До історії виходу в світ «Українсько-німецького словника» Зенона Кузелі та Ярослава Рудницького 1943 року

Тези доповіді

Бурім Дмитро Васильович,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2148-2881,
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник, учений секретар,
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського,
Національна академія наук України,
Київ, Україна
e-mail: dmytro_burim@ukr.net

До історії виходу в світ «Українсько-німецького словника» Зенона Кузелі та Ярослава Рудницького 1943 року

Навесні 1938 року при Українському науковому інституті в Берліні було створено Комісію для складання українсько-німецького й німецько-українського словника. До складу Комісії увійшли професор Зенон Кузеля, доктор Ярослав Рудницький, доктор Сократ Іваницький та ін. До роботи над складанням українсько-німецького словника були залучені як українські, так і німецькі фахівці. Важливу роль відіграв видатний німецький славіст професор Університету Альберта у Кенігсбергу Карл Генріх Маєр. Під час роботи упорядниками словника було використано широке коло джерел та літератури. Фінансувався проєкт Німецьким дослідницьким товариством (Deutsche Forschungsgemeinschaft). 1943 року в результаті багаторічної роботи Комісії вийшов друком «Українсько-німецький словник», найкращий для свого часу, який на певний період задовольнив потребу у такого роду літературі, передусім для української еміграції.
Ключові слова: «Українсько-німецький словник», Комісія для складання українсько-німецького й німецько-українського словника при Українському науковому інституті в Берліні, професор Зенон Кузеля, доктор Ярослав Рудницький, професор Карл Генріх Маєр, професор Іван Мірчук, українська еміграція в Німеччині.

У передньому слові до «Українсько-німецького словника» директор Українського наукового інституту в Берліні професор Іван Мірчук між іншим зазначав: «Українсько-німецький словник став віддавна пекучою конечністю; бо ж досьогочасні словники або перестарілі – їхнє повстання в’яжеться з минулими поколіннями так, що вони стоять далеко позаду впорівень із розвоєм української літературної мови та її слівні – або вони замалі об’ємом, щоб задовольнити навіть дуже скромні вимоги. Тимто Український науковий інститут у Берліні взявся в 1938 р. за працю над обширнішим українсько-німецьким словником і перевів її оцим у чин».

