МАНДРІВНІ СПІВЦІ В РОЛЬОВИХ ВІДЕОІГРАХ

ЗаявникХайло Альона Сергіївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір» (2024)
ЗахідСекція 7. Дослідження музичної культури в умовах сьогодення
Назва доповідіМАНДРІВНІ СПІВЦІ В РОЛЬОВИХ ВІДЕОІГРАХ
Інформація про співдоповідачівУДК 795.02/.08:394](048) Хайло Альона Сергіївна ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1216-7399 старший науковий співробітник, відділ ретроспективної бібліографії Книжкова палата України ім. І. Федорова, Київ, Україна e-mail: iwerwolfai@gmail.com
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

МАНДРІВНІ СПІВЦІ В РОЛЬОВИХ ВІДЕОІГРАХ

Автор коротко характеризує ключові риси жанру рольових відеоігор. Досліджує репрезентацію та відтворення образу мандрівних співців у рольових відеоіграх на прикладі трьох рольових ігор: Dragon Age: Inquisition, The Elder Scrolls V: Skyrim, The Witcher 3: Wild Hunt.
Ключові слова: мандрівний співець, бард, менестрель, скальд, відеоігри, рольові відеоігри.

Існує декілька способів класифікувати відеоігри за жанрами: 1) поділяти ігри суто за відеоігровими жанрами, які виникли та сформувалася з розвитком ігрової індустрії та які ґрунтуються на основі інтерактивних ігрових дій гравця і механік гри, зовсім не спираючись на сюжет або зміст уявного ігрового світу (що відрізняє цю жанрову систему від тієї, якою послуговуються для класифікації жанрів літератури чи кінофільмів); 2) розділяти ігри за звичайними жанрами, якими послуговуються для інших форм мистецтва, таких як література або кінематограф (наприклад, мова про такі жанри як фантастика чи фентезі). В цьому випадку окремі жанри також виділяють за їхньою стилістикою (наприклад, постапокаліпсис, стімпанк, кіберпанк, вестерн тощо).
Одним з великих жанрів відеоігор (як за кількістю ігор в цьому жанрі, так і за масштабами цих ігор) є рольова гра (англ. role-playing game, RPG). Ігри цього жанру засновані на елементах ігрового процесу, які притаманні для традиційних настільних рольових ігор (наприклад, системі Dungeons and Dragons, D&D). Гравець бере на себе керування одним або групою персонажів, кожен з яких має певний набір чисельних характеристик, списом здібностей і вмінь. Серед характеристик, наприклад, є хіт-пойнти (англ. hit points, HP), тобто здоров’я персонажа, числові показники сили, спритності, броні, інтелекту, статури, рівня розвитку того чи іншого вміння персонажа тощо. Під час прогресу в грі ці характеристики персонажів можуть змінюватися, і, відтак, одним з ключових елементів ігрового процесу в рольових відеоіграх є розвиток персонажів (поліпшення та ріст їхніх характеристик, відкриття нових здібностей та навичок, їхній розвиток).
Щодо класичних жанрів, то рольові відеоігри мають широку варіативність – постапокаліпсис, наукова фантастика, історичні ігри, проте, чи не найбільше можна зустріти рольових ігор у жанрі фентезі. І саме від класичного жанру залежить вже світ гри, а не її механіки та ігролад, а саме сюжет, історія та побудова всесвіту гри, закони та правила за якими він функціонує. Про все це гравець отримує інформацію, граючи роль свого персонажа (рольова гра без пошуку інформації неможлива). І, відтак, всесвіти та сюжети саме рольових ігор часто найбільш продумані та масштабні, як гарний літературний твір (що, на відміну від звичайного літературного твору, має ще й можливості розгалуження та альтернатив розвитку сюжету, залежно від дій гравця).
В іграх цього жанру є також неігрові персонажі (англ. non-player character, NPC) – вони можуть бути як важливими для сюжету, виступати дійовими особами, так і «населяти» просто ігровий світ, робити його живим, змушуючи гравця вірити в реальність цього світу. Відповідно, таких персонажів можуть наділяти певними професіями та діяльністю – наприклад, у рольових відеоіграх жанру фентезі гравці можуть зустріти мандрівних співців, натхненних реальними, характерними для певної історичної епохи та культури.
Dragon Age: Inquisition – рольовий бойовик в жанрі фентезі, випущений 2014 року, створений канадійською студією BioWare та виданий видавцем Electronic Arts. Третя частина однойменної франшизи. Історія оповідає про персонажа, відомого як Інквізитор, якого має відігравати гравець. Сюжет – порятунок світу героєм та вирішення ряду конфліктів на континенті під назвою Тедас. Світ гри – відкритий, тобто гравець має велику площу для дослідження та не обмежений у виборі напрямку подорожі. Всесвіт гри нагадує середньовіччя або ранній новий час – залежно від країни (вигаданої країни гри, яких на Тедасі десять). Інквізиція, на чолі якої стоїть головний герой гравця, має свою фортецю, яку населяють інші ігрові та неігрові персонажі. Зокрема, і таверні ми можемо зустріти Меріден Хелвелл – менестреля, яка виконує пісні під акомпанемент струнного музичного інструменту, що за своїм виглядом нагадує індійську ситару – через довгий та товстий гриф, порівняно невеликий круглий корпус. Проте кількість струн та ладів, кількість кілків – не збігаються (тут більше схоже на середньовічну лютню – чотири струни, та на лютню ренесансу – сім ладів). Менестрелі були відомими між ХІІ та XVII століттями як професійні артисти – включаючи жонглерів, акробатів і оповідачів, – але у більш конкретному значенні як музиканти. Менестрелі виконували пісні, в яких оповідали про далекі землі або про справжні чи вигадані історичні події (менестрелі створювали власні історії, проте часто вони запам'ятовували та прикрашали твори інших). І Меріден в грі виконує пісні, які створює сама – в них вона оповідає про ті чи інші сюжетні події, тобто історичні для героїв, які трапилися в сюжеті, або про тих чи інших персонажів, яких зустрічає гравець.
