«Читання» партитур як засіб формування професійної музичної культури диригента у сучасному мистецькому освітньому просторі

Тези доповіді

Кметюк Тарас Васильович,
ORCID https://orcid.org/0009-0000-3155-8267,
кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри естрадно-вокального мистецтва,
ЗВО «Університет Короля Данила»,
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: kmetiuk.taras@ukr.net

«Читання» партитур як засіб формування професійної музичної культури диригента у сучасному мистецькому освітньому просторі

Висвітлено роль «читання» хорової партитури як невід’ємної складової опанування дисципліни «Хорове диригування» у процесі професійної підготовки студентів музичних спеціальностей. Розглянуто основні методичні підходи до роботи з партитурою: сольфеджування, програвання на фортепіано, спів партій, принципи спрощення складних фактур без втрати музичної цілісності. Акцентовано увагу на практичній значущості здобутих умінь для майбутньої диригентської діяльності та виконавської практики.
Ключові слова: «читання» партитури, голосоведення, спрощення фактури, диригування, вокально-хорове виконавство, музична освіта.

Постановка проблеми. У сучасній системі професійної музичної освіти важливе місце посідає підготовка майбутніх хормейстерів, зокрема формування в них навичок читання хорових партитур. Опанування цієї складової є не лише технічною вправністю, а й передумовою якісного диригентського та виконавського процесу. Проте на практиці часто спостерігається недостатній рівень володіння цими навичками у студентів музичних спеціальностей, що ускладнює ефективну роботу з хоровими колективами. Це зумовлює потребу в розробці методичних підходів до вдосконалення процесу «читання» партитур, адаптованих до сучасних освітніх реалій.
Виклад основних матеріалів дослідження. У підготовці студентів спеціальності «Музичне мистецтво» в Університеті Короля Данила та Фаховому коледжі УКД, які навчаються за програмою «Естрадний спів», дисципліна «Хорове диригування» посідає провідне місце серед обов’язкових, фундаментальних і професійно спрямованих навчальних курсів. Метою дисципліни є: формування теоретичних знань та практичних навичок з вокально-хорового виконавства, засвоєння специфіки хорового мистецтва та опанування ключових знань щодо хорового виконавства. Курс спрямований на розвиток уміння вирішувати творчі завдання при роботі з хором; ознайомлення з творами хорової літератури.
Засвоєння дисципліни «Хорове диригування» неможливе без навичок «читання» партитури. Хорова партитура – це нотний запис багатоголосого хорового твору. Найкращі способи ознайомлення з партитурою невідомого твору – програвання її на фортепіано та слухання у записі.
Виконуючи партитуру на інструменті, треба уважно слухати і контролювати її звучання. Важливим аспектом є правильний розподіл нотного тексту між правою і лівою руками. Для партитури однорідних хорів, незалежно від кількості нотних рядків, рекомендовано партії сопрано (тенора) виконувати правою рукою, партії альтів (басів) – лівою. Голоси у партитурах, написаних для мішаного складу хорів, розподіляються так: сопрано, альти – права рука; тенори, баси – ліва рука. Якщо партія тенорів у мішаному хорі написана у високому регістрі і знаходиться на далекій відстані від басової партії, то її зручніше виконувати правою рукою, залишаючи баси у лівій. У випадках, коли у партитурі зустрічається перехрещення голосів, наприклад, тенори звучать вище від альтів, тоді партія тенорів виконується правою рукою, а партія альтів переноситься до лівої. Такий підхід сприяє комфортному виконанню партитури та збереженню її музичної логіки.
У хорових творах трапляються випадки, коли відтворити нотний текст на інструменті з точною відповідністю неможливо. Щоб «прочитати» такі партитури, виникає необхідність спрощувати нотний текст. При цьому слід обов’язково дотримуватись важливих принципів: мелодична лінія має залишатися незмінною, адже вона є основою музичного твору; не допускається спотворення гармонії чи вилучення важливих голосів, які виконують ключову роль у хоровому звучанні. Спрощення має бути спрямоване на те, щоб зберегти загальний музичний зміст твору, його характер та структуру.
Самостійну роботу студента з хоровою партитурою доцільно проводити за чітким планом. Першим етапом йде вивчення музичного тексту, яке включає у себе: програвання партитури на фортепіано; сольфеджування окремих хорових партій з тактуванням; проспівування кожної хорової партії з літературним текстом; спів хорових партій у поєднанні з грою на фортепіано (наприклад, грати партію сопрано – співати басову, грати партію тенора – співати альтову тощо).
