РУКОПИСНА ПАМ’ЯТКА – ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ: СТВОРЕННЯ, ПОБУТУВАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ, ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ

Тези доповіді

УДК 930.091
Булига Олександр Степанович,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7459-5674,
директор,
КЗ «Рівненський обласний краєзнавчий музей» РОР,
м. Рівне, Україна
e-mail: olexa_b@ukr.net

РУКОПИСНА ПАМ’ЯТКА – ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ: СТВОРЕННЯ, ПОБУТУВАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ, ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ

Охарактеризовано один з найвідоміших українських рукописів ХVI ст. Звернено увагу на фундаторів, час написання та творців манускрипту. Наголошено на місцях зберігання рукопису. Представлені дослідники пам’ятки та ті, хто сьогодні її зберігає, доносить до широкого загалу історію святині.
Ключові слова: рукопис, Євангеліє, монастир, дослідники, пам’ять.

Створення Пересопницького Євангелія (1556–1561 рр.) було обумовлене потребою донесення до тогочасних українців Святого письма рідною мовою. Мовна новизна, оригінальність та майстерність оформлення рукописного зводу привернули до нього увагу дослідників. Їхні напрацювання сприяють ознайомленню з пам’яткою широкого загалу за допомогою проведення круглих столів, наукових конференцій, музейних виставок.
Пересопницьке Євангеліє (1556–1561 рр.) – національна святиня українського народу й видатна пам’ятка вітчизняної рукописної спадщини. Це перший відомий переклад канонічного євангельського тексту староукраїнською мовою. Рукопис містить 482 пергаменних аркуші, на яких новим українським уставом записано чотири Євангелія. Його вага 9 кг 300 г, формат 380х240 мм. Рукопис багато орнаментований різнокольоровими заставками, мініатюрами, ініціалами, кінцівками з українськими мотивами. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм сумаріїв – короткого змісту наступного розділу. На маргіналіях чимало глосів – пояснень до окремих малозрозумілих слів. Рукописна книга декорована заставками, ініціалами, кінцівками.
Фундаторкою створення пам’ятки була «благовірна і христолюбива» княгиня Анастасія Же(За)славська-Гольшанська, яка 1556 р. овдовіла і прийняла чернечий постриг з ім’ям Параскева. В цьому ж році було розпочато роботу над Четвероєвангелієм, а 29 серпня 1561 р. книгу завершено. Перед кожним Євангелієм додано мініатюри євангелістів, рукопис складено в кодекс, блок зшито, обрізано і сформовано в книгу та взято в оправу.
Переклад Святого письма «мовою зрозомілою для люду посполитого», найімовірніше, здійснив архімандрит Пересопницького монастиря Григорій, який разом з ченцем Михайлом Василієвичем писали Четвероєвангеліє. З часу свого завершення пам’ятка зберігалась у Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. Хоча існують джерела, згідно яких місцем її зберігання міг бути Почаївський монастир. 17 квітня 1701 р. гетьман І. Мазепа подарував цей фоліант Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. – Євангеліє у бібліотеці Переяславської семінарії, 1862 р. Переяславську семінарію було переведено у Полтаву. За словами П. Житецького, з 1873 р. Євангеліє перебувало в Росії у князя Петра Ольденбурзького, але після його смерті у 1887 р. рукопис було повернуто до Полтавської семінарії. На початку ХХ ст. Євангеліє зберігалось у Полтавському єпархіальному давньосховищі, з 1915 р. у Полтавському історико-краєзнавчому музеї, а після війни – у заповіднику на території Києво-Печерської лаври. 24 грудня 1948 р. пам’ятку передали до відділу рукописів Бібліотеки АН УРСР (тепер Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського), де вона зберігається й понині.
У 30-ті рр. ХІХ ст., до наукового обігу Пересопницьке Євангеліє ввів О. Бодянський і за місцем написання рукопису, назвав Пересопницьким. В своїх археографічних нотатках Т. Шевченко, посилаючись на опис О. Бодянського, відмітив цінність рукопису,
а І. Франко відзначав, що жодному з пізніших перекладачів Святого Письма не вдалося так глибоко проникнути в дух української мови, як Святому Євангелію у першому українському перекладі. Більше
20-ти років наукової діяльності присвятила дослідженню Пересопницького Євангелія І. Чепіга.
