НАУКОВА СПІВПРАЦЯ Є. П. КИРИЛЮКА З ІНОЗЕМНИМИ ВЧЕНИМИ В ГАЛУЗІ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА ЗА ЕПІСТОЛЯРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

ЗаявникВербіцька Оксана Іванівна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір» (2024)
ЗахідСекція 6. Архівна наукова спадщина України: шляхи інтеграції в європейський інтелектуальний простір
Назва доповідіНАУКОВА СПІВПРАЦЯ Є. П. КИРИЛЮКА З ІНОЗЕМНИМИ ВЧЕНИМИ В ГАЛУЗІ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА ЗА ЕПІСТОЛЯРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
СтаттяЗавантажити статтю


Тези доповіді

УДК 82.09:821.161.2 (Шевченко Т. Г.)
Вербіцька Оксана Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1459-954X,
кандидатка філософських наук,
старша наукова співробітниця відділу історії академічної науки,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: xenaver@ukr.net

НАУКОВА СПІВПРАЦЯ Є. П. КИРИЛЮКА
З ІНОЗЕМНИМИ ВЧЕНИМИ В ГАЛУЗІ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВА
ЗА ЕПІСТОЛЯРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Висвітлено контакти та наукову співпрацю українського шевченкознавця, члена-кореспондента АН УРСР Є. П. Кирилюка з іноземними вченими у 1950–1960 рр. на основі аналізу епістолярних джерел, що зберігаються в особовому фонді науковця в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
Ключові слова: шевченкознавство, епістолярні документи, міжнародна наукова співпраця, особовий фонд, Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Інститут архівознавства НБУВ, НАН України.

