ЦИФРОВІ БІБЛІОТЕКИ: МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, МАЙБУТНЄ

Тези доповіді

УДК 027:021(477-73):[004.67+025]:[3:008:002.2:378]

Ковтанюк Юрій Славович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4120-1875,
кандидат історичних наук, старший дослідник,
заступник генерального директора з наукової роботи,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: y.kovtaniuk@gmail.com

ЦИФРОВІ БІБЛІОТЕКИ: МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, МАЙБУТНЄ

Стисло розглянута історія формування цифрових бібліотек та їх шлях розвитку від повторення в електронному середовищі технологій, притаманних паперовим документам, до виникнення принципово нових процесів, що стали додатковим навантаженням на бібліотеки в цілому. Розглянуто проблеми, що впливають на створення сучасних цифрових бібліотек і підтримку їх надійного функціонування. Запропоновано шляхи подолання цих проблем. Визначені напрями подальшого розвитку цифрових бібліотек.
Ключові слова: цифрові бібліотеки, цифрові копії, метадані, обов’язковий примірник в електронній формі, штучний інтелект, цифрова гуманітаристика.

Історія цифрових бібліотек розпочалась у 1994 р. з проєкту в Сполучених Штатах Америки (США), що проводили Національний науковий фонд (NSF), Агентство передових дослідницьких проектів Міністерства оборони (ARPA) і Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA), метою якого було визначення перспектив цифрових бібліотек, їх архітектури та, насамперед, пошуку інформації. Проєкт реалізовано на базі Університетів Карнегі-Меллона, Каліфорнії-Берклі, Мічигану, Іллінойсу, Каліфорнії-Санта-Барбара та Стенфордського університету. Дуже швидко основними проблемами виявились: потреба постійного обслуговування цифрових бібліотек, що утворилися в зазначених університетах, їх сумісність між собою і утворення спільноти користувачів цифрової інформації. З 1999 р. ці проблеми вважаються відносно вирішеними, що дозволило забезпечити стабільне функціонування цифрових бібліотек. Саме з цього року веде відлік етап зберігання цифрових даних Міжнародна рада архівів, започаткувавши щорічний міжнародний архівний тиждень, що в цьому році проходить під гаслом: «Цифрове збереження 2049: минуле, сьогодення та майбутнє кібер-архівів» з хештегом #IAW2024. У цьому році виповнюється 25 років з часу початку надійного зберігання цифрових даних. Архівісти пропонують називати архіви майбутнього, у перспективі до 2049 р., кібер-архівами, не зважаючи, що світ ще остаточно не визначився з поняттями «цифровий архів», «цифрова бібліотека» чи «електронний архів», «електронна бібліотека». До прикладу, навіть, у межах офіційного вебсайту Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ) використовується обидва цих поняття: за посиланням http://nbuv.gov.ua/node/508 можна спостерігати «електронні бібліотеки», а за посиланням https://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=ELIB – «Цифрову бібліотеку історико-культурної спадщини» НБУВ. Зазначимо, що в Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» застосовується поняття «електронна бібліотека», «електронна книга», «електронне книгокористування» і «цифровий формат».
Архітектура цифрових бібліотек, запропонована наприкінці XX ст. за результатами експерименту з академічними бібліотеками США, довгий час сповідувалася як еталонна по всьому світові. Її сутність зводилася до повторення у цифровому форматі принципів роботи з інформацією, зафіксованою в аналогових документах, переважно паперових. Не автоматизовані інформаційні системи (далі АІС), насамперед, інформаційні пошукові системи (далі ІПС), не мережева інфраструктура, що дозволяла виконувати віддалений обмін інформацією, не були розвинуті, фактично, перебували у стані їх створення. Отже, робота з цифровими зображеннями одиниць зберігання і довідковим апаратом до них відрізнялась від опрацювання інформації з паперовими масивами інформації тільки доступом до цифрової інформації за допомогою комп’ютерів. До прикладу, згадаємо про імідж-каталоги, що створювалися бібліотеками і до тепер доступні на їхніх ресурсах. Користувач або бібліотекар передивлялися не паперові картки, а їх зображення на екрані комп’ютера. Якщо така система не була підключена до інтернету, то відмінність була невелика. Все одно доводилось відвідувати бібліотеку. Без цифрових копій самих одиниць зберігання. На цьому використання цифрових бібліотек завершувалось.
Розвиток мережевої інфраструктури, збільшення загального числа комп’ютерів і не тільки службових, суттєве збільшення їх обчислювальних можливостей та зменшення розмірів, запровадження автоматизованих бібліотечних інформаційних систем, функціонування яких ґрунтувалося на використанні баз даних, що наповнювалися описовою інформацією у формі метаданих певних форматів, що почали стандартизувати для забезпечення можливості віддаленого обміну інформацією в автоматизованому режимі, а все частіше в автоматичному, без участі людей, призвели не тільки до зміни деяких форм організування діяльності бібліотек, а також до появи зовсім нових процесів для бібліотекарів. Отже, відбулося не пристосування інформаційних технологій під традиційний устрій бібліотек, а ці технології привнесли ззовні, за рахунок розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в цілому та появі відповідних потреб користувачів, що часто називають викликами. За цими викликами і намагаються встигнути бібліотеки. Тобто, найчастіше не вони формують порядок денний, за яким створюються новітні можливості для користувачів. Такий порядок денний формується за технологіями, що можна застосовувати в бібліотечній справі, однак вони створюються в іншій галузі знань. Сучасні бібліотеки перебувають на етапі розвитку, коли традиційний устрій функціонування бібліотек в цілому залишається незмінним, але до нього додано зовсім нові форми роботи з інформацією. Тут можна лише розмірковувати над часткою