Навесні 1938 року при Українському науковому інституті в Берліні було створено Комісію для складання українсько-німецького й німецько-українського словника. До складу Комісії увійшли професор Зенон Кузеля, доктор Ярослав Рудницький, доктор Сократ Іваницький. В Комісії працювали також тимчасові члени-співробітники: у Берліні (пані Войвод, інженер Фішер, пані Зегніц, З. Тарнавський, І. Тимків, О. Куціль), Бреслау (доктор М. Антонович, І. Ільницький-Занькович), Львові (інженер Е. Храпливий, інженер П. Франко, Ст. Фенюк, доктор І. Калинович), Чернівцях (О. Гузар). Було сформовано також редакційну колегію словника, до складу якої були залучені куратор Українського наукового інституту в Берліні професор Антон Пальме, згодом новий куратор інституту професор Георг Герулліс, а також директор інституту професор Іван Мірчук. Визначну роль у справі підготовки та видання «Українсько-німецького словника» відіграв професор Балтійсько-слов’янського семінару Університету Альберта у Кенігсбергу (Baltisch – Slavisches Seminar der Albertus Universität Königsberg Preußen) Карл Генріх Маєр.
Фінансувався проєкт підготовки та видання українсько-німецького й німецько-українського словника Німецьким дослідницьким товариством (Deutsche Forschungsgemeinschaft). Комісія для складання українсько-німецького й німецько-українського словника надсилала до Товариства план роботи та кошторис на певний період. Отримувала фінансування. Потім звітувала про виконану роботу.
На початок 1930-х років існувала об’єктивна нагальна потреба у сучасних українсько-німецькому та німецько-українському словниках. Словники були необхідні, з одного боку, для українських науковців, освітян, перекладачів, студентів, широкого кола українських емігрантів, які опинилися на території Німеччини після поразки Української революції 1917–1921 років, а з іншого боку, для німецьких вчених – фахівців з історії та культури Східної Європи, політиків, військових, інженерів тощо.
Створення Комісії для складання українсько-німецького й німецько-українського словника при Українському науковому інституті в Берліні, роботу з укладання словників доцільно розглядати у контексті міжнародного політичного життя, потенційного залучення до міжнародних політичних та військово-політичних процесів України та Українців. Напередодні та в роки Другої світової війни значно зріс інтерес до Українського питання в Європі.
Справу підготовки та видання Українсько-німецького та Німецько-українського словників доцільно розглядати як складову частину більш широких наукових та політичних процесів кінця 1930-х – початку 1940-х років – політичного та геополітичного характеру, а саме: підготовки до війни в Європі, до війни Німеччини проти Польщі та СРСР.
Варто згадати інші видання, які були підготовлені та вийшли друком наприкінці 1930-х – на початку 1940-х років, а саме: Rudnyćkyj Ju. Lehrbuch der deutschen Sprache für Ukrainer. Berlin, 1940; Rudnyćkyj Ja. Lehrbuch der ukrainischen Sprache. Leipzig, 1940. 2. Aufl. Leipzig, 1942; Rudnyćkyj Ja. Ukrainisch-deutsches Taschenwörterbuch. Leipzig, 1941; Рудницький Я. Український правопис і правописний словник. Прага, 1942; Рудницький Я. Українські місцеві назви …. (Ukrainische Ortsnamen…). Prag, 1942; Nakonetschna H. Deutsch-ukrainisches Taschenwörterbuch. Leipzig, 1939. 2. Aufl. Leipzig, 1941; Nakonetschna H. Kurze deutsche Grammatik für Ukrainer. Leipzig, 1942; Nakonetschna H. und Ja. Rudnyćkyj Ukrainische Mundarten. Südkarpatoukrainisch. Berlin, 1940; Krupnyckyj B. Geschichte der Ukraine. Leipzig, 1939; Ільницький-Занкович І. Вчімося військового словництва. Краків, 1941; Ilnytzkyj-Zankowytsch J. Deutsches und ukrainisches Fliegerwörterbuch. Berlin, 1938; Ilnytzkyj-Zankowytsch J. Deutsches und ukrainisches Militärwörterbuch. Berlin, 1939; Deutsch-Ukrainisches Wörterbuch. Krakau, 1941; Ярема Я. Deutsch-ukrainisches Handwörterbuch. Німецько-український підручний словник. Львів, 1941; Schmidt A. Ukraine. Land der Zukunft. Berlin, 1939; Doroschenko D. Die Ukraine und das Reich 9 Jahrhunderte deutsch-ukrainischer Beziehungen im Spiegel der deutschen Wissenschaft und Literatur. Leipzig, 1941 та ін.
Маючи на меті скласти сучасний Українсько-німецький словник високого рівня, співробітники Словникової комісії прагнули врахувати найновіші тогочасні здобутки філологічної науки, ставили перед собою завдання створення дійсно загально українського словника, який би об’єднував цілу Україну, всіх Українців на рідних землях та в еміграції. Співробітники Словникової комісії використали здобутки Всеукраїнської академії наук в Києві та Наукового товариства імені Шевченка у Львові, а також напрацювання українських вчених-філологів на еміграції.
Під час роботи упорядниками словника було використано широке коло джерел та літератури. В розділі «Джерела» «Українсько-німецького словника» наведені використані під час складання словника джерела, література, періодичні видання тощо, серед яких: словники української мови; словники українсько-німецькі та німецько-українські; словники українсько-польські, українсько-російські та ін.; навчальні посібники та підручники; правописна література; твори Тараса Шевченка, наукові праці фахівців-мовників, філологів та літературознавців; рукописні матеріали; періодичні видання: «Вісті Всеукраїнської Академії Наук» (Київ); «Вісті Української Академії Наук» (Київ); газета «Українська Дійсність» (Берлін); журнал «Нація в поході» (Прага); журнал «Нова Хата» (Львів); щоденник «Новий Час» (Львів); журнал «Рідна Школа» (Львів); часопис «Голос» (Берлін); журнал “Ukrainische Rundschau” (Відень) тощо.
До роботи над складанням українсько-німецького словника були залучені як українські, так і німецькі фахівці. Було розгорнуто активне листування з метою отримати інформацію, а також попередні напрацювання українських вчених, які до того працювали над складанням словників. Паралельно відбувалось зібрання джерел та літератури.
На першому етапі роботи над словником було необхідно зібрати якомога більше гасел з усіх галузей життя та діяльності людини, суспільства, держави, різних галузей науки тощо. Український науковий інститут в Берліні підготував та опублікував інформаційні матеріали «Комунікати» в справі підготовки «Українсько-німецького словника» та «Німецько-українського словника». В інститутському виданні «Вісті з Українського наукового інституту в Берліні» було опубліковано чотири «Комунікати». У першому Комунікаті, який мав назву «У справі Українсько-німецького та Німецько-українського словника. Комунікат – поклик до українського громадянства. Ч. І», і був надрукований у першому числі «Вістей» за 1938 рік, між іншим зазначалося: «При Українському Науковому Інституті в Берліні створено окрему Комісію для складення українсько-німецького й німецько-українського словника. Потребу такого словника, що відповідав би сьогочасному розвиткові української літературної мови вже здавна відчували дошкульно українські й німецькі науковці, журналістичні і т. п. круги, бо досьогочасні словники (Кміцикевича, Поповича) неповні й не можуть уже заспокоїти усіх вимог, що їх кладе перед читацькою громадою сучасне життя.
Праця Комісії важка. Це головно тому, що досі немає доброго й повного словника української літературної мови, що на ньому можна було б опертися при складанні українсько-німецького словника. Тому Комісія мусить передусім зібрати й устійнити основну кількість слів, що їх найчастіш можна сьогодні зустрінути в нашій літературній чи договірній мові й щойно тоді зможе приступити до складання згаданого словника. При збиранні українського матеріалу – основи словника задумує Комісія використати як найбільше число друкованих джерел і рукописних збірок.
Комісія вірить, що між українським громадянством в Краю й на еміграції є одиниці, які цікавляться лексикографічною (словницькою) роботою й мають уже деякі призбирані в цьому напрямку матеріали. Комісія прохає цих громадян зголошуватися до співпраці словнику й надсилати їй готові матеріали до використання, чи подавати їй до відома кількість і якість свого матеріалу й умовини співпраці. Зокрема цінні для Комісії фахові термінологічні збірки (напр., технічна термінологія, спортова, комерційна, моряцька й т. п.), що їх можна б у словнику використати в цілості або частинно».
Окрім інститутських періодичних видань, інформаційні повідомлення про діяльність Комісії були розміщені у газетах «Діло», «Час», «Українські вісті» та ін. Малося на меті не тільки поінформувати українську громадськість про початок та перебіг праці над укладанням українсько-німецького словника, створення Словникової комісії тощо, а водночас звернутися до українців, передусім до фахівців-філологів, з проханням про допомогу у справі формування банку українських слів з різних галузей життя та діяльності українців.
У вступній статті до «Українсько-німецького словника» директор Українського наукового інституту в Берліні професор Іван Мірчук так описував роботу Словникової комісії: «Професор доктор Зенон Кузеля й доцент, доктор Ярослав Рудницький поділилися працею таким чином, що перший перейняв букви від «П» до кінця, другий від початку до «О» включно. Професор доктор Карл Г. Маєр мав завданя перевірити німецький текст і узгодити його з українським. Доктор Сократ Іваницький виконував при складанні словника важливі допоміжні завдання. Багатьох українських вчених було залучено до співпраці над словником».

