Зенон Кузеля як дослідник слов’янського фольклору: компаративні студії

Тези доповіді

Мушкетик Леся Георгіївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5958-0044,
докторка філологічних наук,
членкиня-кореспондентка Національної академії наук України,
провідна наукова співробітниця,
відділ української та зарубіжної фольклористики,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики
та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України,
м. Київ, Україна
e-mail: mushketik@ukr.net

Зенон Кузеля як дослідник слов’янського фольклору: компаративні студії

Знаний український учений-енциклопедист Зенон Францискович Кузеля, який тривалий період перебував у європейській еміграції, залишив багату спадщину на терені українознавства і, зокрема, фольклористики. Йому належать ґрунтовні дослідження слов’янського фольклору про угорського короля Матяша Корвіна, видруковані в «Записках НТШ» (1905–1906, тт. 67––70), в яких він на широкому фактологічному матеріалі розглядає мандрівні теми у фольклорі і робить низку важливих теоретичних висновків.
Ключові слова: Зенон Кузеля, слов’янський фольклор, Матяш Корвін, епос, балади, наративи.

Видатний український учений-енциклопедист, мовознавець, етнолог, бібліограф, лексикограф, публіцист Зенон Францискович Кузеля (1882–1952) більшу частину свого життя перебував у європейській еміграції, де проводив активну наукову та громадську діяльність, був членом багатьох українських наукових та ін. осередків, зокрема НТШ, редактором часописів, інших видань, його внесок у різні напрями українознавства є цінним і вагомим.

Серед іншого він активно цікавився і різножанровим фольклором – обрядовим, дитячим, баладами, загадками, переказами, народними віруваннями, а ще історією фольклористики, методами збирання фольклорно-етнографічного матеріалу, антропологією. У 1904–1907 роках він провівтри етнографічні експедиції на Лемківщину, Бойківщину і українське Закарпаття під проводом відомого антрополога Хв. Вовка. Знання багатьох європейських мов та культур дозволяло Кузеліздійснювати ґрунтовні історико-порівняльні дослідження фольклору, які на той час практикували в українській науці, спершу В. Антонович і М. Драгоманов, а згодом – М. Сумцов, І. Франко, В. Гнатюкта ін. Це такі розвідки вченого як «Угорський король Матвій Корвін в слов’янській усній словесності» та «Слов’янські баляди на тему: хлопець перебирається в жіночу одіж або каже занести себе в мішку до кімнати дівчини, щоб її звести».
Одним із найвизначніших правителів пізнього середньовіччя в Центральній Європі був Матяш Корвінз угорського роду Гуняді, король Угорщини і Хорватії та Богемії, герцог Австрійський (1443–1490) (угор. Hunyádi Mátyás, лат. Matthias Corvinus, словац. Matej Korvín, чеськ.Matyáš Korvín, серб.та хорв.Matija Korvin – за назвою родового герба, на якому зображений крук – лат. corvus), У своєму дослідженні Кузеля іменує його як Матвій Корвін чи король Матвій. Учений свідчить, що згадки про нього збереглися не лише в історичних творах, а й у фольклорі багатьох народів: «Його популярність справдї надзвичайна: про нього знають не лише Угри та його тїснїша вітчина, але також инші народи, що замешкували або замешкують пограничні краї. Сербо-Хорвати осьпівують його у своїх епічних і жіночих піснях, а Словїнці окружили його таким нїмбом героїзму і таємничости, який припадає на долю лише національним героям. Слава його імени і подвигів пішла навіть на північ і удержала ся донинї в оповіданнях українських гірняків угорської і галицької Русі. Згадки про Матвія полишили ся також у Словаків і дали початок балядї, яка розійшла ся по Моравії, Чехах і Лужицькій Сербії» (Записки НТШ. 1905. Т.67. С. 1). Саме ця маловивчена тематика і стала предметом його розлогої розвідки – понад 150 сторінок, надрукованої в чотирьох томах Записок (1905–1906, тт. 67–70).Праця складається з розділів: «І. Вступ.Історичний підклад. 2. Причини популярности Матвія Корвіна. 3. Матвій Корвін у Угрів (Мадярів).IV. Матвій Корвін у Сербів і Хорватів.V. Пїсні й оповіданя про вибір і коронацію Матвія. VI.МатвійКорвін у Словїнців. Загальний характер і історичний підклад пісень. VIІ. Баляди проМатвія, а спеціяльно баляда: „Матвій освободжує свою жінку з турецької неволі”. VIII. Король Матвій у словенців. Словінські баляди і піснї про Матвія а спеціяльно баляда: „Матвій освобожденний з неволї при помочи доньки турецького царя”.IX. Перекази про сон і поворот Матвія і подібні слов’янські оповіданя про заточених і сплячих лицарів. X. Матвій Корвін у словаків і баляда „Матвій перебраний за жінку зводить неприступну дівчину”.X. Матвій в штучній лїтературі» (Там само).