Міжнародні зв’язки вчених НАН України з їх зарубіжними колегами у галузі шевченкознавства напередодні ювілеїв Т. Г. Шевченка – 100-річчя від дня смерті і 150-річчя від дня народження, – на початку 1960-х років стали надзвичайно важливим фактором для розвитку наукового дослідження творчості Т. Г. Шевченка та культурного обміну між країнами.
Видатний український літературознавець, член-кореспондент АН УРСР Євген Прохорович Кирилюк, який тривалий час очолював відділ шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (1946–1984), брав участь у наукових заходах установ і організацій багатьох країн Європи. Так, у звітах відділу шевченкознавства про діяльність за 1957–1961 рр. (зберігаються у фонді № 261 «Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України» в Інституті архівознавства НБУВ) містяться відомості про доповіді Є. П. Кирилюка в Інституті болгарської літератури Болгарської академії наук, Союзі болгарських письменників, Софійському державному університеті, на сесії Польської академії наук і на Міжнародному з’їзді славістів (м. Софія, Болгарія, 1958). Проте на сьогодні бракує наукових досліджень, які висвітлювали б міжнародні контакти Є. П. Кирилюка і зарубіжних науковців у галузі шевченкознавства, що й актуалізує цю науково-дослідну тему.
Міжнародна наукова співпраця Є. П. Кирилюка відображена в епістолярних документах. Значний обсяг листів до вченого від українських і закордонних учених, викладачів і громадських діячів зберігається в особовому архівному фонді № 73 «Є. П. Кирилюк» в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Документи, які представлено переважно періодом 1954–1959 рр., окремі початком 1960-х років, досі не потрапляли у поле зору науковців. Наголосимо на найбільш інформативних з них для вивчення питання контактів закордонних шевченкознавців із Є. П. Кирилюком.
Кореспонденція з Чехословаччини представлена значним обсягом листів від україніста з Чехословаччини М. Неврлого, іноземного члена НАН України з 2003 р., а станом на 1950–1960 рр. – співробітника Інституту літературознавства Словацької академії наук. Епістолярні документи свідчать про активне й тривале спілкування двох науковців. У надісланій упродовж декількох років кореспонденції з міст Прага і Братислава йдеться про обговорення наукових проблем, викладених у працях І. Я. Айзенштока, І. П. Головахи, консультації щодо ґенези військової тематики в українській літературі від історико-героїчної поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки», піднімаються питання рецензування і реферування для чехословацької наукової громадськості українських шевченкознавчих праць, надсилання й отримання творів Т. Г. Шевченка, «Збірників праць наукових Шевченківських конференцій» та інших видань. Автор листів повідомляв про вихід із друку «Кобзаря» чеською мовою, організацію групи перекладачів для підготовки до друку шевченківських поезій у трьох томах словацькою мовою, опрацювання чеської та словацької шевченкіани для бібліографічних видань Державної публічної бібліотеки АН УРСР і комплектування її фондів, а також відзначення у ЧСР заходів з нагоди 145-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка.
У своїх численних листах із міст Прага і Братислава перекладач М. Мольнар інформував українського шевченкознавця про підготовку наукових матеріалів для відділу «Шевченко в Чехії» Державного музею Т. Г. Шевченка АН УРСР, обмін виданнями із директоркою цього музею к. філол. н. К. П. Дорошенко, підготовку власних праць. М. Мольнар висунув пропозицію Є. П. Кирилюку залучитись до організації у м. Пряшеві при Словацькій академії наук Інституту української літератури з літературним архівом.
Викладач закладів вищої освіти у містах Оломоуц і Прага О. Зілинський у листі до Є. П. Кирилюка, надісланому з Праги, подавав відомості про дослідження питання взаємин Т. Г. Шевченка зі славістом П. Й. Шафариком і клопотався до адресата про виявлення в українських архівах додаткових матеріалів.
Латвійський літературознавець Е. П. Сокол у листі від 10 листопада 1955 р. з м. Рига повідомляв про збір матеріалів про латвійсько-українські літературні зв’язки і надсилання Є. П. Кирилюку свого реферату на ІV наукову Шевченківську конференцію про перебування Т. Г. Шевченка та інших визначних діячів України у м. Рига. У листі йдеться і про діяльність літературознавців Латвії у галузі дослідження впливу поезії Т. Г. Шевченка на латвійську літературу.
Контакти Є. П. Кирилюка з болгарськими вченими у ф. № 73 з питань шевченкознавства представлено листами (переважно болгарською мовою) від П. К. Атанасова з м. Софія, у яких повідомлялось про переклад болгарською мовою видання О. Іваненко «Тарасові шляхи», отримання збірників праць шевченківських конференцій і брошури «Шевченко й слов’янські народи», і від професора Софійського університету та керівника секції радянсько-болгарських літературних зв’язків Інституту болгарської літератури Болгарської АН В. П. Велчева щодо узгодження питань участі на сесії україністів IV Міжнародного славістичного конгресу і надсилання адресатові своєї праці.
Автор дослідження «Тарас Шевченко» (1955), професор Вроцлавського університету (Польща) М. Якубець (іноземний член НАН України з 1992 р.) 23 січня 1958 р. надіслав листа Є. П. Кирилюку з м. Вроцлава (польською мовою), у якому дякував за надісланий ІV том академічного «Повного видання творів Т. Г. Шевченка».
Велике значення для висвітлення співпраці українських шевченкознавців із науковцями і громадськими діячами американської діаспори, на противагу усталеній думці про їх конфронтацію з методологічних та ідеологічних питань, має дружня кореспонденція: від голови Центрального комітету Ліги американських українців М. М. Тарновського від 28 липня 1958 р. із м. Нью-Йорк (США), що містить згадку про його перебування у Заповіднику Т. Г. Шевченка у м. Палермо (Канада); від діяча Товариства об’єднаних українських канадців (ТОУК) і співредактора канадської газети «Українське життя» П. І. Кравчука з м. Торонто (Канада) з інформацією про обмін виданнями Української вільної академії наук та АН УРСР, про хід роботи над виданням «Тарас Шевченко в Канаді», до якої увійде бібліографія видань про Т. Г. Шевченка у Канаді і статей у місцевій періодичній пресі, наукові матеріали, які він планував передати в Україну, рецензування українським шевченкознавцем цієї монографії.
Отже, епістолярні джерела свідчать про досі не висвітлену у наукових дослідженнях широку співпрацю українського шевченкознавця Є. П. Кирилюка з іноземними науковцями у 1950 – на початку 1960 років. Вона була багатогранною і містила: обмін науковими ідеями, інформацією та публікаціями; наукові проєкти, зокрема, розробку музейної і бібліографічної шевченкіани, переклади творів Т. Г. Шевченка; участь у міжнародних заходах. Архівні джерела розширюють відомості про контакти Є. П. Кирилюка з американською діаспорою. Ця співпраця сприяла глибшому розумінню творчості Т. Г. Шевченка та її популяризації на міжнародному рівні.

UDC 82.09:821.161.2 (Shevchenko T. G.)
Verbitska Oksana,
Candidate of Philosophical Sciences,
Senior Research Fellow,
Department of History of Academic Science,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: xenaver@ukr.net

SCIENTIFIC COOPERATION OF YE. P. KYRYLIUK WITH FOREIGN SCIENTISTS IN THE FIELD OF SHEVCHENKOLOGY ACCORDING TO EPISTOLARY SOURCES
The contacts and scientific cooperation of the Ukrainian Shevchenko expert, corresponding member of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR Ye. P. Kyrylyuk with foreign scientists in 1950–1960 are highlighted, based on the analysis of epistolary sources stored in the personal fund of the scientist at the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.

Keywords: Shevchenko studies, epistolary documents, international scientific cooperation, personal fund, Institute of Manuscript of the National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi, Institute of Archival Studies of NBUV, National Academy of Sciences of Ukraine.