ПРО ДУЕТНУ ПОЛІФОНІЮ В ПРЕЛЮДІЯХ К. ДЕБЮССІ

Тези доповіді

УДК 786.2+781.42

Ань Лу,
ORCID https://orcid.org/0009-0002-1959-6361
аспірантка кафедри джазу і популярної музики,
Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка
Львів, Україна
e-mail: 347743000@qq.com

ПРО ДУЕТНУ ПОЛІФОНІЮ В ПРЕЛЮДІЯХ К. ДЕБЮССІ

Аналізовано прояви дуетної поліфонії у фактурі фортепіанних прелюдій видатного французького композитора-імпресіоніста Клода Дебюссі. Доведено спадковість дуетної поліфонії фортепіанних творів Ф. Шопена.
Ключові слова: Клод Дебюссі, музичний імпресіонізм, жанр прелюдії, дуетна поліфонія, фортепіанна фактура.

Творча спадщина видатного французького композитора рубежу ХІХ–ХХ століть Клода Дебюссі (1862 – 1918) належить до музичного імпресіонізму і є перехідною формою від пізнього романтизму до модернізму в музиці XX століття. Рисами стилю К. Дебюссі дослідники називають хиткість настроїв, витонченість і вишуканість звучання музики, примхливість її мелодики, колористичність гармонії.
Новації К. Дебюссі ґрунтуються на специфічному переломленні традицій європейського романтизму і передусім творчості Ф. Шопена, що можна спостерігати в жанрі фортепіанної прелюдії. Прелюдії К. Дебюссі дослідники називають символістськими версіями «шопенізму» (В. Бордонюк), виявляючи подібність і відмінність жанрово-семантичних полюсів розуміння і трактування цього жанру у творчості обох митців, в тому числі у площині проявів дуетної поліфонії.
Жанр прелюдії та пов’язане із ним явище прелюдійності стали головними репрезентантами новаторського комплексу прийомів виразності, характерного для стилю французького митця, універсальним способом мислення, методом утворення музичної тканини та організації процесів формотворення. Саме через прелюдійність, яка розумілася композитором у площині фіксованої імпровізаційності та фактурного розкріпачення, виникають зв’язки із моделями дуетної поліфонієї, відомими за творчістю Ф. Шопена.
Фактура фортепіанних прелюдій К. Дебюссі зіткана з сукупності мотивів. У порівнянні з класичним розумінням мотиву як частини синтаксичного елемента теми, в музиці К. Дебюссі різко зростає його самостійна цінність. Мотив стає головним смисловим компонентом музичного мовлення, його подальший розвиток обумовлюється закладеними від початку виразними можливостями. Мотив проростає, розгалужується у голосах фактури, що призводить до утворення нових його варіантів. Мотиви поєднується один з одним як по горизонталі, так і по вертикалі, однак це не призводить до утворення фраз, речень або періодів, традиційних для класико-романтичного формотворення.
Кожен мотив складається з суб-елементів музичної тканини, що виникають із загальних форм звучання – гамоподібних та арпеджованих пасажів, фігур обернення, трелей, тремоло, глісандо та quasi-rліcaндo тощо, і всі вони наділяються конструктивними і репрезентативно-тематичними функціями. Різноманітність їхніх контрапунктичних поєднань створює фортепіанну фактуру, максимально насичену тематизмом. Водночас, фактурні умови висотного положення, регістра матеріалу, розташування тонів усередині вертикалі та ін., впливають на початковий звуковий вигляд тематизму і на характер його розвитку.
Описуючи фактуру творів К. Дебюссі, дослідники фактично наближаються до формулювання однак дуетної поліфонії: «Фактура змінюється у Дебюссі буквально через кілька тактів, кожен із шарів поліостинатного блоку, що утворює самостійний фактурно-ритмічний малюнок, у будь-який момент може розділитися, гетерофонно «розгалужуватися» на голоси або шари, похідність яких очевидна» (С. Гончаренко).
У прелюдіях К. Дебюссі можна спостерігати витончену ліричну камерність і quazi-імпровізаційність фактури, яка йде від фортепіанних творів Ф. Шопена і в якій народжується дуетна поліфонія. Сутність її трактування розкривається у тлумаченні модифікованої програмності, на що спрямовані засоби фортепіанної фактури.
Розглянемо прелюдію «Вереск», фактура якої буквально пронизана ознаками дуетної поліфонії, чому сприяють образність твору, де панують споглядальні настрої, повільний виконавський темп та динаміка. Носієм тематизму в прелюдії стають фактурні лінії, які розгортаються більше у просторі ніж у часі. Вони стають основою голосів інструментальних дуетів, склад яких постійно міняється. В інтонаційних зворотах голосу, що розпочинає виклад одноголосно, рухаючись звуками пентатоніки, і далі стає одним з учасників першого інструментального дуету, можна відчути звучання тембру флейти. З нього виростає інший мелодичний голос (тт. 4–5), який розгортається в межах кварти у малій октаві, доводячи сумісний діапазон дуету до двох октав. Як і в Ф. Шопена, другий голос приєднується, активізуючи пригальмований рух, однак це відбувається поза участю супровідних гармонічних голосів.
Наступний дует із різночасовим вступом голосів та протилежним голосоведенням (верхній голос вверх, нижній вниз) виникає в парі крайніх голосів (тт. 6–8) і має заповнений акордовими тонами середній регістр, із фіксацією нотного запису на трьох нотних станах. У лінію верхнього голосу додається імпровізаційний компонент, що посилює алюзії на флейтове виконавство. Далі він активно розвивається, проникаючи і в середній голос.
Все подальше розгортання матеріалу прелюдії ґрунтується на почерговому слідуванні інструментальних дуетів у суміжній і віддаленій парах голосів. Трирядковий запис нотного тексту із розподілом фактури по пластах дозволяє наочно це прослідкувати.

UDC 786.2+781.42
An Lu,
ORCID https://orcid.org/0009-0002-1959-6361
PhD Student of the Department of Jazz and Popular Music
Mykola Lysenko Lviv National Music Academy
Lviv, Ukraine
e-mail: 347743000@qq.com

ON DUET POLYPHONY IN K. DEBUSSY'S PRELUDES

Duet polyphony in the texture of the piano preludes of the outstanding French impressionist composer Claude Debussy is analyzed. The heredity of the duet polyphony of F. Chopin's piano works has been proven.
Key words: Claude Debussy, musical impressionism, prelude genre, duet polyphony, piano texture.