ГЛІБ ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК АВТОР ЗБІРНИКА «ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ» І ПОПУЛЯРИЗАТОР ВОЄННО-ІСТОРИЧНИХ ЗДОБУТКІВ УКРАЇНИ: ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

Тези доповіді

УДК(049.32)Лазаревський]:94(477)"1917/1921"
Супронюк Оксана Костянтинівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1435-5913,
кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця,
старша наукова співробітниця,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: odudko@ukr.net

ГЛІБ ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ЯК АВТОР ЗБІРНИКА «ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ» І ПОПУЛЯРИЗАТОР ВОЄННО-ІСТОРИЧНИХ ЗДОБУТКІВ УКРАЇНИ: ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

В повідомленні йдеться про маловідому публікацію Гліба Лазаревського, присвячену періоду визвольних змагань українського народу 1917–1921 рр.
Подвійна оптика учасників цих подій – Д. Дорошенка і Г. Лазаревського створює картину цікавих взємозв'язків, розкриває потаємні причини і наслідки подій і явищ.
Ключові слова: Гліб Лазаревський, визвольні змагання 1917–1921 рр., історія української державності.

Книгознавчі студії, які є одним з напрямків досліджень в Інституті книгознавства НБУВ, відкривають нам нові джерела, повертають імена, по-новому висвітлюють події української історії. Однією з недооцінених постатей є Гліб Олександрович Лазаревський (1877–1949), український літературознавець, мемуарист, журналіст, історик, за фахом юрист. Його творчий спадок досить значний. В радянські часи його ім’я було заборонене, як ім’я буржуазного націоналіста, його публікації були відсутні в науковому обігу. З набуттям Україною незалежності відомості про Гліба Лазаревського почали входити до наукового й культурного обігу сучасної України. Але його біографія і творча діяльність ще детально не вивчені.
Поки що Гліб Лазаревський маловідомий як автор статей в збірнику «За державність: матеріали до історії війська українського (Каліш-Торонто, 1937– 1966)», (вийшло 11 томів), де він опублікував в двох томах збірника обширну рецензію на книжку «Ілюстрована історія України 1917– 1923. Українська Гетьманська Держава 1918» (Ужгород, 1930, 424 с.) Дмитра Дорошенка. В 1930-тих роках Г. Лазаревський працює в Польщі і Франції, займається українознавчими студіями, працює на утвердження української державності.
Рецензія займає майже 50 сторінок тексту, в ній подану яскраву картину державотворення в Україні під час Гетьманату, перебування при владі гетьмана Павла Скоропадського (тривав 7, 5 місяців. Центральна Рада протрималася 2 місяці, Директорія 1 місяць). Це періоди існування України як суверенної держави, визнаної іншими державами. З них період Гетьманату був найдовшим.
В часи Гетьманату Дмитро Дорошенко – дипломат, міністр закордонних справ Української держави. Г. Лазаревський – 1-й помічник старшого військового прокурора УНР, співробітник Головного військово-юридичного управління, також Комісії з питань створення правничої термінології. Тобто, всі реалії, всіх людей, про яких йдеться в цій книжці Д. Дорошенка, обоє бачили на власні очі й брали участь в даних історичних подіях. В публікації, про яку йдеться, обоє виступили як письменники, історики, філософи. Дмитро Дорошенко був першим українським істориком, який дав науковий огляд історії України як процесу розвитку української державності. Текст Г. Лазаревського вражає особливо. В полі зору Лазаревського – українізація всіх напрямків державного життя, всіх міністерств і відомств Української Народної Республіки. Даний професійний аналіз діяльності державного апарату. Автор часто полемізує з Дорошенком стосовно його визначень, оцінок стану суспільства, історичних подій, характеристик людей. Блискуча ерудиція Г. Лазаревського – інтелектуала, рафінована українська мова, талановите й влучне слово, здатність бачити глибинні сенси в подіях і ситуаціях, надають його тексту особливого чару й звучання. Цікаві його визначення сенсів і обрисів подій, явищ і перспектив.
Д. Дорошенко період діяльності Центральної Ради назвав як політику утопій і безсилля. Г. Лазаревський відзначає, що до цього треба було додати, що це ж був організаційний період творення Самостійної Держави після революції, після українсько-російської війни в дуже складний історичний час.
Звертає на себе увагу подібність комплексу проблем становлення української державності 100 років тому з проблемами сучасної України: мовне питання (російська мова тоді була залишена як державна), земельна, судова, грошова реформи, реформа освіти. Державними діячами, яких призначив П. Скоропадський в державний апарат, були багаті землевласники (прототипи сучасних олігархів), на сто відсотків зросійщені. Вони були далекі від народу. Україна сприймалася ними як бутафорія. Кожен з них дбав про власні інтереси. Для них Україна була тереном для відновлення колишньої великої Росії, житницею цієї великої Росії. До того ж до всього українського вони ставилися, як до політично їм ворожого. Вони зробили все для того, щоб не створилося українське національне військо. Діяльність Військового міністерства за Гетьманату була деструктивною. Ці люди боялися утворення цілком їм соціально й національно незрозумілої України. Микола Василенко, міністр освіти, підкреслював, що він проти «крайнощів» національного відродження, він висловлювався проти впровадження примусової українізації.
П. Скоропадський мав можливість змінити курс держави. Але вся його діяльність була суцільними компромісами. В нього не вистачило мужності піти проти зросійщеного загалу в Україні і почати будувати Україну українську.
Таким чином, рецензія Г. Лазаревського, патріота й інтелектуала, на історію Гетьманату й етапу державотворення в 1917– 1921 рр Д. Дорошенка – це особливі, цінні й цікаві матеріали, які не втратили актуальності для сьогодення. Книга Д. Дорошенка, – пише Г. Лазаревський, – поможе пролити світло правди на той період, який при всіх його помилках і розчаруваннях, був періодом найбільшого виявлення української творчості в сфері політичного, економічного й культурно-освітнього будівництва. Подібні публікації допомагають в осмисленні процесів, які зараз відбуваються в нашій державі, й допомагають формувати шляхи вирішення проблем. Україна – це сакральна, міфічна територія. Українцям, щоб вижити й зберегти державу, треба створювати нове смислове інформаційне поле, писати нову історію України, розповідати про героїв минулого, популяризувати героїв, які утверджували українську ідентичність.

UDC(049.32)Lazarevskyi]:94(477)"1917/1921"
Oksana Suproniuk,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1435-5913,
Candidate of Philological Sciences Researcher, Associate Professor,
Senior Research Associate,
Department of Foreign Ukrainica,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: odudko@ukr.net
HLEB LAZAREVSKY AS THE AUTHOR OF THE COLLECTION «FOR STATENESS» AND PROMOTER OF THE MILITARY AND HISTORICAL ACHIEVEMENTS OF UKRAINE: STATE-FORMING ACTIVITIES OF THE UKRAINIAN INTELLIGENCE
The message refers to a little-known publication by Hleb Lazarevsky, dedicated to the period of the liberation struggle of the Ukrainian people in 1917–1921. The dual optics of the participants of these events – D. Doroshenko and H. Lazarevsky creates a picture of interesting relationships, reveals the secret causes and consequences of events and phenomena.
Keywords: Hleb Lazarevskyi, liberation struggle 1917–1921, history of Ukrainian statehood.