СКЛАДНОЩІ ПРИ ОПИСОВІЙ КАТАЛОГІЗАЦІЇ СТАРОДРУКІВ І ВИДАНЬ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Тези доповіді

Петренко-Момотенко Оксана Валеріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5788-8192,
кандидатка історичних наук,
наукова співробітниця,
відділ бібліотечних зібрань та історичних колекцій,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: o-petrenko@ukr.net

Складнощі при описовій каталогізації
стародруків і видань ХІХ – початку ХХ ст.

Наведено перелік нормативних документів, які регламентують складання бібліографічних записів на всі основні види видань. Визначено характер та сформовано перелік найтиповіших складнощів й суперечностей бібліографування стародруків і видань ХІХ – початку ХХ ст. Запропоновано впровадження в Україні новацій до правил описово-бібліографічного обліку досучасних видань, із врахуванням міжнародного стандарту описової каталогізації – «Resource Description and Access (RDA)».
Ключові слова: стародруки, видання ХІХ – початку ХХ ст., описова каталогізація, бібліографічний запис, типові складнощі в бібліографуванні.

Питання фахового та вичерпного описово-бібліографічного обліку стародруків до сьогодні не полишає площину зацікавленості дослідників давніх книжкових пам’яток. До дискурсного ареалу також слід зарахувати й видання ХІХ – початку ХХ ст., оскільки вони, хоч і не є стародруками за способом їх виготовлення, утім за стилістикою та наповненістю видавничого оформлення дуже подібні до стародрукованих книг XVIII ст., часто навіть більше ніж до видань ХХ–ХХІ ст. Потреба вдосконалення процесів бібліографування означених видань обумовлена важливістю формування правильних та повних бібліографічних записів, як головних складників описової каталогізації стародруків і видань ХІХ – початку ХХ ст. Без достовірної описової каталогізації неможливе повноцінне функціонування усіх подальших каталогізацій, у тому числі й наукової.
Зрештою описова каталогізація, як й інші види каталогізації, регламентується загальними правилами каталогізації. Перш за все це підпадає під сферу дії стандарту ДСТУ ГОСТ 7.87:2008 «СІБВС. Книжкові пам’ятки. Загальні вимоги (ГОСТ 7.87–2003, IDT)», в якому прописано загальні вимоги до визначення видів і категорій книжкових пам’яток, до процесів їх виявлення, обліку та опису, а також забезпечення державного зберігання та використання. Утім, цей нормативний документ наводить дуже узагальнені й усічені роз’яснення щодо опису (п. 7) та обліку (п. 8) книжкових пам’яток, посилаючись на два інші стандарти, які визначають правила складання бібліографічних записів.
Наразі в Україні до нормативних документів, які регламентують складання бібліографічних записів на всі основні види видань, належать такі стандарти:
– ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «СІБВС. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.80–2000, IDT)»;
– ДСТУ 6095:2009 «СІБВС. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій (ГОСТ 7.88–2003, MOD)»;
– ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «СІБВС. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)»;
– ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація. Бібліографічний опис скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ)»;
– ДСТУ 7093:2009 «СІБВС. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами (ГОСТ 7.11–2004, MOD; ISO 832:1994, MOD)»;
Так звана «універсальність» вказаних стандартів щодо основних видів видань не завжди позитивно корелюється з описовою каталогізацією стародруків та видань ХІХ – початку ХХ ст. На перший погляд все виглядає просто – вихідні відомості стародруків або видань ХІХ – початку ХХ ст. фіксують як елементи бібліографічних записів. Однак під час бібліографування можуть виникати певні складнощі в описовій каталогізації. Вони можуть бути пов’язані як із заголовком, так і з будь-якими областями бібліографічного опису. Зазвичай складнощі стосуються мовних аспектів і скорочення слів, що уможливлює допущення помилок і неточностей у бібліографічних записах.
Власне до найтиповіших складнощів бібліографування стародруків або видань ХІХ – початку ХХ ст. належать:
– визначення імені особи у формі, яка найбільш відома і вживана (старий варіант написання імені у виданні може суттєво відрізнятися від загальновживаної сучасної форми);
– написання назв видань іноземними європейськими мовами з використанням заголовних літер на початку кожного слова або всіх заголовних літер в окремих словах (немає спільної думки щодо правил наведення назв серед провідних світових фондоутримувачів, про що часто засвідчують результати розширеного пошуку в онлайн ресурсах віртуального каталогу Університетської бібліотеки Карлсруе «KVK – Karlsruhe Virtual Catalog»);