Дослідження Зенона Кузелі носять міждисциплінарний, а не суто філологічний характер, він враховує історичні факти, соціальну атмосферу, етнографічний контекст, а ще психологію співців і виконавців творів. Тому на початку праці дає розлогий історичний огляд, відомості про військові та інші союзи, битви з турками, а також велику бібліографію про Матяша. Він розважає також над проблемами історизму у фольклорі, а саме про змішування історичних осіб і подій в уснопоетичних текстах різних епох, суб’єктивні погляди, власні критерії оповідачів в оцінці постатей та явищ, що на той час було доволі інноваційним. Дослідник називає також причини популярності короля в різних народів. З одного боку, це всенародна любов до його батька Яноша Гуняді, що був героєм битв з турками, про подвиги якого складено чимало творів, він увійшов до героїчного епосу сербів та хорватів під іменем Янко Сибиняна (Сибинянина). З іншого – Кузеля на основі спогадів королівського секретаря Антонія Бонфіні і т. п. вважає, що владника любили за добрий, лагідний характер, справедливе поводження з простими людьми, покарання панів за знущання над народом, з чим важко погодитися, адже той був типовим деспотичним правителем свого часу, обклав країну великими податками, жорстко розправлявся з суперниками і ворогами. А славнозвісним король став уже після своєї смерті, коли в країні почався занепад, руїна. Саме тоді його образ почав ідеалізуватися, а правління трактуватися як мудре, справедливе (прислів’я «Помер Матяш, а з ним і справедливість»). Отже, на формування матяшівської традиції вплинули літописні джерела, збірки анекдотів, проповідей, лубкова література, художні твори. Однак у кожного народу твори про нього набирають національного та місцевого колориту («націоналізуються»), переплітаються з власною історією, на чому наголошує Кузеля.

Далі дослідник коротко згадує угорську усну словесність про знаного очільника, в якій збереглися лише уривки віршованих творів, натомість існує багато прозових – казок, переказів та легенд, приповідок. Кузеля аналізує юнацькі пісні про Матяша у сербів та хорватів – про стосунки будимского краля і ВукаБранковича (Вогняного змія), взаємини з турками, косівські події, сватання Матіяша, про Барбару (Варвару) тощо. Слід зауважити, що його студії, які ґрунтувалися на великому джерельному, фактологічному матеріалі, були завжди дуже докладними, ретельними, свої висновки він обумовлює численними прикладами з різномовних текстів, спостереженнями вчених. Він докладно і поступово простежує побутування певного сюжету чи мотиву, його контамінації з іншими, образи дійових осіб, звертає увагу на рефрени, мовне оформлення тощо. З. Кузеля свідчить проперехід юнацьких пісень до жіночих чи їх трансформацію в інші твори: про облогу твердині Шабац, про Вука і Матіяша тощо.

