ДЖЕРЕЛА КИЇВСЬКОГО НЕКРОПОЛЯ В АРХІВНІЙ СПАДЩИНІ ЛЮДМИЛИ АНДРІЇВНИ ПРОЦЕНКО

Тези доповіді

Уперше представлено огляд документів архівної спадщини відомого історика, краєзнавця, архівіста Л А. Проценко (1927–2000), що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, які висвітлюють діяльність дослідниці і є джерелом вивчення Київського некрополя.
Ключові слова: Л А. Проценко, архів, Київський некрополь, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігається комплекс документів наукової спадщини Л. А. Проценко, з якого наразі формується особовий архівний фонд вченої під № 343. Л А. Проценко – дочка засновника української школи флейтистів, професора Київської консерваторії, була з дитинства залюблена у музичну культуру та історію. Наділена хистом вокаліста, паралельно навчалась в Київській консерваторії та Київському університеті, але після закінчення консерваторії, всупереч запрошенню Григорія Верьовки, відмовилась служити сцені і обрала шлях служіння історії. Архівній справі віддала близько двадцяти років життя на посадах завідуючої відділом ЦДІАК УРСР (1952–1967) та першого директора ЦДАМЛМ УРСР (1967–1973). За комплектування документами репресованих українських діячів, за вказівкою ЦК КПУ, була звільнена. Працювала вчителькою історії у середній школі, а згодом, перебуваючи на пенсії, займалася некрополезнавством. Знавець некрополів України, унікальний фахівець, чиї заслуги визнавали професори та академіки різних країн, знана дослідниця Київського некрополя, через свої погляди не мала шансів навіть здобути ступінь кандидата наук за часів СРСР.
Л А. Проценко була активним та багаторічним почесним членом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, членом колегії Київського міського та заступником голови Шевченківського районного Товариства охорони пам’яток міста Києва. У лютому 1967 р., на прохання доктора історичних наук О. Компан та голови Товариства охорони пам’ятників історії та культури К. Стецюк, зорганізувала роботу групи із вивчення київського некрополя історичної секції Товариства. Разом з однодумцями багато років боролася за те, щоб на Лук’янівському кладовищі відбулося перепоховання праху видатних співвітчизників з інших куточків світу. ЮНЕСКО рекомендувала Україні надати статус національного заповідника Лук’янівському та Байковому кладовищам. Відповідне рішення було прийняте Кабміном у липні 1994 р. щодо Лук’янівського кладовища.
Багато зусиль доклала Людмила Андріївна і для відродження лаврського цвинтаря, у співавторстві підготувала довідник по ньому. На початку 1990-х років за її участі побачила світ карта «Памятники Киева, уничтоженные в ХХ столетии». Поштовхом до складання карти став альбом американського дослідника Тита Геврика про знищені за радянської влади пам’ятки архітектури Києва. Окрім того, за сценарієм Л А. Проценко був знятий документальний фільм, присвячений Київському некрополю, а для перепису та вивчення захоронень вийшов її методичний посібник.
Часто наражаючись на невдоволення і протидію можновладців, більш як три десятки років Л А. Проценко досліджувала життєвий шлях різних поколінь та зібрала цілий комплекс відомостей щодо місць захоронень тих людей, чий прах спочиває в київській землі від часів Нестора-Літописця. Її картотека нараховує близько сорока тисяч осіб.
Майже у сімдесятилітньому віці, вже за незалежної України, Л А. Проценко отримала можливість опублікувати невелику частину своїх напрацювань. Так, у видавництві «Український письменник» вийшла друком лише частина її дослідження, присвячена діячам українського письменства із зазначенням місць поховань (Київский некрополь. Путівник-довідник. Київ, 1994. 334 с.). Роком пізніше у видавництві «Укрбланквидав» була надрукована перша частина рукопису під назвою «Історія Київського некрополя» із докладним аналізом історичних захоронень на мапі міста, який пролежав у видавництві «Наукова думка» майже десять років. Решта, 14 томів, які складали основний текст рукопису, – реєстр 65 тисяч людей усіх професій, так і не була опублікована. Велика частина даних біографічних довідок, складених Л А. Проценко на підставі документів фондів київських та російських державних архівів не співпадала з виданими за часів СРСР енциклопедіями та біографічними довідниками. Припускаємо, що саме цей факт і став причиною, чому довідник Л А. Проценко так і не побачив світ у повному обсязі.
У особовому архівному фонді Л А. Проценко нами було виділено в окремий опис № 2 масив документів, що стосуються історії окремих кладовищ міста Києва, а саме інвентарні книги обліку поховань на Лук’янівському кладовищі, виписки з метричних книг київських та московських державних архівів. Окремі розділи даного опису становлять машинописні примірники довідників, підготовлених Л А. Проценко, які лишилися неопублікованими, зокрема «Київський некрополь (відомі діячі Києва Х–ХХ ст., включаючи 1967 р.) : довідник місць поховань видатних людей на кладовищах м. Києва» [1966–1974]; «Пантеон Героїв : до історії військових захоронень в Києві : путівник» (1974), а також підготовчі матеріали до них у вигляді довідок та виписок з архівних джерел. В даному описі відклалися і підготовчі матеріали до довідників, які було надруковано, проте не в повному обсязі, а саме путівника-довідника «Київський некрополь» (1994) та монографії «Історія Київського некрополя» (1995). Останні роки життя Л А. Проценко брала участь у складі редакції томів та як автор окремих статей енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України», підготовчі матеріали до яких теж увійшли до даного опису.
Варто відзначити широку палітру видового розмаїття та діапазону тематики представленого біографічного матеріалу, форму подачі та кількість включених до переліку осіб, які зробили внесок у різні сфери життя українського суспільства, зокрема у науку, освіту, культуру, суспільно-політичний, національно-визвольний рух, в тому числі замовчуваних на той час та незаслужено забутих і до сьогодні незнаних для широкого загалу.
Документи особового архівного фонду Л А. Проценко будуть корисними у професійній діяльності працівникам науки, освіти, культури, державного управління для репрезентації України у світі, укладання краєзнавчих енциклопедій, біографічних покажчиків, словників та довідників, сформованих на сучасних світоглядних та науково-методичних засадах.


SOURCES OF THE KYIV NECROPOLIS IN THE ARCHIVE HERITAGE
LYUDMILY ANDRIIVNA PROTSENKO
For the first time, an overview of the documents of the archival heritage of the famous historian, local historian, and archivist L.A. Protsenko (1927–2000) in the funds of the Institute of Manuscript of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine. The documents highlight the activities of the researcher and is a source for the study Kyiv Necropolis.
Keywords: L.A. Procenko, archive, Kyiv Necropolis, Institute of Manuscript of V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine