Cучасні цифрові ініціативи документування спогадів про російсько-українську війну як ресурс і новий формат репрезентації біографічного знання

Тези доповіді

Любовець Надія Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8811-6627,
докторка історичних наук, старша наукова співробітниця,
завідувачка відділу теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: lyubovets@gmail.com

Cучасні цифрові ініціативи документування спогадів
про російсько-українську війну як ресурс і новий формат
репрезентації біографічного знання

Розглянуто сучасні цифрові ініціативи зі збору та збереження свідчень про російсько-українську війну. Акцентовано увагу на мемуарних наративах як ресурсі для біографічних досліджень і соціальних функціях мемуарів. Проаналізовано нові формати репрезентації індивідуального досвіду в цифровому просторі та їхнє значення для розвитку української біографіки. Окремо досліджено державні й громадські цифрові ініціативи, їх жанрове розмаїття, тематику й авторський склад.
Ключові слова: мемуари, цифрові ініціативи, біографічне знання, біографіка, російсько-українська війна.

У сучасних умовах повномасштабної війни Російської Федерації проти України особливого значення набуває фіксація індивідуального досвіду. Однією з форм такої фіксації є мемуари – усні й письмові свідчення, які виступають не лише актом особистої рефлексії, а й важливим джерелом для гуманітарних досліджень, зокрема, у галузі біографіки. Мемуарні тексти відображають унікальний життєвий досвід окремої особистості та репрезентують її в контексті війни, сприяючи розширенню розуміння людини війни, її цінностей, вибору й моделей поведінки.
У цьому контексті особливо важливими є щонайменше три ключові соціальні функції мемуарів: меморіальна – збереження пам’яті про події війни, людей, які загинули, або справили визначальний вплив на автора; комунікативна – створення простору для діалогу між поколіннями, соціальними групами, військовими й цивільними, Україною і світом; терапевтична – подолання травматичного досвіду через фіксацію подій, емоцій, втрат; відновлення внутрішньої рівноваги в кризових умовах.
На сьогодні можемо говорити про два етапи розвитку мемуарного наративу періоду російсько-української війни: з 2014-го й до сьогодення. Перший етап (від 2014 року до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року) охоплює переважно свідчення військовослужбовців, що представлені в класичних жанрах: щоденники, мемуари, фронтові нотатки, усноісторичні інтерв’ю. Тематично спогади цього періоду зосереджені на досвіді бойових дій на Донбасі, втратах, трансформації ідентичності. Ідеться як про індивідуальні спогади, так і про державні ініціативи зі збору й публікації таких матеріалів (про це більш детально див: https://surli.cc/knpabw). Прикладом є спогади Валерія Ананьєва (псевдонім Валерія Маркуса) – книга «Сліди на дорозі» (2018), а також збірки, підготовлені за участі Українського інституту національної пам’яті, зокрема, п’ятитомна серія «Усна історія російсько-української війни» (2015–2019). Особливу увагу привертає видання Валерія Ананьєва, яке вирізняється сучасними формами репрезентації: книга містить близько сотні QR-кодів, що забезпечують ефект присутності для читача через інтеграцію фото, відео реальних подій і артефактів із фронту, дозволяючи глибше зануритися в унікальний досвід автора.
Другий етап (з 24 лютого 2022 року до сьогодення) характеризується якісним розширенням кола авторів: свій досвід фіксують не лише військові, а й цивільні, діти, волонтери, медики, переселенці, діячі культури й інші. Значно збагатився й жанровий спектр спогадів: від листів, блогів, відеощоденників до поетичних форм, есеїв, фотонарисів, коміксів, малюнків. Видаються спогади в класичному друкованому форматі, зокрема, збірки: «Війна 2022. Щоденники. Свідчення. Есеї» (2022, упорядник Володимир Рафєєнко), де представлені фрагменти щоденників, есеї й вірші сучасних українських письменників (Сергія Жадана, Вікторії Амеліної, Софії Андрухович та інших); «Щоденник спогадів. Діти про війну» (2023, упорядниця Ірина Констатюк), що подає історії війни очима дітей і вчителів Попівської громади Конотопського району (Сумська область) з використанням прози, поезії й малюнків.
Однак наймасовішою, найунікальнішою й водночас найбільш популярною формою представлення спогадів стають цифрові проєкти, які адекватно відповідають викликам часу. Саме цифрові ініціативи документування свідчень про російсько-українську війну формують і будуть формувати й надалі основу біографічного ресурсу. Цифрові платформи виступають ключовим інструментом збору, збереження й поширення мемуарного досвіду. Їхні переваги полягають в оперативності, відкритості, мультимедійності й широкому охопленні авторського кола. Вони забезпечують не лише швидке документування свідчень, а й доступність матеріалів для широкого кола читачів від науковців до пересічних користувачів, зацікавлених у розумінні особистого виміру війни. Водночас вони створюють унікальне середовище для потенційних авторів, де можна вільно ділитися власними історіями в зручному форматі: текстовому, аудіо, відео чи візуальному тощо, незалежно від місця перебування. Це сприяє формуванню відкритого, інтерактивного й живого архіву війни.
