Наукові контакти українського історика Миколи Котляра з італійським ученими
Заявник | Кіржаєва Ірина Григорівна (Україна) |
---|---|
Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Пріоритети сьогодення та перспективи» (2025) |
Захід | 7 Секція. Наукова архівна спадщина: сьогоденні виклики і нові можливості. |
Назва доповіді | Наукові контакти українського історика Миколи Котляра з італійським ученими |
Інформація про співдоповідачів | |
Презентація | не завантажено |
Текст доповіді | не завантажено |
Тези доповіді
Кіржаєва Ірина Григорівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-0147-8711,
наукова співробітниця,
відділ археографії,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-maіl: irkir@ukr.net
Наукові контакти українського історика Миколи Котляра з італійським ученими
Проаналізовано архівні документи із особового фонду історика-медієвіста, члена-кореспондента НАН України М. Котляра, які зберігаються в Інституті архівознавства НБУВ і висвітлюють його співпрацю з італійськими вченими, науковими установами та закладами освіти Італії.
Ключові слова: Микола Котляр, Джіраудо Джанфранко, співпраця українських та італійських учених, Інститут архівознавства НБУВ.
Дослідник середньовічної історії України, джерелознавець, нумізмат, доктор історичних наук, головний науковий співробітник відділу історії середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України Микола Федорович Котляр (1932–2021) протягом багатьох років плідно співпрацював з європейськими вченими. У доповіді, представленій на попередній щорічній конференції НБУВ, було висвітлено плодотворну спільну роботу українського історика з шведськими колегами у дослідженні давньоруських монет із Бурзького скарбу на острові Готланд. Також в особовому фонді М. Котляра, який зберігається в Інституті архівознавства НБУВ (далі – ІА НБУВ), відклалися документи, що відображають його співпрацю з вченими, науковими установами і закладами освіти Італії: листи, запрошення до співробітництва, відгук на наукову діяльність, афіша лекції та ін.
Цей комплекс документів засвідчує довготривалі професійні, а також дружні взаємини історика-медієвіста з професором слов’янської філології Венеційського університету Джанфранко Джіраудо, який став першим президентом утвореної в 1993 р. Італійської асоціації українознавчих студій. Зазначимо, що зусиллями Дж. Джіраудо було організовано викладання україністики в університеті Венеції.
Співпраця українського та італійського вчених розпочалася на початку 1990-х рр. Ми не знаємо точної дати їхнього знайомства, але воно відбулося не пізніше як 1994 р. У 1995 р. професор Дж. Джіраудо підготував відгук на наукову діяльність М. Котляра з метою підтримати висунення його кандидатури до складу членів-кореспондентів НАН України. У цьому листі-рекомендації італієць наголосив на особистому знайомстві з М. Котлярем та охарактеризував українського науковця як знаного в світі вченого з історії Київської Русі та України. Дж. Джіраудо констатував, що обізнаний із 15 науковими працями М. Котляра, а також зауважив, що в своїй роботі найчастіше звертався до дослідження українського вченого про Галицько-Волинський літопис.
Згадав Дж. Джіраудо й про участь М. Котляра у проєкті українсько-італійської співпраці з Венеційським університетом щодо вивчення історії русько-венеційських зв’язків. У рамках цього проєкту професор М. Котляр особисто прочитав студентам італійського університету лекції за темою «Вступ до історії Київської Русі» та спецкурс з історії Київської Русі.
Дж. Джіраудо зазначав, що М. Котляр брав активну участь у міжнародному конгресі «Безперервність і тяглість Євразії», організованому італійськими науковцями спільно з українськими, австрійськими, боснійськими, сербськими, албанськими, вірменськими, палестинськими та іншими вченими.
Тези доповіді, яку виголосив український історик на цьому заході, було надруковано у збірнику «Letterature di Frontiera» («Література фронтиру»). Інша його стаття, «Венеційські мотиви в руських літописах», побачила світ у науковому збірнику Венеційського університету.
Зберігся й лист від 7 червня 1995 р., у якому Дж. Джіраудо привітав М. Котляра з обранням до складу членів-кореспондентів НАН України.
З цього ж листа дізнаємося, що Марина Скржинська – дружина М. Котляра, вчена-античнознавиця, докторка історичних наук, яка працювала в Інституті археології НАН України, – мала стипендію від Венеційського університету, де прочитала низьку лекцій.
Листом від 18 лютого 1999 р. Дж. Джіраудо сповіщав про офіційне запрошення до Венеції від Італійської асоціації українознавчих студій М. Котляру та М. Скржинській. Водночас він повідомив про підготовку чергового конгресу у Венеції за спільною ініціативою Італійської асоціації українознавчих студій та Національної академії наук України.
У запрошенні від асоціації містилася пропозиція М. Котляру впродовж 15 днів навесні 1999 р. провести семінар з історії України на кафедрі євразійських досліджень Венеційського університету. Зазначимо, що Асоціація взяла на себе грошові витрати гостя на проживання, харчування та ін.
Збереглася й афіша, що анонсувала лекцію професора М. Котляра «Київська Русь в історії Європи», яка мала відбутися 5 травня 1999 р. для студентів Венеційського університету.
У листі від 23 листопада 2000 р. М. Котляр сповістив Дж. Джіраудо про заплановану на 2001 р. поїздку з дружиною до Італії. Незважаючи на приватний характер подорожі, український учений висловив готовність за потреби прочитати лекцію венеційським студентам на запропоновану італійською стороною темою.
Окрім офіційних моментів у листах відображено інформацію, яка свідчить про дружні особисті стосунки між українським та італійським ученими.
Так, перед науковим візитом подружжя Котлярів у 1999 р. до Венеції Дж. Джіраудо особисто опікувався влаштуванням гостей у зручних помешканнях, пропонуючи варіанти проживання на о. Лідо, чи у самій Венеції.
Коли колега італійського професора, Пьєтро, мав приїхати до Києва за угодою про наукову співпрацю Венеційського університету з Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Дж. Джіраудо звернувся до М. Котляра з проханням посприяти співвітчизнику.
Дж. Джіраудо повідомив М. Котляра й про свої плани відвідати з родиною Ужгород і запропонував за нагоди зустрітися.
Після 2000 р. відомостей про подальше спілкування вчених в особовому архіві М. Котляра вже не маємо. Можливо, листування перейшло в електронний формат, про що йшла мова у попередніх епістоліях.
Отже, архівні документи з особового фонду М. Котляра засвідчують його безпосередні контакти з італійським ученим Дж. Джіраудо і науковою спільнотою Венеційського університету та Італійської асоціації українознавчих студій. Український учений читав лекції італійським студентам, брав участь у наукових форумах, ініційованих італійською стороною; його праці публікувалися в італійських наукових виданнях.
Iryna Kirzhaieva,
ORCID https://orcod.org/0000-0003-0147-8711,
Researcher Fellow,
Department of Archaeography,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: irkir@ukr.net
Mykola Kotliar’s Academic Contacts with Italian Scholars
This study explores archival documents from the personal fund of medieval historian and corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine M. Kotliar which are kept at the Institute of Archival Studies of the Vernadskyi National Library of Ukraine. These materials shed light on his scholarly cooperation with Italian researchers, academic institutions, and educational establishments in Italy.
Keywords: Mykola Kotliar, Gianfranco Giraudo, Ukrainian-Italian academic cooperation, the Institute of Archival Studies of the Vernadskyi National Library of Ukraine.