Загублений аркуш з архіву: спогади Олени Венцеславської

Тези доповіді

УДК 78.036(477):930.253]:78.071(045)
Волосатих Ольга Юріївна,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
кандидат мистецтвознавства, доцент,
доцент кафедри історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського,
Київ, Україна
е-mail: vololga7@gmail.com

ЗАГУБЛЕНИЙ АРКУШ З АРХІВУ: СПОГАДИ ОЛЕНИ ВЕНЦЕСЛАВСЬКОЇ

Прискіплива увага до архівного матеріалу, перевірка офіційної атрибуції, виявлення потенційних хиб ідентифікації різноманітних елементів документу можуть сприяти виявленню доволі перспективних джерел інформації — не лише про безпосереднього автора першоджерела, але й згадуваних у ньому дотичних персоналій.
Ключові слова: особовий архів композитора, українська музична культура перших десятиліть ХХ століття, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Віктор Косенко, Олена Венцеславська, Надія Мареш.

Наукові пошуки у таких галузях гуманітарного знання, як епістологія, різноманітні за тематикою регіональні студії, краєзнавчі й джерелознавчі розвідки сприяють появі новітніх відомостей, зміні сприйняття, здавалося б, усталених фактів. За прискіпливого озброєного погляду відкриваються не помічені раніше нюанси описів, атрибуції й змісту архівних документів, їхніх перетинів, невідповідностей і різночитань.
Не становить винятку й особовий архів українського композитора, піаніста й педагога Віктора Степановича Косенка (1896–1938), який перебуває нині в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Укладання й публікація каталогу цього зібрання значною мірою посприяла введенню до повноцінного наукового обігу численних досі не публікованих джерел. Тож, у згаданому каталозі, у переліку іншого розмаїтого мемуарного матеріалу, переважно використаного під час підготовки відомих публікацій спогадів про композитора, можна побачити такий опис:
«Венцловська (уродж. Левицька) Олена Павлівна
Спогади про В. С. Косенка. Фрагмент. Копія.
17 березня 1968 р., м. Житомир.
1 арк. Машинопис. Рос. мовою»
Звісно ж, одразу постають питання: фрагментом і копією чого саме є пропонований документ? Де знаходиться і чим є той повний оригінал? Чи зберігся він? У досить ґрунтовній передмові до каталогу, а також довідковому апараті видання відповіді не знайшлося. Але питання й сумніви виявилися небезпідставними.
Повний зміст документу — одного-єдиного машинописного абзацу на аркуші формату А 4 — здавався б непримітним й доволі пересічним серед численних інших занотованих вражень друзів, знайомих, колег, учнів, слухачів, виконавців музики композитора (зокрема й тих, хто не зустрічався з ним особисто). Але уведення цих кількох, не надто багатих на подробиці рядків до контексту оточення Віктора Косенка і його родини, а також культурно-історичної панорами Житомира перших десятиліть ХХ століття виявилося в підсумку доволі плідним. З величезною ймовірністю можна стверджувати, що архівна атрибуція документу містить похибку і автором досліджуваних спогадів є Олена Павлівна Венцеславська (уроджена Левицька) (1911–1996). Ця універсальна особистість, яка поєднала в собі музикантку-викладачку, художницю й краєзнавицю є справжньою легендою історії й культури Житомира. Фактично, саме Олена Павлівна повернула до історії української музичної культури улюбленого учня геніального Ференца Ліста житомирянина Юліуша Зарембського.
Вочевидь, під час копіювання (або й безпосередньо фіксації) матеріалу частину прізвища мемуаристки (у другому шлюбі) було втрачено й викривлено, «Венцеславська» перетворилася на «Венцловську», але ім’я, по батькові, дівоче прізвище, задокументовані в тексті дата й вік автора у момент спогадів, що відповідно дозволяють вирахувати рік народження (1911), є цілковито відповідними до метричних даних саме цієї непересічної діячки. Поява в архіві Віктора Косенка її спогадів пояснюється фактом певної близькості до родини композитора — у своїх фрагментарних, але багатих на цікаві деталі автобіографічних начерках (не виключено, що досліджуваний матеріал є саме виокремленим з них) Олена Павлівна зазначає факт спільного навчання і шкільної дружби із Раїсою Едуардівною Канеп, падчеркою митця. Цілком логічно припустити, що замислюючись про підготовку публікації біографічних матеріалів, Ангеліна Володимирівна Канеп-Косенко або Раїса Едуардівна зверталися до всіх потенційних свідків життя і творчості Віктора Степановича. Первинний запис спогадів абсолютно ймовірно міг здійснюватися нашвидкуруч під час особистої (або телефонної) розмови, а згодом, у процесі впорядковування нотаток, передруковуватися на машинці. У випадку ж походження з тексту, наданого в авторському рукописі також цілковито можливими є хибне прочитання та неточна фіксація прізвища мемуаристки, раніше не відомого особі, яка збирала спогади, адже для тих, хто знав її в Житомирі перших десятиліть ХХ століття, вона — «Лена Левицкая».
Окрім власне яскравої постаті авторки, ці незабутні дитячі враження про один з перших житомирських концертних виступів Віктора Косенка привертає увагу дотичною згадкою ще однієї непересічної постаті з її відповідним оточенням. Надія Василівна Мареш, уроджена Связкіна (14 (26). 11. 1885, Ченстохов, Петроковська губернія, зараз Ченстохова/Częstochowa, Сілезьке воєводство, Польща — після 1943) — відома у тогочасному Житомирі піаністка, випускниця Московської консерваторії. Дружина не менш знакового в культурному житті міста віолончеліста чеського походження Віктора Францовича Мареша. На початку житомирського періоду життєтворчості Віктора Косенка — його партнерка у виконанні фортепіанних дуетів. У Житомирі жила і працювала з 1914 до 1943 року. До того, разом із чоловіком, а також ще одним знаковим представником житомирського оточення Віктора Косенка — скрипалем Ярославом Карловичем Симоном (за деякими відомостями, він так само був чехом за походженням) — викладала в Астраханському музичному училищі ІРМО. Цікаво, що їхні імена згадуються у контексті найяскравіших подій мистецького життя Житомира кінця 1920 х років у листі Василя Юрійовича Коломойцева Вікторові Степановичу Косенку з Житомира до Дніпропетровська, який також зберігається в особовому архіві композитора.
Як бачимо, прискіплива увага до архівного матеріалу, перевірка офіційної атрибуції, виявлення потенційних неточностей ідентифікації різноманітних елементів документу можуть відкрити доволі перспективні джерела подальших пошуків. Можна припустити, що у контексті пропонованої розвідки наступні дослідження спрямовуватимуться не лише на виявлення додаткової інформації про безпосереднього автора першоджерела, але й торкатимуться згадуваних у ньому дотичних персоналій.

UDC 78.036(477):930.253]:78.071(045)
Volosatykh Olga,
ORCID 0000-0003-3713-4187,
Candidate (PhD) of Art Studies, Associate professor,
Associate professor of the History of Ukrainian Music and Musical Folklore Department,
Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music,
Kyiv, Ukraine
е-mail: vololga7@gmail.com

THE LOST ARCHIVE SHEET: OLENA VENCESLAVSKA’S MEMORIES

Careful attention to archival material, verification of official attribution, detection of potential errors in the identification of various elements of the document can contribute to the discovery of quite promising sources of information — not only about the direct author of the original source, but also about the relevant personalities mentioned in it.
Key words: composer’s personal archive, Ukrainian musical culture of the 20th century first decades, Institute of Manuscript of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, Olena Venceslavska, Viktor Kosenko, Nadiya Maresh.