Інфраструктура материнства підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. на сторінках газети «Волынь»

Тези доповіді

Кругляк Марина Едуардівна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3837-0982
кандидат історичних наук, доцент,
викладач суспільних дисциплін,
ВСП «Житомирський торговельно-економічний
фаховий коледж ДТЕУ»,
Житомир, Україна
e-mail: marinakrugljak@ukr.net

Інфраструктура материнства підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. на сторінках газети «Волынь»

Розглянуто інфраструктуру материнства підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. на прикладі Волинської губернії, зокрема звернено увагу на доступність надання послуг з боку лікарів-акушерів, повитух, наявність лікарських установ, де відбувалися пологи. Проаналізовано матеріали житомирської газети «Волынь» як важливого джерела подібного типу інформації. Визначено зловживання, до яких вдавалися так звані «фабрикатори янголів» з метою отримання заробітку через постачання годувальниць для заможних верств суспільства.
Ключові слова: акушерка, «Волынь», інфраструктура материнства, повитуха, породілля, притулок для секретних вагітних.

«Волынь» – щоденна газета, яка виходила в Житомирі (губернському центрі) з 1882 по 1918 рр. Видання позиціонувало себе як політичне, літературне і громадське, проте насправді було скоріше рекламно-інформаційним, розрахованим на пересічного провінційного читача. Однією з маловивчених проблем, яку можна висвітлити, спираючись на матеріали газети «Волынь», є інфраструктура материнства кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Розпочнемо з того, що з’ясуємо, хто міг надати допомогу жінці, коли вона дізналася, що невдовзі стане матір’ю. Догляд за вагітними практикувався окремими лікарями, оголошення про роботу яких розміщували на перших шпальтах газети. Зокрема, у випуску від 5 травня 1892 р. знаходимо таке оголошення: «Лікарський кабінет А. І. Виговського: хвороби жіночі та вагітних переважно. Три версти від ст. Козятин с. Титусовка, лікування масажем, молоком, сироваткою і т. п. Сільські квартири в найм». Що стосуться Житомира, то тут прийом хворих і вагітних жінок здійснював лікар Лансберг. Він працював щодня з 9:00 до 11:00, перебуваючи на провулку Театральному. У 1896 р. активно практикував лікар П. К. Вайнштейн. Він приймав щодня з 10:00 до 12:00 й з 16:00 до 18:00 на вул. Чуднівській, в домі Скоморовської. У 1898 р. з акушерства, жіночих та хірургічних хвороб надавав допомогу доктор медицини П. Г. Поппер – з 13:30 до 15:00 і з 17:00 до 18:00. Він приймав на Базарній вулиці, в домі Колесової.
У Житомирі працювала й приватна лікарня за адресою: вул. Михайлівська, будинок Ратнера № 5. У даному медзакладі щодня працювали різні лікарі – офтальмолог, лор, хірург тощо; відповідальним за акушерство і жіночі хвороби був Н. В. Биков з 9:00 до 10:00. 1899 р. плата за консультацію становила 30 коп. Паралельно із даним закладом функціонувала і приватна хірургічна і жіноча лікарня доктора медицини Я. О. Розенблата, з постійними ліжками, за адресою: вул. Київська, будинок Шлуглейта.
2 квітня 1893 р. «Волынь» повідомляла про притулок для бідних жінок. Черговими лікарями при пологовому притулку було шість лікарів – Н. В. Биков, Д. Г. Гершберг, А. М. Добровольський, Є. Г. Дьяковський, І. І. Сологуб, І. Г. Шліппс. У випадку появи скарг жінки могли звертатися до будь-кого з даного переліку. Головою ради притулку Товариства лікарів Волинської губернії був І. Шліппс. У номері від 16 квітня 1893 р. газета писала про наявність вакансії повитухи при пологовому притулку. Жалування «зі столовими» пропонували у розмірі 420 руб. на рік. Заяви про бажання обійняти дану посаду слід було подавати голові ради притулку доктору І. Г. Шліппсу за адресою: м. Житомир, вул. Милівська, будинок Скочинського. У цьому ж випуску «Волыни» було розміщено ще одне оголошення, пов’язане з діяльністю притулку. Дана установа терміново шукала шестикімнатну квартиру із кухнею під приміщення, причому не у віддалених частинах міста, і щоб можна було взяти її в експлуатацію вже з травня. Заяву з умовами пропонувалося повідомляти особисто або у письмовій формі І. Г. Шліппсу.