У справі підготовки до видання «Українсько-німецького словника» надзвичайно важливу роль відіграв видатний німецький славіст професор Університету Альберта у Кенігсбергу Карл Генріх Маєр. Підготовлені частини словника Зенон Кузеля та Ярослав Рудницький надсилали до професора К. Г. Маєра для перевірки та виправлення. Після отримання виправлених матеріалів, в текст вносилися правки та передавалися для подальшої роботи до Видавництва Отто Гаррассовіц у Лейпцигу, а вже потім з видавництва – до Друкарні А. Гайне в Ґрефенгайніхен.

1943 року в результаті багаторічної роботи Комісії вийшов друком «Українсько-німецький словник». На другій та третій титульних сторінках словника було приміщена назва українською та німецькою мовами, а саме: «Українсько-німецький словник. З доруки Українського наукового інституту в Берліні склали Зенон Кузеля і Ярослав Рудницький при співпраці Карла Г. Маєра». На звороті третьої титульної сторінці розміщена присвята українською та німецькою мовами: «Присвячено кураторові Українського наукового інституту в Берліні професорові докторові Георгові Геруллісові». Переднє слово до словника написав директор Українського наукового інституту в Берліні професор Іван Мірчук. Словник містив більше 40 000 гасел; мав розділ «Джерела», розділ українського та німецького правопису, а також список скорочень.
«Українсько-німецький словник» Зенона Кузелі та Ярослава Рудницького 1943 року, що повстав зусиллями українських вчених Комісії для складання українсько-німецького й німецько-українського словника при Українському науковому інституті у Берліні, та чия поява була зумовлена, як об’єктивними науковими та суспільними потребами, так і зростаючим міжнародним інтересом до українського питання в Європі та світі напередодні та в період Другої світової війни, виявився найкращим для свого часу та на певний період задовольнив потребу у такого роду літературі, передусім для української еміграції.

Dmytro Burim,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2148-2881,
PhD in History,
Senior Research Fellow, full secretary,
M. S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies,
National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: dmytro_burim@ukr.net

To the history of the publication of the "Ukrainian-German Dictionary"
by Zenon Kuzely and Yaroslav Rudnytsky in 1943

In the spring of 1938, a Commission was created at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin to compile a Ukrainian-German and German-Ukrainian dictionary. The Commission included Professor Zenon Kuzelya, Dr. Yaroslav Rudnytskyi, Dr. Sokrat Ivanytskyi, and others. Both Ukrainian and German specialists were involved in the work on compiling the Ukrainian-German dictionary. An important role was played by the prominent German Slavicist, Professor of the Albert University in Königsberg, Karl Heinrich Mayer. During the work of the compilers of the dictionary, a wide range of sources and literature was used. The project was financed by the German Research Society (Deutsche Forschungsgemeinschaft). In 1943, as a result of many years of work by the Commission, the “Ukrainian-German Dictionary” was published, the best for its time, which for a certain period satisfied the need for this kind of literature, primarily for the Ukrainian emigration.
Keywords: "Ukrainian-German Dictionary", Commission for the Compilation of the Ukrainian-German and German-Ukrainian Dictionary at the Ukrainian Scientific Institute in Berlin, Professor Zenon Kuzelya, Dr. Yaroslav Rudnytskyi, Professor Karl Heinrich Mayer, Professor Ivan Mirchuk, Ukrainian emigration in Germany.