біографічний наратив став одним із ключових маркерів, що репрезентують сьогоденні радикальні зміни у сфері біографіки, спричинені російсько-українською війною. Війна стала домінантою жіночих самоідентифікацій й саморепрезентацій, що зумовило формування специфічної жанрової палітри, здатної водночас відтворювати трагізм і героїку українського сьогодення, а також спроможність жінок чинити опір і долати екстремальні виклики. Репрезентуючи унікальні жіночі досвіди війни, (авто)біографічний наратив органічно інтегрується в сучасні глобальні дискурси, відзначається різноманітністю й багатоголоссям, відіграючи роль вагомого суспільного чинника у світовому контексті.

Larysa Buriak,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4631-844X,
Doctor of Historical Sciences, Professor,
Leading Research Associate of Department of Theory
and Methodology of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: larysa.buryak@gmail.com

Women’s (Auto)biographical Narratives in Wartime:
at the Crossroads of the Dramatic and the Heroic

This study examines the biographical representation of wartime reality, focusing specifically on its female (auto)biographical dimension, as a site where the dramatic intersects with the heroic in the lived experiences of Ukrainian women. It advances the argument that contemporary women’s (auto)biographical narratives have undergone profound transformations in response to the ongoing conflict. The analysis identifies and interprets the key characteristics, distinctive features, and major trends that define these narratives as a unique socio-cultural phenomenon, marked by thematic originality and a rich diversity of genres.
Keywords: women’s (auto)biographical narrative, Russian-Ukrainian war, Darya Tsymbaliuk, Olesya Khromeychuk, Victoria Amelina.