РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТІ ФРАНЦА КАФКИ У ЗІБРАННЯХ АВСТРІЙСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ В НБУВ

Тези доповіді

Безпала Галина Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2876-4462,
наукова співробітниця,
відділ міжнародної інформації та зарубіжних зв’язків,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: bezpala@nbuv.gov.ua

РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТІ ФРАНЦА КАФКИ У ЗІБРАННЯХ АВСТРІЙСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ В НБУВ

Розглянуто рецепцію творчості Франца Кафки в контексті світової літератури, розкрито творчий спадок Франца Кафки у фонді Австрійської бібліотеки у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, проаналізовано літературні дослідження, що стосуються його постаті та унікального «кафкіанського» стилю. Особливу увагу приділено висвітленню перекладів його творів, представлених у фонді Австрійської бібліотеки.
Ключові слова: Франц Кафка, Австрійська бібліотека, романи, оповідання, листи, щоденники, переклади, літературна критика, дослідження.

Актуальність дослідження спадщини видатних письменників, чиї імена не знають кордонів, є особливо важливою у сучасному контексті глобалізації та культурного обміну. Одним із яскравих прикладів такого вивчення є рецепція творчості Франца Кафки, чий літературний доробок продовжує бути об'єктом активного наукового інтересу у світовій літературі та культурі. Зібрання праць Кафки, що зберігається в фондах Австрійської бібліотеки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ), виконує важливу функцію в збереженні культурної пам'яті, розширенні культурних горизонтів, а також у розумінні складних взаємодій між різними літературними традиціями та культурними впливами, які формують сучасний культурний ландшафт. Станом на сьогодні, в фондах Австрійської бібліотеки налічується понад 100 примірників, присвячених Францу Кафці, що забезпечує доступ дослідникам і поціновувачам його творчості до першоджерел і критичних матеріалів. Наявність цих праць сприяє утвердженню багатовимірного культурного дискурсу, в межах якого творчість Кафки стає потужним інструментом для глибокого аналізу фундаментальних питань людського буття та міжкультурних комунікацій. Тому збереження та вивчення спадщини Кафки в Австрійській бібліотеці стає важливим чинником у забезпеченні постійного діалогу між культурами і поколіннями, а також у поглибленні розуміння впливу його творчості на сучасну літературу та суспільство.