Щоб покращити навички «читання» партитури слід попередньо визначити аплікатуру і звернути увагу на голосоведення та ритмічну структуру твору. Виконувати партитуру треба повільніше від вказаного темпу, але рівно, послідовно – акорд за акордом, без зупинки. На початковому етапі дозволяється повторювати окремі фрази чи речення для кращого засвоєння матеріалу. Після цього виконання партитури відбувається з наближенням до вказаного темпу.
Удосконалити навички «читання» хорових партитур можна такими методами: добір репертуару, доступного для техніки «читання з листа»; «читання» різних творів у порядку зростаючої складності фактури, запису і стилю; щоденне «читання» незнайомого музичного тексту хорової і вокальної музики; спів нескладних вокальних творів із супроводом під власний акомпанемент; спів хорової партитури по вертикалі (перший акорд – знизу вгору, наступний – згори вниз і т. д.), що сприяє виробленню навиків слухової орієнтації у загально-хоровому (гармонічному) звучанні твору у межах ладу.
Хоровий диригент повинен володіти навичками виконання партитури однією рукою у поєднанні з тактуванням. Це вміння є важливим під час роботи з хором, особливо на етапі розучування твору за допомогою фортепіано. Однією рукою зручно грати лише ті партитури, голоси яких розміщені тісно. Для партитур з широким розташуванням голосів, допускається перенесення крайніх голосів на октаву вниз або вгору, а другорядні, які не мають тематичного значення, – можна пропускати. Як правило, гра партитури на інструменті однією рукою втрачає художну цінність, адже пропускаються окремі звуки з акорду, порушується плавність голосоведення. Водночас таке спрощене виконання має свої переваги – воно сприяє освоєння хористами ритму твору і розвитку навичок чистого інтонування.
Висновки. Підсумовуючи, можна виділити основні правила «читання» хорової партитури:
- у творах будь-якого складу важливо виділяти мелодичну лінію кожного голосу;
- партитуру слід грати «по-хоровому» з урахуванням усіх загальномузичних вимог (фразування, підкреслення мелодії, виразне голосоведення, динамічні і темпові зміни). Необхідно передавати особливості хорового співу на фортепіано: цезури (визначені вокально-хоровим диханням і текстовою фразою), вокально-мовне виголошення тексту (логічні наголоси у групах слів), деяке акцентування басової партії (як основи хорового звучання);
- якщо багатоголоса партитура надто складна для виконання на інструменті, допускається спрощення її фактури: зняття дублюючих голосів, октавне перенесення, використання арпеджіо, часткове пропускання повторюваних звуків, вилучення витриманих нот, перерозподіл голосів (перенесення з правої руки в ліву і навпаки);
- працюючи над хоровим твором із супроводом, необхідно окремо опрацювати хорову партитуру та інструментальний супровід, а потім поєднати їх. Якщо інструментальний супровід дублює або гармонічно підтримує хор, можна обмежитися лише виконанням хорової партитури, доповнюючи її окремими елементами акомпанементу. Якщо інструментальна частина партитури містить основний тематичний матеріал, тоді при об’єднаному виконанні необхідно вибрати із супроводу і хорової партитури найголовніше, щоб передати основний зміст хорового твору.

Taras Kmetiuk,
ORCID https://orcid.org/0009-0000-3155-8267,
Candidate of Art History,
Associate Professor at the Department of Pop and Vocal Art,
King Danylo University,
Ivano-Frankivsk, Ukraine
e-mail: kmetiuk.taras@ukr.net

«Reading» scores as a means of forming a conductor's professional musical culture in the modern artistic educational space

The article highlights the role of «reading» a choral score as an integral part of mastering the discipline «Choral Conducting» in the process of professional training of students of musical specialties. The main methodological approaches to working with scores are considered: solfege, piano playing, singing parts, principles of simplifying complex textures without losing musical integrity. Attention is focused on the practical significance of the acquired skills for future conducting and performance practice.
Keywords: «reading» a score, voice training, simplification of texture, conducting, vocal and choral performance, music education.