Псевдоніми в стартових авторитетних записах у файлі «Індивідуальний автор» (ATHRA) в процесі ретроспективної конверсії колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Тези доповіді

УДК 025.323:014.1:004:027.54(477-25)НБУВ

Деркач Ніна Валентинівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6859-9254,
молодша наукова співробітниця,
відділ комплексного опрацювання документів,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: derkach317@ukr.net

Псевдоніми в стартових авторитетних записах у файлі «Індивідуальний автор» (ATHRA) в процесі ретроспективної конверсії колекцій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Дано основні поняття «псевдонім» та приклади формування каталогізатором стартового запису авторитетних записів у файлі «Індивідуальний автор». Розглянуто методику створення авторитетних записів особливих імен індивідуальних авторів.
Ключові слова: авторитетний запис, псевдонім, заголовок, що містить ім’я особи, ретроспективна каталогізація, ретроспективна конверсія

Обсяг фондів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (НБУВ) складає близько 15 млн примірників. Але досить об’ємний фонд бібліотеки все ще залишається не відображеним в електронному каталозі. На теперішній час ретроспективна конверсія каталогів у НБУВ (переведення бібліотечних карткових каталогів в електронну форму) здійснюється вибірково. Процес розпочато з опису деяких книжкових колекцій – наприклад, Перші академіки України, Реабілітована література (однією з частин якої є колекція «Розстріляне відродження») та творів А. Кримського, Т. Шевченка та В. Винниченка. У процесі ретроспективної каталогізації дуже важливо сформувати повні та якісні авторитетні файли імен.
Авторитетний файл – це файл, який містить багатоаспектну, перевірену та записану відповідно до норм, інформацію: усі форми особи або організації (варіанти написання різними мовами, псевдоніми, дати життя, світські прізвища духовних осіб) та іншу довідкову інформацію. Для користувача електронного каталогу – це можливість додаткового пошуку. Для каталогізатора – це скорочення часу створення бібліографічного запису та вищий рівень каталогізації. Запис формується відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання».
Заголовок, що містить ім’я особи, складається з однаково сформульованої основної частини, яку у разі необхідності доповнюють уточнюючими відомостями – ідентифікуючими ознаками (дати, спеціальність, титул, сан, номер, назва місцевості та ін.). Їх наводять у круглих дужках, номери і дати зазначають арабськими цифрами. Мова заголовка, зазвичай, збігається з мовою бібліографічного опису. Заголовок може бути складений мовою тексту документа, а також мовою перекладу, в транскрипції, транслітерації, мовою або графікою, прийнятими для опису
в установі, що складає бібліографічний запис.
За ретроспективної каталогізації іноді виникають проблеми з ідентифікацією авторів, тому що автор використовує різні псевдоніми, які часом дублюються з псевдонімами інших авторів. Для створення авторитетного файлу дуже важливо визначиться з основним ім’ям. Ім’я автора – це сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім’я автора; прізвище, ім’я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак тощо. Якщо автор відомий лише під псевдонімом, то він приймається за основне ім’я. Наприклад, Леся Українка, Микола Хвильовий, Олександр Олесь, Шолом-Алейхем, Марко Вовчок та ін.
Практика псевдонімів почалася з давніх часів у культурах різних народів. Українські письменники широко почали користуватися псевдонімами з XVI століття, в час, коли розгорілася політична й релігійна полеміка і деякі діячі виступали проти впровадження унії. Псевдоніми для українських письменників, які часто займали ще й урядові посади в Російській імперії (Панас Мирний – Панас Рудченко), були ефективним засобом залишитися інкогніто і уникнути урядових переслідувань. Деякі вдавалися до псевдонімів, щоб обійти цензуру. Також у деяких журналах та альманахах окремі письменники за допомогою псевдонімів створювали враження масовості літературної чи ідейної течії, яку вони відстоювали.
Псевдонім (з грец. помилкове, брехливе, вигадане ім’я) – це різновид антропоніма, прибране (вигадане) особове іменування, яке використовують представники окремих соціальних груп у суспільстві (письменники, публіцисти, композитори, актори, художники, співаки, громадсько-політичні діячі, злочинні елементи) поряд із своїм справжнім іменем та прізвищем або замість них з метою конспірації через причини особистісного, політичного та юридичного характеру. Йому протиставляється автонім – справжнє ім’я творчої персони, що використовує псевдонім. Для визначення псевдоніма використовуються додаткові матеріали, що представлені в Інтернеті, а також відповідні словники. Наприклад, «Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.)» О. І. Дея (1969) та «Приховані Імена: словник псевдонімів українських авторів XIX–XXI ст.» Н. Брайлян (2023).
