Київські видання М. Грушевського як джерело з історії становлення і розвитку української національної преси

Тези доповіді

УДК: 070-027.543(477):002 Грушевський (477-25)
Ткаченко Ігор Володимирович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8276-3778,
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник,
сектор суспільних наук Науково-організаційного відділу,
Президія НАН України,
Київ, Україна
e-mail: tkachenko@nas.gov.ua

КИЇВСЬКІ ВИДАННЯ М. ГРУШЕВСЬКОГО ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕСИ

Розглянуто роль київських видань М. Грушевського у становленні і розвитку української преси. Визначено, що перенесення пресової активності до Києва сприяли зростанню числа україномовних видань і їх ролі в громадському житті.
Ключові слова: київські видання М. Грушевського, перенесення «Літературно-наукового вістника» до Києва, «Рада», український національний рух, україномовні часописи Києва.

Постановка проблеми. М. Грушевський перш за все знаний як видатний український громадський і державний діяч, історик, ідеолог українства та фундатор модерної української нації. Разом з тим йому належить вагомий особистий внесок у розвиток і становлення української національної преси. Так, у 1898 році з його ініціативи у Львові було засновано ЛНВ – як літературно-науковий часопис європейського типу «Revue», який одразу перетворився на справжній рупор українського національно-культурного руху. Це швидко усвідомила влада Російської імперії, заборонивши у 1901 році ввезення журналу на підросійську Україну.
Революція 1905–1907 рр. у Росії сприяла скасуванню цензурних обмежень щодо української преси, і вже в 1905 р. М. Грушевський вирішив скористатися можливістю перенести як журнал, так і переважну частину видавничої активності до Києва, що і сталося, незважаючи на опір київських опонентів, з початком 1907 р. Свою місію об’єднувача обох частин України, розділених кордонами імперій, журнал успішно виконував до початку 1-ї світової війни, коли його, разом з іншими українськими виданнями, було закрито військовою адміністрацією. У 1909–1912 рр. з ініціативи М. Грушевського у Києві видавалися також часописи для українських селян та робітників – «Село» і «Засів», які стали першими спробами україномовної періодики для цих категорій українського громадянства. Безпосередня участь у них самого М. Грушевського, широке залучення до роботи в них талановитих українських публіцистів різних генерацій стали одним із вагомих факторів становлення, розвитку і поширення київської україномовної преси.

