ДРАМАТУРГІЯ СОНАТИ ДЛЯ ТРОМБОНА ТА ФОРТЕПІАНО Ю. ІЩЕНКА: СИМФОНІЧНЕ МИСЛЕННЯ В КАМЕРНОМУ ЖАНРІ

Тези доповіді

УДК 781.65:785.5

Кравчук Дмитро Олексійович,
ORCID https://orcid.org/0009-0008-3813-0982
аспірант творчої аспірантури Національної музичної академії
України ім. П. І. Чайковського
Київ, Україна
e-mail: tromboneplayer1993@gmail.com

ДРАМАТУРГІЯ СОНАТИ ДЛЯ ТРОМБОНА ТА ФОРТЕПІАНО Ю. ІЩЕНКА: СИМФОНІЧНЕ МИСЛЕННЯ В КАМЕРНОМУ ЖАНРІ

Розглянуто драматургію Сонати для тромбона та фортепіано Ю. Іщенка, доведено інтеграцію симфонічного мислення в камерний жанр. Висвітлено специфічні композиційні рішення, що формують багатошарову драматургію твору симфонічного типу, зокрема через тематичний розвиток, темброві контрасти та квазіпрограмність.
Ключові слова: драматургія, камерний жанр, темброві контрасти, квазіпрограмність, симфонічне мислення.
Постановка проблеми. Камерні жанри традиційно асоціюються з більш суб’єктивно-інтроспективними формами музичного висловлювання, у той час, як симфонічні твори зазвичай характеризуються більш масштабною драматургією, що має багатовекторний розвиток семантично насичених тематичних ліній. Однак композиторська практика Ю. Іщенка, демонструє тенденцію до симфонізації камерних жанрів, що відповідає тенденціям музики кінця ХХ століття, коли грані традиційної жанрово-стильової класифікації максимально “розмиваються”. Так, до прикладу, Соната для тромбона та фортепіано Ю. Іщенка є яскравим прикладом цих тенденції, що репрезентує високий рівень композиторської майстерності та інноваційного підходу до камерного жанру. В цьому творі Ю. Іщенко демонструє особливий підхід до жанру сонати, інтегруючи симфонічне мислення в камерний формат, що набуває особливої актуальності в контексті сучасних досліджень жанрових трансформацій в музичному мистецтві України.
Виклад основних матеріалів дослідження. У фокусі аналізу Сонати для тромбона та фортепіано Ю. Іщенка знаходиться питання про те, яким чином композитор інтегрує симфонічне мислення в камерний формат і як це впливає на драматургію твору. На перший погляд, композиція Сонати для тромбона та фортепіано Ю. Іщенка відповідає традиціям старовинної сонати, яка складається з трьох частин, побудованих за принципом «швидко–повільно– швидко». Наведемо їх стислий аналіз.
Перша частина – Allegro maestoso – має класичну сонатну форму. Водночас композитор вдається до оригінальних рішень, таких як введення мінікаденцій, що дозволяє проводити аналогії з композиційними принципами інструментального концерту та з’язуючих партій перших частин сонатно-симфонічного циклу. Ця частина твору містить енергійне і ритмічно сконцентроване ядро, в якому закладений увесь драматургічний потенціал твору.
Друга частина – Sostenuto cantabile – має складну тричастинну структуру з контрастними темами. Кожна з них визначена композитором щодо характеру виконання: doloroso, pastorale, drammatico, con minaccia, cantabile. Мелодійність цієї частини, що нагадує народні пісні, підкреслює її контраст до першої частини. В деяких епізодах фактура наближається до багатоголосого хору, де різні групи хору ніби «співають» різні мелодії одночасно, створюючи складну поліфонію (яка, своєю чергою, нагадує складну симфонічну партитуру).
Третя частина – Allegro con brio – поєднує елементи рондо-сонати, що дозволяє їй функціонально об’єднати в собі риси третьої та четвертої частин сонатно-симфонічного циклу. В ролі традиційного скерцо тут виступає рефрен із танцювальною темою, яка контрастує з епізодами, що виконують роль фіналу. Це ще одне оригінальне рішення Ю. Іщенка, яке демонструє його інноваційний підхід до роботи з формою.