2001 р. спільними зусиллями науковців Інституту української мови НАН України та Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, за технічної допомоги Українського мовно-інформаційного фонду, здійснено транслітероване видання Пересопницького Євангелія із науковою обробкою, зокрема впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками за редакцією члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора В. Німчука. Загальний наклад книги склав
500 примірників. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. В них простежується історія створення, відкриття та вивчення пам’ятки, подано характеристику мови та письма, археографічні та кодикологічні особливості кодексу. Видання проілюстроване численними кольоровими та чорно-білими знімками.
У 2008 р. з нагоди 1020-річчя Хрещення України-Руси
з благословення митрополита Володимира (Сабодана) здійснено факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Більше року Українська Православна Церква спільно з Національною Академією Наук України, Національною бібліотекою України імені
В. І. Вернадського, видавничим домом «АДЕФ-Україна» та меценатами працювали над факсимільним виданням стародавньої пам’ятки українського письменства. Книга виготовлена на цупкому папері, її шкіряна обкладинка прикрашена срібними мініатюрами. Формат факсимілії ідентичний оригіналу.
Факсимільне видання зберігається у багатьох закладах культури. Зокрема, у Рівненському обласному краєзнавчому музеї, Державних історико-культурних заповідниках міст Острог та Дубно, а також у Культурно-археологічному центрі «Пересопниця», відкриття якого відбулось у серпні 2011 р. у селі Пересопниця в рамках святкування 450-річчя від часу створення цієї пам’ятки. Тоді це був відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею, а сьогодні – окремий комунальний заклад, який розміщений у трирівневій архітектурній споруді (архітектор В. Ковальчук) з оглядовими майданчиками, що нагадує храм, свічку, тризуб або відкриту книгу. Саме тут розміщений Музей Пересопницького Євангелія.
У 2011 р., з нагоди відзначення 450-річчя від часу створення Пересопницького Євангелія, Рівненський обласний краєзнавчий музей провів наукову конференцію, результатом якої вийшов науковий збірник, де представленні статті І. Чепіги, М. Жулинського, О. Степченко, Л. Гнатенко, М. Федоришина, Т. Супрун, К. Фесик,
О. Гальченко та інших дослідників.
28 липня 2022 р. на базі Рівненського обласного краєзнавчого музею у змішаному режимі відбувся круглий стіл «Пересопницьке Євангеліє — символ Української державності». Видавничий дім «АДЕФ-Україна» надрукував дослідження учасників круглого столу, зокрема митрополита Переяславського і Вишневського О. Драбинка, І. Солодухи, О. Булиги, А. Істоміної, О. Степченко, Л. Гнатенко,
В. Коцур, Ю. Нікольченко, Л. Парфенюк, О. Жарської та інших дослідників. У травні-червні 2024 р. у Рівненському обласному краєзнавчому музеї експонувалась виставка Культурно-археологічного центру «Пересопниця» «Історія Пересопницького Євангелія», приуроченої до 875–річниці першої літописної згадки села Пересопниця, Дню слов’янської писемності та Дню Європи. На презентації знову зібрались сучасні дослідники Пересопницького Євангелія. Завершився захід поетичним словом відомого рівненського митця Ярослава Марчука «Сонет про Першокнигу».
Постання у другій половині ХVІ ст. на теренах Волині перекладу Святого письма мовою автохтонних мешканців відбувалось у загальноєвропейському контексті перекладів головної книги християн. Рукопис створювався за фінансового сприяння тогочасних місцевих можновладців. Подальше перебування цієї книги пов’язане з багатьма територіями України. Наукові дослідження Пересопницького Євангелія тривають майже двісті років. На їх основі зберігається пам’ять та поширення інформації про цей фоліант.

UDC 930.091
Olexander Bulyha,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-7459-5674,
director,
"Rivnensky Regional Museum of Local Lore" Cultural Center of the ROR,
Rivne, Ukraine
e-mail: olexa_b@ukr.net

HANDWRITTEN MONUMENT – PERESOPNYTSIA GOSPEL: CREATION, LIVING, RESEARCH, POPULARIZATION

One of the most famous Ukrainian manuscripts of the 16th century is characterized. Attention is drawn to the founders, time of writing and creators of the manuscript. Places of manuscript storage are emphasized. Presented researchers of the monument and those who preserve it today bring the history of the shrine to the general public.
Key words: manuscript, Gospel, monastery, researchers, memory.