Виклад основних матеріалів. Від початку виходу ЛНВ у Києві М. Грушевський активно сприяв утвердженню і популяризації україномовної преси Києва. Будучи одним із ідеологів започаткування і видання першої щоденної газети «Рада», він розглядав пресу як засіб поширення ідей українського національного руху серед широкого загалу українців.
На початку 1907 р. у ряді публікацій на сторінках «Ради» він виклав програму розбудови україномовної преси в Російській імперії. Стаття «Наша газета», опублікована у № 1 «Ради» за 1907 р., стала не лише програмним маніфестом щоденної україномовної газети, але і всієї української преси загалом: направленість на задоволення потреби в друкованому слові для усіх категорій українського громадянства і поступове розширення, за потреби, числа україномовних видань, якими для самого М. Грушевського згодом стали селянські тижневики «Село» та «Засів».
Як зазначив один із найбільш продуктивних авторів його видань М. Гехтер, невсипуща, кипуча енергія Грушевського не могла вдовольнитись лише тим, що в Києві виходив «ЛНВістник». Навіть коли поруч із «Вістником» почали виходити «Записки» Українського Наукового Товариства в Києві, часописна програма Михайла Сергійовича не була цілком вичерпана, адже «Записки» звертались до фахових учених, «Вістник» до високоосвічених, вибагливих читачів, «Рада» до пересічного інтелігента, а що робилось для народу, для селянина-хлібороба? Як відомо, задум видавати газету для селян виник задовго до появи «Села» восени 1909 р. Його плекав у своїх мріях Є. Чикаленко, але зреалізувати зміг лише М. Грушевський.
Крім загальних міркувань ідеологічного плану і поступового розширення кількості україномовних видань у Києві, М. Гехтер наголошував, що були ще й міркування особисті, які спонукали Грушевського заложити «Село» – популярну тижневу газету для селянства. Йому хотілося ближче притягнути до активної журналістської праці свого брата Олександра Сергійовича та свого «мужа довір’я» у всіх господарських і редакційних справах Юрія Сірого. Думав він і про те, що в популярній селянській газеті зможуть писати молодші, літературно менш здібні співробітники, публікації яких до «Вістника» не надавались.
Не менш важливим мотивом, який спонукав М. Грушевського видавати селянські газети, стала назріла на той час потреба популяризації української мови і просвітництва через друковане слово у середовищі найчисленнішого прошарку українського громадянства. Будучи перфекціоністом у всіх справах, за які він брався, Михайло Сергійович прагнув створити популярне видання і заразом залучити до участі в ньому як старі, так і нові літературні сили, а також дати можливість проби пера для молодих талановитих публіцистів, багато з яких згодом стали активними діячами Української революції 1917–1921 рр.
Усі київські видання М. Грушевського мали велику (у порівнянні з іншими україномовними часописами) читацьку аудиторію, розходилися значними тиражами у селянському середовищі, серед інтелігенції та робітництва, їх чи не найбільше цитували вороги українства, і саме в них були розміщені програмні статті власного їх редактора і видавця, у яких розкриваються особливості видання української національної преси з погляду її безпосереднього видавця.
Для М. Грушевського саме видавнича справа, видання популярних україномовних журналів і газет була основним пріоритетом у часи після революції 1905 року, коли з’явилися легально заявити про існування українського руху та і українців як нації взагалі. Головним для нього було розуміння, що преса, українські газети і журнали, має спиратися на широку підтримку народних мас.
Говорячи про припинення тижневика «Село», він зазначав: «І сей факт – наскільки свідоме українство має або не має за собою народні маси, наскільки воно опирається або не опирається на національно усвідомлене селянство, робітництво, інтелігентський пролетаріат – сей факт чи свідомість його передовсім рішають і впливають на те, наскільки рахуються з українським життям, наскільки ним інтересуються, «люблять чи ненавидять», знають або хочуть знати в поступових російських і всяких інших кругах. Тут кінець кінцем розв’язка сього пекучого для російських українців питання. Про нього поговорити мушу хіба осібно, а тепер хочу тільки зазначити, що одинока певна дорога його розв’язання лежить через політичне і національне усвідомлення народних мас, а для сього в нинішніх обставинах один спосіб – сотворення можливо найкращої чи найбільш ріpносторонньої популярної літератури і преси та їх поширення діяльне, енергійне і неустанне».

Висновки. Видавнича справа була ключовою в діяльності М. Грушевського, набувши всеосяжного характеру після перенесення ЛНВ до Києва в 1907 році. Українська преса для нього була джерелом відродження української нації, українські часописи, які виходили за його безпосередньої участі, ставили на меті поширення українського руху, зростання національної свідомості українських селян і робітників, підвищення їх рівня освіти, залучення до журналістської та публіцистичної праці найбільш талановитих представників нової генерації українських національних сил. Розуміючи вагу і значення друкованого слова, він послідовно розширював число і якість київських україномовних видань, реалізував на практиці ідею видавати селянсько-робітничі часописи «Село» і «Засів», що стали одним із головних факторів пробудження національної свідомості селянському середовищі, а також одним із вагомих джерел до історії української національної преси і журналістики.

UDC: 070-027.543(477):002Hrushevskyi (477-25)
Ihor Tkachenko,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8276-3778,
Candidate of Historical Sciences,
Leading Researcher,
Sector of Social Sciences,
Scientific and Organizational Department,
Presidium of the NAS of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: tkachenko@nas.gov.ua

KYIV EDITIONS OF M. HRUSHEVSKYI AS A SOURCE FOR THE HISTORY OF THE ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN NATIONAL PRESS

The role of Kyiv editions of M. Hrushevskyi in the formation and development of the Ukrainian press was considered. It was determined that these editions and the transfer of press activity to Kyiv contributed to the growth of the number of Ukrainian-language editions and their role in public life.
Keywords: Kyiv editions of M. Hrushevskyi, transfer of Literary-Science Herald to Kyiv, «Rada», Ukrainian national movement, Ukrainian-language editions of Kyiv.