Детально розглянув фольклорист дуже популярний у багатьох народів твір про вибір і коронацію Матіяша, почавши з сербської пісні, в якій Янко прибуває до Будима (Буди) з двома синами, королева дає йому золоту корону, її підкидають угору, вона летить і сідає на голову Матяша. Дослідник бачить у мотиві певні відгуки історичних подій, коли король мав виборювати своє право на трон у суперників, у даному випадку це постає як Божийсуд. Мотив зустрічається в українських, польських, німецьких, угорських (скривлений хрест та ін.) версіях. Кузеля наводить приклади з однієї з найдавніших закарпатських збірок казок Ігнатія з Никлович, а ще записів В. Гнатюка, де Матвій є селянином, русином і служить у ґазди, попа тощо, називає 5 основних моментів у казках: «1. Матвій служить, 2. чудо віщує йому наперед щастє, 3. коронація і метанє корони, 4. війна з Поґань-дівчатем і її смерть при помочи підступу і чудесного коня, 4. спомини про війну з турками і тур. неволю» (ЗНТШ. 1967. С. 45). Водночас більш імовірним нам видається переймання карпатоукраїнських творів від угорців, а не через сербських співців, як вважає учений.

У матяшівському фольклорі З. Кузеля виокремлює нашарування різних епох. І якщо сербські і хорватські пісні мають історичну основу, творилися в часи Матяша Корвіна і з часом забулися, то словенські балади про нього вже не відрізняються від інших європейських, де головне – не особа, яка є лише декоративним елементом, а тема, що чинить враження на слухача, тому він робить висновок, що всі відомі слов’янські балади мали західне – романське і германське походження.

Загалом учений аналізує 4 пісні в 14 варіантах, це твір «Матвій освободжує свою жінку з турецької неволі», що була найпопулярнішою; балади про втечу з полону з допомогою дочки султана; про його смерть (покарання за залицяння до одруженої жінки, можливий прототип – ловелас граф Ульріх Ціллі); Матяш забирає свою жінку з пекла.
У словенців збереглися і прозові твори про Матяша, це перекази про його сон і повернення, подібні до західних творів і християнських легенд про сплячих лицарів, які постали під впливом німецьких. Це відомий мандрівний мотив про сон героя з військом у печері, на його повернення вказують певні знаки (довга борода, пташка та ін.).
У словаків поширена також пісня про перевдягненого в жінку Матвія, який зводить неприступну дівчину. Згадану тематику Кузеля розширює у своїй розвідці «Хлопець, перебраний у дівочу одіж» (Львів, 1906. 38 с.).Він детально розглядає різні варіанти, виокремлює дві групи текстів, які утворилися під впливом дуже популярного західноєвропейського мотиву і, очевидно, постали незалежно одна від одної, констатує, що до мандрівної теми додалися національні особливості, певні історичні деталі.

Висновки. Зенон Кузеля був, либонь, першим дослідником, який детально проаналізував розглядувану нами тему, показав приклад скрупульозного історико-філологічного аналізу, із застосуванням найсучаснішої тогочасної методи та залученням порівняльного матеріалу різних європейських народів, зробив низку важливих теоретичних висновків, які з часом розвинули і поглибили інші вчені, такі як А. Павел, Б. Беллошіч, І. Графенауер,І. Лукач (словенський фольклор), А. Давід, К. Юнґ, Р. Сеґеді (сербський, хорватський), Й. Ернєї, Я. Коморовскі (чеський), Н. Вархолова (український та словацький), І. Кріза, Л. Мушкетик (угорський та слов’янський).

Lesia Mushketyk,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5958-0044,
Doctor of Philological Sciences,
Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Leading Researcher,
Department of Ukrainian and Foreign Folklore Studies
Maxym Rylsky Institute of Art Studies, Folklore
and Ethnology of the NAS of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: mushketik@ukr.net

Zenon Kuzelia as a researcher of Slavic folklore: comparative studies

The renowned Ukrainian scholar and encyclopedist Zenon Kuzelia, who spent a long period in European exile, left a rich legacy in the field of Ukrainian studies and, in particular, folklore studies. He is the author of thorough studies of Slavic folklore about the Hungarian king Matthias Corvinus, published in the „Notes of the Shevchenko Scientific Society” (1905–1906, vols. 67–70), in which he examines traveling themes in folklore based on extensive factual material and draws a number of important theoretical conclusions.
Keywords: Zenon Kuzelia, Slavic folklore, Matthias Corvinus, epic, ballads, narratives.