– визначення чи є на титульній сторінці відомості, що відносяться до назви, або це лише складна назва видання, яка складається з двох чи кількох рівнозначних фраз або речень. До того ж, як і в попередньому випадку, виникають питання щодо використання заголовних літер у відомостях, що відносяться до назви (так само завдяки KVK фіксуємо серед провідних світових бібліотек відсутність єдиної методики бібліографічного опису елементів такого роду);
– застосування скорочень слів і словосполучень у заголовках і трьох областях бібліографічного опису: області назви та відомостей про відповідальність, області видання та області вихідних даних (за допомогою KVK виявлено, що більшість світових описових каталогізацій використовують практику скорочень елементів бібліографічного запису; проте для українських спеціалістів це становить певні складнощі оскільки не всі вони, як показує практика, користуються в роботі національними стандартами ДСТУ 6095 і ДСТУ 7093);
– перенесення вихідних відомостей з україно- та російськомовних видань надрукованих у період дії правил старих правописів (у ДСТУ ГОСТ 7.1. (п. 4.11) визначено, що бібліографічний опис складають відповідно до норм сучасної орфографії, втім виключення становлять документи XVI–XVIII ст. Наразі в українських бібліотеках немає чіткого дотримання цього пункту й часто стародруки каталогізуються за сучасною орфографією);
– наведення в області вихідних даних назви друкарні або імені друкаря замість назви (імені) видавця (у вихідних даних досучасних видань рідко коли вказували видавців, оскільки їх функції зазвичай виконували друкарні).
Тут наголосимо, що головною метою проведення огляду було формування орієнтовного переліку типових складнощів та суперечностей в описовій каталогізації стародруків і видань ХІХ – початку ХХ ст. Вбачаємо, що в подальшому використання означеного переліку сприятиме кращому розумінню проблеми уніфікації в описовій каталогізації досучасних видань як у традиційних карткових каталогах, так і в електронних ресурсах (електронних каталогах і цифрових бібліотеках).
Наразі хочемо закцентувати увагу на нагальній потребі перегляду в Україні правил описово-бібліографічного обліку стародруків і видань ХІХ – початку ХХ ст. На наш погляд, майбутні зміни мають бути сфокусовані не лише на потребах і запитах потенційних користувачів, а й на рівні та специфіці майбутніх запитів. Йдеться про те, що сучасні читачі, користуючись он-лайн каталогами, як правило, не застосовують скорочення слів і словосполук. Аналогічна ситуація простежується і стосовно наведення орфографічних особливостей слів з досучасних видань. Тож напевно слід відмовитися від скорочень в окремих областях бібліографічного опису та самого опису за правилами архаїчної граматики. Щоправда, в останньому випадку доцільна обов’язкова додаткова реєстрація назви (наприклад, в області приміток) саме в тому вигляді, як її подано на титулі.
Також надалі важливо враховувати поступове впровадження в Україні міжнародного стандарту описової каталогізації – «Resource Description and Access (RDA)» (Опис та доступ до ресурсу). Він вже фокусує увагу на потребах користувачів у полегшенні пошуку, ідентифікації, відбору й отримання потрібних матеріалів, підтримує спільне використанні метаданих різними товариствами та нові можливості використання бібліографічних записів в он-лайнових послугах. Зокрема однією з концептуальних моделей, на якій побудовано RDA, є «Functional Requirements for Bibliographic Records (FRBR)» (Функціональні вимоги до бібліографічних записів) – модель метаданих «сутність-зв’язок» для інформаційних об’єктів, що пов’язує завдання користувача із пошуку та доступу в бібліографічних базах даних з точкою зору користувача. Оскільки RDA дозволяє описувати усі види документів, вважаємо лише питанням часу початок його повсякчасного застосування в Україні.

Oksana Petrenko-Momotenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5788-8192,
Candidate of Historical Sciences,
Researcher,
Department of Library Historical Collections,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: o-petrenko@ukr.net

Difficulties in descriptive cataloguing of old-printed editions
and editions of the 19th – early 20th centuries

A list of regulatory documents regulating the compilation of bibliographic records for all major types of editions is provided. The nature of the most typical difficulties and contradictions in the bibliography of old prints and publications of the 19th and early 20th centuries is determined and a list of the most typical difficulties and contradictions in bibliography is formed. It is proposed to introduce innovations in Ukraine to the rules of descriptive and bibliographic accounting of pre-modern editions, taking into account the international standard of descriptive cataloguing – «Resource Description and Access (RDA)».
Keywords: old-printed editions, editions 19th – early 20th, descriptive cataloguing, bibliographic record, typical difficulties in bibliography.