The Elder Scrolls V: Skyrim – рольовий бойовик в жанрі фентезі, випущений 2011 року, розроблений студією Bethesda Game Studios і виданий Bethesda Softworks. П’ята гра однойменної серії відеоігор. Світ гри також відкритий, гравець може вільно досліджувати землі Скайриму – вигаданої території, натхненної Скандинавією. В містах та тавернах гравець може зустріти скальдів. Скальди в реальному світі – поети та декламатори давньої Скандинавії, які складали та виконували скальдичну та еддичну поезію. Еддичні вірші характерні своїм міфологічним, етичним і героїчним змістом, тоді як алітераційний вірш має ширший тематичний діапазон та описування саме реальності. Однією з головних тем було оспівування могутніх королів та вчинків придворних покровителів. Еддична поезія зазвичай містить велику кількість діалогів і рідко розповідає про битви; скальдична поезія – навпаки. Скальди також імпровізували, складаючи вірші про події, що безпосередньо відбувалися, а також складали огудні вірші. Хоча немає доказів того, що скальди використовували музичні інструменти, існують припущення, що вони могли супроводжувати свої виступи грою на арфі чи лірі. В грі від скальдів можна почути одну з п’яти пісень, в яких або оспівується міфічний герой, або поточна політична ситуація. Одна з пісень – приклад саме огудної поезії, де описується поразка героя в поєдинку. Свої виступи персонажі гри супроводжують грою на барабані, флейті або лютні.
The Witcher 3: Wild Hunt – рольовий бойовик в жанрі фентезі 2015 року, розроблений та виданий польською студією CD Projekt. Третя частина однойменної трилогії, заснованої на серії романів «Відьмак» А. Сапковського. Дія гри відбувається у відкритому світі, заснованому на слов'янській міфології та натхненним західнослов’янським та європейським середньовіччям, де гравець грає Ґеральтом із Рівії, відьмаком – вбивцею монстрів. В грі представлено декілька країн і регіонів, які засновані на різних культурах реального світу. Так, острови Скелліге виразно нагадують давню Скандинавію, і під час подорожі ними можна також віднайти згадки про скальдів.
Компаньйоном та другом Ґеральта в книжках є мандрівний бард Любисток. Першопочатково бардами були кельтські композитори панегіриків і сатири, проте згодом слово стало позначати більше загально племінного поета-співака, обдарованого майстерністю складання і читання віршів про героїв та їхні вчинки. Пізніше бардами також називали поетів, особливо тих, хто писав пристрасні, ліричні чи епічні вірші. Почути виконання пісень чи поезії в тавернах, коли персонаж гравця проходить повз, неможливо, але в одній з відомих сцен гри подруга Любистка Прісцилла, відома мандрівна бардеса, що подорожує з трупою «Ренард та Лисиці», виконує пісню «Вовча заметіль». Пісню можна віднести до любовної лірики, яка оспівує кохання та стосунки Ґеральта та його коханої чародійки Йеннефер (не називаючи їх імена прямо). Пісню Прісцила виконує під акомпанемент лютні, яка, варто зазначити, змодельована максимально деталізовано та наближено до реального інструменту.
В рольових відеоіграх, перш за все жанру фентезі, можна віднайти різних мандрівних співців та поетів, які можуть відповідати реальним традиціям виконання максимально наближено, або ж яким притаманні лише загальні риси та збірний образ мандрівного співця. Вони можуть бути прямо представлені в іграх – як неігрові персонажі, з якими може взаємодіяти персонаж гравця та які можуть самостійно виконувати пісні, так і опосередковано – через згадки від інших персонажів, книги або записки, які віднаходить гравець під час гри.

UDC 795.02/.08:394](048)
Khailo Alona
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1216-7399
Senior Research Officer
Retrospective bibliography department
The Book Chamber of Ukraine named after Ivan Fedoriv
Kyiv, Ukraine
e-mail: iwerwolfai@gmail.com

TRAVELING MUSICIANS IN ROLE-PLAYING VIDEO GAMES

The author briefly characterizes the key features of role-playing video games genre. Explores the representation and reproduction of the image of wandering musician in role-playing video games using the example of three role-playing games: Dragon Age: Inquisition, The Elder Scrolls V: Skyrim, The Witcher 3: Wild Hunt.
Keywords: traveling musician, bard, minstrel, skald, video games, role-playing video games.