Теоретична модель жанру інтелектуальної біографії

Тези доповіді

Вірченко Тетяна Ігорівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7953-2285,
докторка філологічних наук, професорка,
професорка кафедри української літератури,
компаративістики і грінченкознавства,
факультет української філології, культури і мистецтва,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
Київ, Україна
e-mail: t.virchenko@kubg.edu.ua

Теоретична модель інтелектуальної біографії

У розвідці здійснена спроба запропонувати модель інтелектуальної біографії на основі здобутків у біографіці за 2014–2025 роки. Реконструкцію здійснено, зважаючи на функцію, автора, постать, методи, предметне поле, структуру, реципієнта інтелектуальної біографії.
Ключові слова: інтелектуальна біографія, теоретична модель, реконструкція.

Відзначимо, що на сьогодні інтелектуальна біографія побутує як жанр (О. Харитоненко), вид інтелектуальної історії (І. Демуз), модель біографічного аналізу (В. Левченко), залежно від обраного дослідницького підходу.
Зважаючи на стан розвитку проблеми, вважаємо за доцільне в межах цієї розвідки визначити теоретичну модель жанру інтелектуальної біографії на матеріалі інтелектуальних біографій 2014–2025 років (Ю. Капарулін «Олександр Рябінін-Скляревський: інтелектуальна біографія історика (1878–1942 рр.)» (2014), Д. Сачко «Докія Гуменна: інтелектуальна біографія» (2018), У. Граб «Мирослав Антонович: інтелектуальна біографія. Еміграційне музикознавство в українському культуротворенні повоєнних десятиліть» (2019), О. Баган, П. Іванишин «Василь Іванишин: інтелектуальна біографія» (2023), І. Чедолума «Дилеми українського Мефістофеля: інтелектуальна біографія Михайла Рудницького» (1889–1975) (2024), В. Ададурова «“Переставляючи слова у століттях”: інтелектуальна біографія Ілька Борщака» (2024) та інші).
Місію (функцію) інтелектуальної біографії найточніше сформульовано В. Андрєєвим унаслідок пошуку дефініції й окреслення відмінностей інтелектуальної й традиційної біографії в розвідці «“Інтелектуальна біографія” історика: експлікація поняття» (2011).
Пізнання ідентичності особистості й текстуалізація здобутої інформації – потужний інструмент збереження культурної пам’яті або розвінчання міфів. Так, наприклад, надзвичайно цінним є дослідження В. Ададурова про Ілька Борщака, адже в борщакознавстві існувала недобра тенденція максимально ідеалізувати або критикувати постать.
Автором інтелектуальної біографії є науковець, який може представляти різні наукові спеціальності (мистецтвознавство, історія, філологія, зокрема літературознавство), мати відмінний рівень досвідченості, але навряд чи це може й мусить позначатися на дотриманні методології дослідження. Разом із тим, зменшена часова дистанція з особою, обраною для дослідження, можливість контактувати з рідними або наявність родинного зв’язку матиме вплив на спосіб викладу матеріалу, адже набуття автором статусу очевидця подій сприяє тому, що слова набувають іншої ваги.
Базовими методами дослідження вчені обирають історико-порівняльний, проблемний, історико-генетичний і проблемно-хронологічний; домінантними науковими принципами – об’єктивність, багатогранність.
Процес дослідження, відповідно до поглядів В. Чишка, передбачає чотири стадії: емпіричну; реконструкцію життя, діяльності (в усіх напрямках!) й психічного складу особистості; реконструкцію світоглядних поглядів постаті, зокрема в професійній діяльності; увиразнення морально-етичних якостей. Усе це в комплексі сприятиме репрезентації особи в усіх гранях ідентичності.
Постать. Першочергово дослідники зосереджують увагу на тих постатях, щодо життя й діяльності яких варто ліквідувати «білі плями»; тих особистостях, які зазнали кардинальних світоглядних змін. Наприклад, Олександр Рябінін-Скляревський зазнав трансформацій національної ідентичності. Не менше уваги заслуговують ті, хто науковцями був вилучений із наукового дискурсу. Така доля, наприклад, спіткала музиколога Мирослава Антоновича, повернення ім’я якого стало можливим лише в незалежній Україні.
Предметне поле інтелектуальних біографій доволі широке: життєва історія носія ідей (постаті); історія ідей, значимих в історико-культурному розвитку; досвід комунікації героя інтелектуальної біографії з суспільством.
Зміст. Уявлення про зміст формується на основі формули, запропонованої Дональдом Вокером, згідно з якою інтелектуальна біографія передбачає сукупність анкетної біографії особистості й професійної, бібліографічної й ситуаційної біографій.
Аналіз структури інтелектуальних біографій дає право стверджувати існування двох моделей. Основна відмінність між ними – це принцип структурування розділів: він може бути або хронологічний, або за гранями діяльності. Відзначимо, що автори здебільшого послуговуються першим принципом. Разом із тим, Юрій Капарулін послідовно розмежував життя й діяльність Олександра Рябініна-Скляревського та його професійну біографію: діяльність як воєнного ученого і як дослідника історії України.
Реципієнт інтелектуальної біографії має бути, за Сереном К’єркегором, налаштованим на розуміння ґенези, сутності інтелектуальних ідей постаті, яка стала об’єктом дослідження. Будь-який інший класифікаційний поділ навряд чи є доречним. Автор інтелектуальної біографії також має пам’ятати, що сучасний читач потребує не лінійної, одновимірної оповіді, а соціокультурних, політичних та інтелектуальних контекстів.

Tetiana Virchenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7953-2285,
Doctor of Philological Sciences, Professor,
Professor of Department of Ukrainian Literature,
Comparativistics and Grinchenko Studies,
Faculty of Ukrainian Philology, Culture and Art,
Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University,
Kyiv, Ukraine
e-mail: t.virchenko@kubg.edu.ua

A Theoretical Model of Intellectual Biography

The study attempts to propose a model of intellectual biography based on the achievements in biography for 2014–2025. The reconstruction is based on the function, author, figure, methods, subject field, structure, and recipient of intellectual biography.
Keywords: intellectual biography, theoretical model, reconstruction.