Псевдоніми можна класифікувати за кількома критеріями, зокрема за походженням, метою використання, та формою. О. І. Дей подає такі різновиди псевдонімного прикриття авторства:
1. Власне псевдоніми (фіктоніми) – це такі форми імен
і прізвищ, які автор подає як справжні (Петро Панч – Панченко, Петро Йосипович).
2. Псевдоніми, у яких справжнє ім’я та прізвище автора змінене узагальнюючу вказівку, яка підкреслює якусь особливість автора: національність (Українець з-під Бескида – Іван Левицький), територіальну належність (Пирятинець – Євген Гребінка), соціальне становище (Селянин з Холмщини – Кость Лоський) тощо.
3. Криптоніми – форма приховування авторства шляхом подачі початкових, кінцевих або довільних літер абетки.
4. Астроніми – псевдоніми, виражені зірочками (*** – Осип Маковей), різні знаки і цифри (1-19, або «………» – Григорій Квітка, № – Петро Артемовський);
5. Алоніми – форма псевдоніма, коли автор використовує чуже прізвище (Якович Ю. – Айзеншток Ієремія). Також своєрідними різновидами псевдонімів є перекладні псевдоніми (Е. Гребенкин – Є.Гребінка, Lupulescu – Ф. Вовк, Кенир – Л. Глібов), псевдандроніми (чоловіча форма псевдоніма для авторки-жінки (Марко Вовчок – Марія Маркович (Вілінська), псевдогініми (жіночі форми псевдонімів, які вживають чоловіки (Панна з Чортківщини – Осип Маковей).
Ще одним видом псевдонімів є колективні псевдоніми, де група людей, щоб приховати своє авторство, бере спільне вигадане ім’я. Так, «Нерада-громада» – А. Кобилянський і Свєнціцький Павлин.
Жінки-письменниці, як правило, приховували імена за псевдонімом і здебільшого не друкували своїх портретів з огляду на літературну етику XIX століття. Через це більшість письменниць того часу ввійшли в літературу саме під псевдонімами (Дніпрова Чайка – Людмила Василевська-Березіна, Наталка-Полтавка – Кибальчич Надія).
Деякі автори зумисне підписували свої твори ім’ям з іронічним відтінком, наприклад: Студинський Кирило – Не плазун, але й без трону, Миронець Микола – Редакційний Приблуда.
Заголовки, що містять псевдоніми, мають свої особливості при формуванні та використанні. Основні моменти такі:
Прямий порядок слів (О. Олександренко - Грушевська, Ольга Олександрівна);
Впізнаваність (Остап Вишня – Павло Губенко);
Правило «найпоширенішого імені» (Атаманюк, Василь Іванович більше відомий як Яблуненко, Василь);
Коли вигадано лише прізвище (Гончар, Олесь (Олександр) Терентійович – Біличенко, Олександр Терентійович).
Стартовий авторитетний запис у файлі «Індивідуальний автор» створює каталогізатор, який працює з ретровиданнями de visu. При створенні авторитетного файлу необхідно врахувати всі можливі варіанти представлення елементів в бібліографічному описі найменування особових імен. Це збір інформації, відбір і аналіз інформації, яку належить використати як точку доступу до бібліографічного запису, вибір форми, в якій буде представлена кожна точка доступу.
Для формування Авторитетного файлу «Індивідуальні автори» використовується АРМ «Каталогізатор». Для створення стартового запису каталогізатор заповнює тільки окремі поля – 210 «Основне ім’я», 410 «Інші форми імені».
Значення авторитетних даних у наш час зростає, оскільки принципи авторитетного контролю (уніфікація точок доступу, навігація серед даних) тісно перегукуються з пошуком пов’язаних даних. Авторитетний файл як ядро даних дозволяє зробити наявні інформаційні ресурси більш доступними для користувачів. Створення і використання авторитетних файлів у процесі опрацювання документів сприяє уніфікації процесів каталогізації та розширює можливості подання інформації до баз даних та електронних каталогів. Створення авторитетного запису імен також відповідає Стратегії розвитку бібліотечної справи України на період до 2025 року.

Nina Derkach,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6859-9254,
Researcher,
Department of integrated processing of documents,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine
Kiyv, Ukraine
e-mail: derkach317@ukr.net

Pseudonyms in starting authority records in the file «Individual author» (ATHRA) in the process of retrospective conversion of VNLU collections

The basic concepts of "pseudonym" and examples of the formation of the starting record of authoritative records by the cataloger in the file "Individual Author" are given. The features of creating authoritative records of the proper names of individual authors are considered.
Keywords: authority record, pseudonym, title containing a person's name, retrospective cataloging, retrospective conversion