У червні (3) 2024 р. виповнилося сто років від дня смерті Франца Кафки, одного із найвизначніших німецькомовних письменників XX століття. Коротка біографічна довідка. Франц Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, у Празі (Богемія), що на той час належала до Австро-Угорщини, у родині торговця галантерейними товарами Германа Кафки. Батько – вихідець з чеськомовної єврейської громади, з роду велетнів і силачів, характеризувався жорстокістю, гнівом і несправедливістю. Мати – з роду Леві, була завзята, чутлива, справедлива жінка, яка завжди залишалася у тіні свого чоловіка. Вона віддавала перевагу німецькій мові. Франц закінчив німецьку гімназію і юридичний факультет Празького університету. Після стажування в окружному суді й адвокатській конторі, він влаштувався працювати у страхове товариство. Згодом перейшов у напівдержавну організацію, яка страхувала від виробничих травм. На цій роботі Кафка пропрацював 14 років. У 1922 р. вийшов за станом здоров'я на пенсію. Останні два роки життя він провів переважно в санаторіях та лікарнях. Помер у 1924 р. у в курортному містечку Кірлінг поблизу Відня. Похований у Празі.
Франц Кафка – унікальна і, можливо, найдивніша постать у європейській літературі ХХ століття. Єврей за походженням, пражанин за місцем народження, німецький письменник за мовою і австрійський – за культурною традицією. Це сплетіння суперечностей доповнювалося стосунками в сім'ї, позначеними жорстокістю батька. Воно і виробило його особливий творчий стиль, світовідчуття . Твори Кафки просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом і вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі. Український літературознавець, критик, академік НАНУ, один із числа корифеїв у галузі зарубіжної літератури Дмитро Володимирович Затонський, який вважав Франца Кафку своїм найбільшим кумиром в літературі, у інтерв’ю газеті «Україна молода» від 2 вересня 2006 р. сказав: «Можливо, у світі не було і немає письменника, у творчості якого власне життя і власна доля відігравали б настільки вирішальну роль, як у творчості Кафки. І не тому, що він до цього сильно прагнув – просто якось так уже склалося. Він, мабуть, і сам не до кінця розумів, наскільки власна доля «керує» його творчістю. Кафку можна назвати письменником, створеним власною біографією. Водночас він ніколи не грав у житті ніяких ролей. Він був відвертим з усіма і в усьому, можливо, аж занадто...» (https://www.umoloda.kiev.ua/number/746/169/27142/).
Ім'я Франца Кафки, його творчий доробок досить популярні на Заході. У багатьох творах зарубіжних письменників легко виявити мотиви та образи, які навіяні саме творчістю Кафки, – вона вплинула не тільки на художників, які належали літературному авангардові. Кафка належить до тих письменників, зрозуміти й розтлумачити яких не так просто . Творчий доробок письменника складається з романів, новел, притч, афоризмів, щоденників, кореспонденції. За життя Кафки було опубліковано лише три збірки новел: «Спостереження» (1913), «Сільський лікар» (1919) і «Голодомайстер» (1922), до яких увійшли новели «Вирок», «Перевтілення», «У виправній колонії». Його романи стали доступні читачам уже після його смерті: «Процес» – у 1925 р., «Замок» – у 1926 р., «Америка» – у 1927 р. За кількістю видань і праць про нього Кафка став одним із найпопулярніших письменників у світі. Він присутній і на книжкових прилавках, в бібліотечних зібраннях, працях університетських учених і дослідників.
Безумовно, що і за радянських часів читали в Україні Кафку, але тільки актуальні надходження австрійської літератури могли задовольнити науково-інформаційні потреби українського читача, дослідника, науковця. У 1992 р. НБУВ отримала неоцінений дар – універсальну німецькомовну книжкову колекцію. 24 листопада 1992 р. була відкрита Австрійська бібліотека в НБУВ. Твори, пов’язані з ім’ям Франца Кафки в фонді бібліотеки у кількісному визначенні займають одне з перших місць і представлені німецькою, українською, російською та угорською (роман «Процес» та оповідання) мовами. З початку червня у залі демонструється книжкова виставка, а на веб-порталі НБУВ (http://www.nbuv.gov.ua/node/6510) створена електронна виставка «Франц Кафка. Письменник, створений власною біографією», яка нараховує 94 книги.