Напевно, квартиру таки вдалося знайти, адже 27 квітня 1893 р. «Волынь» звітувала про закриття притулку до 15 травня у зв’язку з переходом в інше приміщення. А 24 липня 1893 р. вже знаходимо інформацію про те, що пологовий притулок розміщено на Цвентарній вулиці, у будинку Літинського; сам прийом розпочато з 5 червня. Як видно з матеріалів газети, притулок часто змінював місцезнаходження. 7 листопада 1900 р. «Волынь» знову повідомляла про закриття установи у зв’язку з переміщенням у нову будівлю, освячення якої мало відбутися 19 листопада. 16 липня 1896 р. газета писала про намір центральної влади здійснювати нагляд за даними установами. Фактичний контроль над діяльністю приватних пологових притулків передбачалося встановити у містах шляхом надання функцій окремому інспекторові.
Цікавим є й те, що за діючими на початку ХХ ст. правилами жінки, що народжували в пологових притулках, не зобов’язані були надавати документи, що засвідчують їхню особу. Через це нерідко матері залишали немовлят. 20 червня 1900 р. «Волынь» писала про подібний випадок: 18 червня, о 10:00, одна з породіль житомирського пологового притулку залишила народженого нею чотириденного хлопчика. Дитину було відправлено до сирітського будинку.
Про жахливі санітарно-гігієнічні умови у підпільних пологових притулках у Бердичеві (Київська губернія) повідомляла газета 30 січня 1897 р. Оглядач видання мав змогу відвідати одне з таких місць, де здійснювали т. зв. «фабрикацію янголів». Невелика кухня довжиною 2–2,5 сажні і шириною 1,5–2 сажні, із земляною підлогою і мокрими од сирості стінами, – ось таким є місце, де народжуються діти. У кутку кухні розміщено постіль бабки-хазяйки, поряд з нею – лавка, на якій спить якась подружня пара, в іншому куті – піч. Зазвичай у цьому приміщенні ще розміщується 4–5 осіб (кухарки, покоївки), породіллі з дітьми. За п’ять-шість днів породіллі залишають даний «притулок», віддавши дитину «на мамки», а самі йдуть «у мамки», тобто годувати чужих дітей. Через те, що в Бердичеві «мамки» (годувальниці) користуються величезним попитом, організовано мережу факторів, які постачають їх у будинки заможних людей. Фактори уважно стежать за домашньою прислугою у місті і, як тільки помітять, що якась покоївка чи кухарка завагітніли, наполегливо вмовляють її скористатися їхнім приміщенням безкоштовно, обіцяють акушерську допомогу, віддають її дитину «на мамки», а самих породіль прилаштовують «у мамки», причому за все це «добро» дівчина повинна віддати значну частину жалування. Залишені у подібному «пологовому притулку» діти часто ставали непотрібними як власним матерям, так і хазяйці, тому їх могли позбавити життя.
Окремо знаходимо оголошення про послуги акушерок-одиначок. Так, у випуску від 17 червня 1899 р. рекламувалися послуги масажистки-акушерки Н. Я. Штернберг, що проживала в Житомирі на вул. Молчановській, в будинку Глинки. 21 вересня 1899 р. свої послуги як акушера пропонував лікар М. І. Громико. Повідомлялося, що він повернувся і готовий приймати хворих з 15:00 до 17:00 за адресою: вул. Велика Бердичівська, 46.