Використання новітніх технологічних і технічних рішень дозволяє створювати унікальний пласт джерел, які стануть у нагоді для різних галузей гуманітаристики. Зокрема для біографічних досліджень – як матеріал для реконструкції життєвих історій «людини війни»; для меморіальних студій (досліджень пам’яті) – у контексті формування, збереження й трансформації колективної пам’яті, осмислення війни через індивідуальні свідчення; для культурної антропології – з огляду на роль мемуарів у відображенні цінностей і світоглядів різних соціальних груп, для дослідження культурних практик воєнного періоду; для психології – як ресурс вивчення травматичного досвіду, механізмів адаптації, подолання втрат і психологічної підтримки тощо.
Приклади громадських ініціатив: багатомовний проєкт, розрахований на українського й іноземного читача: «Війна. Історії з України. Українці розповідають як вони живуть у війні. War. Stories from Ukraine» (ГО «Детектор медіа»; https://surl.li/gxklnb). Метою визначено збирання історій людей з України, які переживають війну: як тих, хто опинився під обстрілами, так і тих, хто змушений був залишити свої домівки та виїхав за кордон (https://surl.li/mnzjrv).
Ще одним показовим прикладом є проєкт ресурсу «Читомо»: «Ще один день: щоденники війни» (https://surl.li/sblpog), що присвячений феномену українських щоденників війни в сучасних форматах. У межах проєкту зібрано щоденникові свідчення, представлені в найрізноманітніших формах: від традиційних текстів до коміксів, ілюстрацій, поезії, зображень, створених за допомогою ШІ, дописів у соціальних мережах, малюнків і колажів у зошитах чи підручниках. На сьогодні нараховує онлайн-виставку з 34-ма щоденниками й серію аналітичних матеріалів про специфіку текстових і графічних щоденників, а також про те, як написання щоденника може стати терапевтичною практикою. Метою ініціативи є підтримка рефлексії українців над власним воєнним досвідом і утвердження щоденника як форми самовираження й терапевтичного інструменту (https://surl.li/bwhtwi).
Таким чином, у контексті повномасштабної війни спогади учасників і свідків набувають особливої ваги як джерела біографічного знання. Вони дозволяють документувати зміни в ідентичності, громадянській позиції, мотивації як окремих осіб, так і цілих спільнот; фіксують унікальний, емоційно забарвлений досвід життя в умовах війни, специфіку соціальних практик цього періоду, які часто залишаються поза увагою офіційної історії. Мемуарні тексти постають не лише засобом осмислення індивідуальної долі, а й важливим інструментом пізнання самої епохи.
Фіксація особистих свідчень про російсько-українську війну, що триває з 2014 року, проходить у два етапи. Перший (2014–2022) переважно охоплює військових авторів і класичні жанри (щоденники, мемуари, інтерв’ю), які формують основу біографічного ресурсу війни. Другий етап (від 24 лютого 2022 року й дотепер) відзначається суттєвим розширенням авторського кола й жанрової палітри, з активним використанням цифрових і друкованих форматів, що сприяє широкому залученню суспільства до збереження індивідуального досвіду війни та формуванню багатовимірного простору колективної пам’яті.
Цифрові ініціативи відкривають нові можливості для розвитку біографічного знання, забезпечуючи збереження досвіду й створення нових форматів його репрезентації. Вони є важливим ресурсом для біографіки, пам’ятєзнавства, культурної антропології, соціології й психології в дослідженні війни як історичної, культурної й особистісної травми.
Мемуарні свідчення – це не лише документація війни, а й форма опору, солідарності й гуманності. Вони становлять цінний спадок сучасної України й виклик для науки щодо їх збереження, осмислення й інтеграції в академічний простір. Таким чином, мемуарні наративи виконують подвійну роль: особистісне висловлення й джерело для ширших біографічних, соціальних і культурних досліджень.
Використання новітніх технологій дозволяє створювати унікальний масив джерел, релевантних для різних гуманітарних дисциплін, зокрема, для фіксації життєвих історій, осмислення колективної пам’яті, аналізу культурних практик війни й вивчення психологічних аспектів травми і її подолання.
Цифрові платформи, як ключовий інструмент збору, збереження й поширення мемуарів, забезпечують оперативність, відкритість, мультимедійність і доступність для читачів і потенційних авторів.

Nadiia Liubovets,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8811-6627,
D.Sc. (History), Senior Research Associate,
Head of Department of Theory and Methods of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine,
e-mail: lyubovets@gmail.com

Contemporary Digital Initiatives for Documenting Memories
of the Russian-Ukrainian War as a Resource and a New Format
for Representing Biographical Knowledge

This article examines contemporary digital initiatives for collecting and preserving testimonies about the Russian-Ukrainian war. It focuses on memoir narratives as a resource for biographical research and the social functions of memoirs. It analyzes new formats for representing individual experiences in the digital space and their significance for the development of Ukrainian biographical studies. State and public digital initiatives, their genre diversity, themes, and authorship are examined separately.
Keywords: memoirs, digital initiatives, biographical knowledge, biographies, Russian-Ukrainian war.