Літературу в фонді Австрійської бібліотеки, пов’язану з Францом Кафкою можна розділити на чотири умовні розділи. До першого належать німецькомовні видання творів Франца Кафки, серед них німецькомовний багатотомник (8 томів) видавництва Fischer (1989р.), до якого увійшли романи «Аmerika», «Der Prozeß» (Процес), «Das Schloß» (Замок), збірка новел, етюдів, афоризмів під назвою «Beschreibung eines Kampfes» (Опис однієї боротьби), «Briefe 1902–1924» (Листи 1902–1924), «Erzӓhlungen» (Оповідання)
«Hochzeitsvorbereitungen auf dem Lande und andere Prosa aus dem Nachlaß» (Весілля в селі та інша проза зі спадку автора), «Tagebücher 1910–1923» (Щоденники 1910–1923), «Das Kafka-Buch: eine innere Biographie in Selbstzeugnissen» (Книга Кафки: внутрішня біографія в самосвідченнях). Крім того, окремо видані оповідання («Erzӓhlungen» (1994) та «Die Erzӓhlungen und andere ausgewahlte Prosa» (1996) (Оповідання та інша вибрана проза), збірки оповідань («Sämtliche Erzählungen» ([1976]), листи до батьків (Briefe an die Eltern aus den Jahren 1922–1924) (1993). Варто зауважити, що саме завдяки другу та літературному агенту Кафки, Максу Броду, який не скорився волі покійного (спалити все ним написане без винятку) було опубліковано більшу частину робіт письменника.
Другий розділ включає дослідження життєвого і творчого шляху Кафки зарубіжними авторами, біографами, літературними критиками. Безліч критиків намагалися пояснити сенс робіт Кафки виходячи з положень тих або інших літературних шкіл. У бібліотеці зібрані наукові дослідження, біографічні матеріали, листування, щоденники, статті-рецензії у періодичних виданнях. Вальтер Фальк (Walter Falk) у роботі «Franz Kafka und die Expressionisten im Ende der Neuzeit» досліджує модерну епоху років, що передували Першій світовій війні, коли вперше постала фундаментальна проблема культури, яка вже не була регіонально обмеженою, а була культурою людства. Ця епохальна історична подія стала тлом досвіду для Франца Кафки та експресіоністів. Завдяки застосуванню компонентного аналізу автору вдається реконструювати тогочасні епохальні смислові контексти. Основні їх риси відображені в окремих творах Кафки. Клаус Гоффер (Klaus Hoffer) досліджує літературний метод введення в оману у творах Кафки («Methoden der Verwirrung: Betrachtungen zum Phantastischen bei Franz Kafka» (Методи плутанини: Роздуми про фантастичне у Франца Кафки). Складні сімейні стосунки відобразилися на його власній долі, Кафка не міг побудувати свою власну сім’ю. Він часто закохувався, двічі був заручений, але так і не одружився. Наум Норберт Глацер (Nahum Norbert Glatzer) досліджував тему жінки в житті Кафки («Frauen in Kafkas Leben») (1987). Peter Cersowsky (Петер Черсовскі) розглядав Кафку в контексті декадансу. Ульріх Грайнер (Ulrich Greiner) публікує рецензію на рукопис роману «Der Prozeß» та щоденники Кафки («Kafka aufs neue: die kritische Ausgabe der Tagebücher und des “Prozeß-Romans». Романи Франца Кафки – це просторові романи. Нескінченні коридори, сходи, що ростуть у нескінченність, двері, які несподівано відчиняються, і нерухомі погляди крізь вічка та щілини –простори Кафки, що стали відомими під назвою "кафкіанські". У книзі «Mehr Raum als sonst: zum gelebten Raum im Werk Franz Kafkas» (Більше простору, ніж зазвичай: про життєвий простір у творчості Франца Кафки) авторка Беттіна Кютер (Bettina Küter) доводить, що простір у творчості Кафки – це більше, ніж просто тло подій, він сприяє самим подіям. Простір і сприйняття простору є справжніми героями у його творах. У фонді особливе місце відведено праці Дмитра Володимировича Затонського «Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном» видавництва «Фоліо» (2000 р.) – це блискуче за стилем і майстерне за викладом історико-літературне дослідження присвячене проблемам модернізму і постмодернізму. Розглядаючи їх одвічний кругообіг, автор намагався намацати закономірності, окреслити якусь "космогонію", що від початку і до кінця століть визначає рух мистецтв, культури, можливо, буття загалом. Варта уваги праця Євгенії Волощук «Хроника странствий духа: этюды о Франце Кафке» (видавництво Юніверс, Київ, 2001), яка являє собою цикл інтерпретаторських замальовок, присвячених різним аспектам творчості Франца Кафки. А також монографія «Чарівна флейта модерну. Духовно-естетичні тенденції німецькомовної модерністської літератури ХХ ст. у ліриці Р. М. Рільке, прозі Т. Манна, драматургії М. Фріша», у якій на широкому історико-літературному матеріалі розглядаються загальні проблеми модернознавства, а також провідні духовно-естетичні тенденції й принципи поетики німецькомовного модернізму.