послуг, що надаються в традиційний спосіб, і тими, які користувачі отримують в автоматизованому режимі. Швидкість збільшення обсягів нових послуг залежить від швидкості створення цифрових даних, темпи зростання яких не дуже великі по всьому світу. Насамперед, на ці темпи створення цифрової інформації впливає високий відсоток ручної праці, навіть якщо ці завдання не погано автоматизовані: оцифровує документи оператор за допомогою обладнання, вводить метадані в систему також людина за допомогою різних пристроїв. Якщо робота оцифрувальника є рутинною, й якість цифрових копій залежить від можливостей обладнання, то важливим чинником щодо створення метаданих є підготовка фахівця, який їх створює, що передує самому процесу введення цих даних у систему. Від якості цих даних залежить виконання усіх наступних процесів щодо надання послуг користувачам і організування роботи працівників бібліотек.
Організування діяльності сучасних бібліотек вирішується лише за рахунок підвищення кваліфікації їхніх працівників, реорганізування структури для створення нових структурних підрозділів з інформаційних технологій, захисту інформації, оцифрування фондів тощо без збільшення загальної штатної чисельності. Зазвичай, це призводить до скорочення штатної чисельності традиційних структурних підрозділів. Отже, навантаження на них суттєво збільшується. Крім того, саме на них покладається обов’язок створення метаданих. Особливо чутливим ці процеси є для наукових підрозділів бібліотек, основним завданням яких є створення нових знань.
Важливим завданням є підготовка нових кадрів з урахуванням міждисциплінарного характеру діяльності сучасних бібліотекарів, насамперед, наукових працівників бібліотек, компетенції яких повинні ґрунтуватися на знаннях із різних галузей. На нашу думку, вирішення цієї проблеми слід шукати в межах цифрової гуманітаристики.
На нашу думку, створення цифрових бібліотек і забезпечення їх функціонування на належному сучасному рівні потребує чималого збільшення планового фінансування бібліотек, як доводить досвід провідних країн світу. Інакше ця проблема не буде вирішуватися системно, а зважаючи на значне відставання рівня заробітної плати спеціалістів з інформаційних технологій від ринкового буде залишатися справою ентузіастів і аматорів.
Зазначимо, що згодом настало розуміння, що забезпечення зберігання цифрових даних є дорожчим порівняно зі зберіганням інформації на аналогових носіях. І не варто тут спрощувати ситуацію. Проблема збереження цифрових даних є більш ширшою за розуміння зберігання даних на електронному носії, що може бути покладений в надійне місце. Якщо у Вас немає всього вище зазначеного, що потребує постійної технічної підтримки, захисту, а також планової заміни самих носіїв і згодом конвертування інформації в інші формати даних, то висока імовірність втрати цифрової інформації або її перетворення на щось схоже з глиняними табличками, на яких зафіксовано клинопис, для розшифрування якого потрібно організовувати окремі наукові розвідки. На сучасних зберігачів покладається не менша відповідальність, чим покладалась на їхніх колег до виникнення цифрових бібліотек. Однак, тепер коло завдань розширено. Усе це викликає чимало труднощів для забезпечення стабільного функціонування АІС та надання послуг відповідно до рівня сучасного інформаційного суспільства, яке часто за межами бібліотек користується технологіями, що навіть, і не планується впроваджувати, наприклад технології штучного інтелекту.
На нашу думку, майбутнє цифрових бібліотек слід розглядати у двох напрямах: збільшення частки комплектування документами в електронній формі, насамперед обов’язковими примірниками в такій формі та поступове впровадження ШІ. Зрозуміло, що перехідного періоду не оминути, який передбачає одночасне комплектування як паперовими примірниками, так і їх електронними формами, а також глибоку модернізацію інформаційно-комунікаційної системи для збільшення її надійності та обчислювального потенціалу, інтегрування електронних інформаційних ресурсів, переходу на нові формати обміну даними, сучасні системи керування базами даних, сучасні ІПС, що створить підґрунтя на впровадження ШІ та проведення цифрової трансформації не лише процесів надання доступу до цифрової інформації користувачам, а також внутрішніх процесів, цифровізацію яких можна розпочати з запровадження ведення електронної облікової документації із застосуванням засобів криптографічного захисту інформації, зокрема кваліфікованих електронних підписів і печаток.
Одним із важливих завдань, що постане перед зберігачами фондів, буде впровадження технологій надійного збереження цифрових даних та підтвердження їх достовірності, частка яких прогнозовано суттєво збільшиться.
Крім того, набуває значення вирішення проблеми щодо нормативного статусу цифрових копій оригіналів, що невиправно пошкоджені або втрачені.

UDC 027:021(477-73):[004.67+025]:[3:008:002.2:378]

Yurii Kovtaniuk,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4120-1875,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Deputy Director General for Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: y.kovtaniuk@gmail.com

DIGITAL LIBRARIES: PAST, PRESENT, FUTURE

The history of the formation of digital libraries and their path of development from the repetition in the electronic environment of the technologies inherent in paper documents to the emergence of fundamentally new processes, which have become an additional burden on libraries as a whole, are briefly considered. The problems affecting the creation of modern digital libraries and the maintenance of their reliable functioning are considered. Ways to overcome these problems are proposed. Significant directions of further development of digital libraries.
Keywords: digital libraries, digital copies, metadata, mandatory copy in electronic form, artificial intelligence, digital humanitarianism.