Фотографічні твори як об'єкти авторського права

Тези доповіді

Приходько Людмила Федорівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1674-1001
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
старша наукова співробітниця,
відділ архівознавства і документознавства,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net

Фотографічні твори як об’єкти авторського права

Розглянуто офіційне визначення поняття «фотографічний твір», основні ознаки фотографічних творів як об’єктів авторського права, правове регулювання їх створення, охорони, використання в законодавстві України.
Ключові слова: авторське право, фотографічні твори, фотографія, фотодокументи, Національний архівний фонд.

Фотографія як галузь мистецтва і діяльність – невід’ємний складник буття сучасної людини. Її справедливо вважають одним із найпоширеніших і найпопулярніших засобів відображення й збереження інформації про навколишній світ, його наукового і художнього пізнання, осмислення та освоєння. Тому цілком закономірно, що міжнародними і національними нормативно-правовими актами фотографію в значенні фотографічного твору, що має певні ознаки, включено до об’єктів авторського права, на які поширюється авторсько-правова охорона. Зокрема, згідно зі ст. 2 «Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів» фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії, охороняються авторським правом. У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (2022) встановлено, що об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, і в їх переліку вказані фотографічні твори (п. 9), аналогічну норму закріплено у п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України.
Актуальність дослідження фотографічних творів зумовлена низкою чинників: посилення уваги в доктрині міжнародного і національного авторського права до проблем їх правового регулювання під впливом широкого використання цифрових технологій, цифровізації більшості сфер людського життя і діяльності, невпинного зростання попиту суспільства на вільний і високотехнологічний доступ до інформації, знань, цифрового контенту культурної спадщини; наявність у складі Національного архівного фонду (НАФ) фотодокументів, що мають правовий статус об’єктів авторського права, перспективи подальшого збільшення їх обсягів у процесі передавання до державних архівів від фізичних і юридичних осіб на постійне зберігання створених ними архівних фондів і колекцій, які можуть містити такі документи (включно і в цифровому форматі); цифрові й оцифровані документи зафіксували в сучасній архівістиці перехід від аналогової до цифрової парадигми та окреслили правові і пов’язані з ними теоретичні, технологічні, методичні проблеми формування, забезпечення збереженості, доступу, використання архівних документальних ресурсів.
Теоретичне підґрунтя дослідження проблематики фотографічних творів становлять публікації українських авторів: Н. Бузовської, Т. Гусака і О. Гусак, С. Клейменової і О. Яблокової, Х. Кметик-Подубінської, О. Кулініч, Л. Майданик, Л. Тарасенка, О. Улітіної, А. Штефан, О. Штефан, О. Яворської та ін., в яких проаналізовано історію  виникнення  фотографії,  поняття «фотографія» і «фотографічний твір», основні ознаки фотографічного твору в статусі об’єкта авторського права, правову природу фотографічного твору в цифровому форматі, правове регулювання відносин, які виникають у зв’язку зі здійсненням прав на фотографічні твори, проблемні питання їх правового режиму в законодавстві України тощо.
Згідно з п. 63 ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) фотографічний твір – це статично відображений (зафіксований) твір із застосуванням аналогових, цифрових фотографічних технологій на матеріальному носії чи в електронній (цифровій) формі або із застосуванням лазерних технологій у вигляді об’ємного тривимірного зображення. Доктринальні підходи в авторському праві дозволяють визначити основні ознаки фотографічного твору як об’єкта авторського права: 1) твір має бути оригінальним інтелектуальним творінням автора і вираженим в об’єктивній формі; 2) оригінальність фотографічного твору є ключовою ознакою (критерієм), що характеризує твір як результат особистої інтелектуальної, творчої діяльності автора, відображає його творчі рішення, прийняті під час створення твору (наприклад: вибір сюжету, композиція, тип освітлення, ракурс зйомки, різні методи зйомки, колірне рішення, вибір матеріалу, на який фіксується зображення (плівка або цифровий файл), вибір обладнання тощо); 3) фотографічний твір має специфічну форму вираження, закріплену в його офіційній дефініції; 4) законодавцем здійснено розмежування між поняттям «фотографічний твір» як базовим і поняттям «фотографія» – за ст. 8 (п. 8) Закону фотографії, що не мають ознак оригінальності (не є фотографічними творами), авторським право не охороняються; 5) фотографічним твором необхідно визнавати не тільки його первинний оригінал, а й копії, виготовлені самим автором, зафіксовані на будь-якому носієві, що зберігають основні якості, характерні риси твору, відрізняються оригінальністю.