До третього розділу відносяться матеріали симпозіумів, конференцій, виставок, присвячених Францу Кафці, а також інформаційні бюлетені Австрійського товариства Франца Кафки («Mitteilungsblatt der Österreichischen Franz Kafka Gesellschaft») і періодичні видання Американського товариства Кафки (Journal of the Kafka Society of America).
Чільне місце у фонді Австрійської бібліотеки належить перекладам творів Франца Кафки, здійснені українськими перекладачами Євгеном Поповичем, Олексою Логвиненком, Петром Таращуком, Юрком Прохаськом. Події особистого життя письменника, його стосунки з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес». Роман в перекладі Петра Таращука вийшов у світ у київському видавництві «Юніверс» у 1998 р. Переклад був перевиданий харківським видавництвом «Фоліо» у 2006 р. Роман «Замок» – останній незавершений і найзагадковіший роман Франца Кафки. У центрі роману, як майже в усіх творах письменника, – втаємничені, алогічні, незбагненні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Переклад на українську мову був здійснений львівською перекладачкою Наталкою Сняданко і виданий у Харкові у серії «Бібліотека світової літератури» («Фоліо», 2006 р.). У всесвітньо відомому романі «Америка» Кафка уперше використовує свій коронний літературний прийом: зображення дійсності без будь-якого авторського коментаря, через свідомість персонажа. Роман побачив світ українською мовою в перекладі Юрія Прохаська під назвою «Зниклий безвісти» у київському видавництві «Критика» у 2009 р. У 2000 р. київським видавничим домом «Всесвіт» були видані «Щоденники 1910-1923» у перекладі О. Логвиненка. У 2010 р. львівським видавництвом «Піраміда» були перевидані оповідання, новели, притчі, уривки з
були перекладені з німецької мови Євгеном Поповичем. Деякі з них надруковані вперше за рукописом перекладача. У 2012 р. вийшов у світ український переклад збірки оповідань Франца Кафки «Споглядання» в перекладі Василя Лозинського за редакцією Юрія Прохаська (видавництво Соломії Павличко «Основи»). Оповідання Кафки – це загадкові притчі, що не піддаються аналізу. Всі вони є розгортанням казкової метафори магічної сили. Вони зображують моторошно абсурдні істоти і ситуації, але холодний, педантичний опис надає їм видимість побутового реалізму. Елементи повсякденної реальності, з іншого боку, набувають моторошно-зловісного відтінку. Все це зараз прийнято називати «кафкіанством». Окрім цього в Австрійській бібліотеці є переклад російською мовою листів «Письма к Фелиции» (2004) адресовані Феліції Бауер – берлінській знайомій, а потім нареченій Кафки, з якою він двічі був заручений, проте подружжям вони так і не стали. Листування тривало понад п’ять років (1912 – 1917рр.). Воно відображало всю складність стосунків між адресатами. На жаль, листування одностороннє, оскільки листи самої Феліції письменник спалив після остаточного їхнього розриву. В листах розкривається особистий світ Кафки, особливості його життя й оточення, як це відчував, усвідомлював і переживав сам письменник.

Halyna Bezpala,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2876-4462,
Researcher,
International information and Foreign Relations Department,
Institute of Library Science,
V. I. Vеrnadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: bezpala@nbuv.gov.ua

FRANZ KAFKA IN THE COLLECTION OF THE AUSTRIAN LIBRARY AT THE NBUV

The reception of Franz Kafka's works in the world, in particular in library collections, is studied, the creative heritage of Franz Kafka in the collection of the Austrian Library, literary studies of Franz Kafka and his "Kafkaesque" style are analysed. Particular attention is paid to the coverage of translations of his works in the collection of the Austrian Library at the NBUV.
Keywords: Franz Kafka, Austrian Library, novels, short stories, letters, diaries, translations, literature critic, research.