21 січня 1901 р. «Волынь» зафіксувала цікаву новину: «з дозволу лікарського відділення Волинського губернського правління відкрито притулок («убежище») повитухи Банової для вагітних, породіль і жінок у післяпологовий період. Прийом хворих у будь-який час. Мала Бердичівська, № 22 – Молодзяновського». Існували реклами притулків для секретних породіль. Зокрема, 25 серпня 1904 р. «Волынь» ознайомлювала із притулком для вагітних, секретних породіль і жінок у післяпологовий період Р. Л. Пипикової у Рівному. А 1906 р. на шпальтах газети знаходимо оголошення про пологовий притулок для секретних вагітних і породіль з окремими ліжками акушерки Н. М. Шимчук. Прийом під наглядом лікаря-акушера здійснювався за адресою: Житомир, вул. Хлібна, 78. Про акушерку писалося, що вона закінчила Санкт-Петербурзький Надеждинський повивальний інститут.
Напевно, практика надання перинатальних послуг стала настільки вигідною у Житомирі, що деякі лікарі відкривали власні лікарні. Згадуваний нами вище доктор Биков у 1906 р. мав уже власний пологовий притулок і лікарню для жіночих хвороб, що розміщувався на вул. Московській в його власному будинку, а прийом здійснювався щодня з 10:00 до 13:00 і з 17:00 до 18:00. Його колега, акушерка Єлизавета Марківна Бронштейн, у 1908 р. зазначала в оголошенні, що «після десятирічної служби в Житомирському пологовому притулку товариства лікарів Волинської губернії, займається приватною практикою, погоджується на виїзд». 10 грудня 1908 р. газета рекламувала послуги з акушерства, внутрішніх і хірургічних хвороб доктора Ф. Липницького. Прикметними є декілька моментів: щоденні прийоми – з 11:00 до 13:00 і з 16:00 до 18:00; лікар приймав також у суботу, причому безкоштовно, а також здійснював хімічні та мікроскопічні дослідження.
Нерідко «Волынь» розміщувала матеріали з інших газет. Вартим уваги є невеличке повідомлення у січні 1902 р. про те, що Харківське губернське у міських справах присутствіє постановило передати до суду весь медичний персонал земського пологового притулку на чолі з директором-розпорядником професором Ясинським за недбалість, що спричинила смерть породіллі від зараження крові. Відповідальність за подібну халатність була значною.
Насамкінець зауважимо, що на шпальтах газети можна знайти інформацію й про те, чим годувати немовлят. «Волынь» активно рекламувала дитяче молочне борошно «Нестле»: це був «найкращий з усіх до сих пір винайдених засобів-замінників материнського молока». Вартість банки становила 1 руб. 50 коп. У Житомирі придбати суміш можна було лише в Л. Зельберлінга та К. Творовського. А загалом на всю Російську імперію реалізацією продукції займався один агент – Олександр Венцель з Петербургу.
Отже, на сторінках житомирської газети «Волынь» було розміщено чимало матеріалів, найчастіше рекламного характеру, про інфраструктуру материнства підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст. Дана інформація є унікальною і вводиться до наукового обігу вперше. Завдяки їй можна відтворити розміщення лікарень і приватних кабінетів, притулків для секретних вагітних, графіки роботи лікарів та вартість їхніх послуг.

Maryna Krugliak,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3837-0982,
PhD (History), Associate Professor,
Social Studies Teacher of Zhytomyr College of Trade and Economics of State University of Trade and Economics,
Zhytomyr, Ukraine
e-mail: marinakrugljak@ukr.net
The infrastructure of maternity in Under-Russian Ukraine in the late 19th – early 20th centuries on the pages of the newspaper “Volyn”

The maternity infrastructure of the Under-Russian Ukraine of the late 19th – early 20th centuries using the example of the Volyn province in particular is considered, an attention to the availability of services provided by obstetricians, midwives, and the presence of medical institutions where childbirth took place is paid. The materials of the Zhytomyr newspaper “Volyn” as an important source of this type of information are analyzed. The abuses that the so-called “angel fabricators” resorted to in order to earn money by supplying wet nurses for wealthy segments of society are identified.
Key words: midwife, “Volyn”, maternity infrastructure, woman in labor, wise woman, shelter for secret pregnant women.