За рівнем творчих зусиль автора в наукових публікаціях пропонується класифікувати фотографічні твори на такі основні групи: твори мистецтва (портрет, пейзаж, жанрові, натюрморт); репортажні або документальні (наприклад, зроблені під час концертів, демонстрацій, масових заворушень тощо); технічні або звичайні (фотографії на документи).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону охорона поширюється лише на форму вираження об’єктів авторського права, під її дію підлягають усі оригінальні твори – оприлюднені, неоприлюднені, завершені, незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети створення, способу вираження. Охорона не поширюється на технології створення й вираження твору, на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процеси, системи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані (ч. 3 ст. 7 Закону).
Первинним суб’єктом авторського права на фотографічний твір є автор твору – фізична особа, яка його створила власною творчою працею. Суб’єктами майнових авторських прав на твір можуть бути інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону (ч. 2 ст. 5 Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, твір вважається створеним із моменту первинного надання йому будь-якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім’я якої, як автора, зазначено в оригіналі або копії твору (презумпція авторства) (ч. 2 ст. 9 Закону). Суб’єкт авторського права для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права і зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі (ч. 3, ч. 5 ст. 9 Закону).
За нормами Закону автору фотографічного твору належать немайнові і майнові права. Особисті немайнові права автора – це право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені в оригіналі й копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо; право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо його автор бажає залишитися анонімом; право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору; право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, в т. ч. супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора; право надати назву твору або залишити його без назви; право присвятити твір особі (особам), події або даті. Особисті немайнові права належать лише автору, не можуть бути передані (відчужені) іншим особам і не переходять у спадщину (ст. 11 Закону), охороняються безстроково. До майнових прав автора належить: право на використання власного твору будь-яким способом (способами), виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. Способи використання твору зазначені у п. п. 1–9 ч. 1 ст. 12 Закону. Майнові права на твір можуть передаватися (бути відчужені) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю або частково. Автор має право на справедливу винагороду за відповідні способи використання твору (ч. 2, ч. 3 ст. 12 Закону). Використання фотографічного твору можливе лише за згодою автора або іншого суб’єкта авторського права, який володіє майновими правами на твір. Загальні випадки вільного використання творів закріплено у ст. 22, для архівів – у ст. 24 Закону. Закінчення строку чинності майнових прав на твір означає його перехід у суспільне надбання, і цей твір може будь-якою особою вільно, без сплати винагороди використовуватися, але за умови дотримання особистих немайнових прав автора (ч. 3 ст. 32 Закону).
Як зазначають науковці, правова охорона фотографічних творів не позбавлена низки проблем (зокрема, норми щодо фотографічних творів не систематизовано, підкреслено доцільність об’єднання положень про фотографічний твір в окрему статтю Закону). Вирішення проблемних питань правомірного використання архівних фотодокументів, що мають статус об’єктів авторського права, потребує співпраці з науковцями, фахівцями у сфері авторського права і розроблення методичних матеріалів.

Prykhodko Lyudmyla,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1674-1001,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Senior Research Associate,
Department of Archival Studies and Document Studies,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net

Photographic works as objects of copyright
The official definition of the concept of «photographic work», the main features of
photographic works as objects of copyright, and the legal regulation of their creation, protection, using in the legislation of Ukraine are considered.
Key words: copyright, photographic works, photography, photographic records, National Archival Fond.