Аналізуючи структуру сонати, можна виокремити наступні важливі композиційно-драматургічні рішення Ю. Іщенка, що формують в його камерній сонаті для тромбона та фортепіано симфонічні абриси.
1. Тематичний розвиток та симфонічна драматургія. Важливим аспектом симфонічного мислення в цій сонаті є розгортання тематичного матеріалу. Ю. Іщенко використовує принципи тематичного розвитку, характерні для симфоній: теми проходять через кілька етапів трансформації, поступово еволюціонуючи та розширюючись протягом усього твору.
2. Темброва драматургія. Іншим важливим аспектом є використання тембрових контрастів. Тромбон і фортепіано в цій сонаті не лише взаємодіють як два інструменти, а й створюють ілюзію багатошарового звучання, що характерно для оркестрових творів. Ю. Іщенко застосовує різні темброві відтінки, досягаючи ефекту симфонічного звучання в камерному складі.
3. Квазіпрограмність як інструмент драматургії. Програмність є ще одним важливим компонентом драматургії цього твору. Ю. Іщенко вводить програмні “натяки” у вигляді детальних ремарок щодо характеру виконання, які можна розглядати як окремі персонажі (в дисертації О. Дубки висувається гіпотеза про наявність реальної програми – літературної основи, але через відсутність прямих вказівок автора на це в нотному тексті ми не розглядаємо Сонату як приклад програмного твору в традиційному розумінні). Саме тому її можна визначити як квазіпрограмність.
Висновки. Інтеграція симфонічних принципів у камерний твір дозволяє Ю. Іщенку досягти багатошарової драматургії, де тематичний розвиток, темброві контрасти та квазіпрограмність стають ключовими елементами побудови музичної форми. В Сонаті для тромбона та фортепіано помітна оркестрова концепція звуку. Взаємодія між тромбоном і фортепіано створює враження діалогу різних оркестрових груп. Зміна темпів, ритмічних рисунків і гармонічних рішень створює напругу і динаміку, що типово для симфонічної драматургії. Ю. Іщенко експериментує з тембрами, використовуючи тромбон не тільки як інструмент із характерним м’яким звуком, але і як джерело різноманітних звукових ефектів. Це досягається шляхом зміни артикуляції, динаміки, а також через використання різних технік гри, таких як глісандо, стакато, легато тощо. Фортепіано в цьому творі виконує не лише роль акомпанементу, але й стає повноцінним учасником діалогу. Темброві контрасти між легкими, прозорими пасажами фортепіано і густими, насиченими звуками тромбона створюють багатошаровість і багатство звукової палітри твору.
Таким чином, драматургія Сонати для тромбона та фортепіано Ю. Іщенка відображає його прагнення інтегрувати принципи симфонічного мислення у камерний жанр, що ставить перед інтерпретатором цього твору непересічні творчі завдання з інтелектуального “занурення” в складність композиторського задуму.

UDC 781.65:785.5
Kravchuk Dmytro,
ORCID https://orcid.org/0009-0008-3813-0982
the creative postgraduate student
at the Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music
Kyiv, Ukraine
e-mail: tromboneplayer1993@gmail.com

THE DRAMATURGY OF SONATA FOR TROMBONE AND PIANO BY YURI ISCHENKO: SYMPHONIC MIND IN THE CHAMBER GENRE

The drama Sonata for Trombone and Piano by Y. Ishchenko is considered, the integration of symphonic mind into the chamber genre is proved. Specific compositional solutions that form the multilayered drama of a symphonic type are highlighted, in particular through thematic development, timbre contrasts and quasi-programmatic nature.
Key words: drama, chamber genre, timbre contrasts, quasi-programming, symphonic mind.