НАУКОВИЙ АРХІВ ЛЕВКА ЧИКАЛЕНКА У ФОНДАХ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК У США: ІСТОРІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА

Тези доповіді

УДК 930.251/253Чикаленко

Старовойтенко Інна Михайлівна
ORCID: АЕМ-5266-2022 ID: 0031452
кандидат історичних наук
старший науковий співробітник
відділ джерелознавства новітньої історії України
Інститут української археографії
та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Київ Україна
e-mail: Starovoitenko@ukr.net

НАУКОВИЙ АРХІВ ЛЕВКА ЧИКАЛЕНКА У ФОНДАХ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК У США: ІСТОРІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА

Анотація. У тезах презентовані джерела особового архіву Левка Чикаленка (1888–1965), відомого українського вченого археолога й антрополога, дослідника Мізинської (на Чернігівщині) та палеолітичних стоянок на Волині, Трипільської культури. Архів вченого зберігається в Українській вільній академії наук у США і містить унікальні джерела до дослідження як наукової, публіцистичної і епістолярної спадщини Л. Чикаленка, так і поглядів відомих представників української еміграції (А. Лівицького, П. Феденка) на ключові питання українського політичного життя, після окупації України більшовиками на початку 1920-х років ХХ ст.
Ключові слова: Українська вільна академія наук у США, українська еміграція, архів Л. Чикаленка, мемуарні, епістолярні джерела, публіцистична спадщина.
Abstract. The thesis presents the sources of the personal archive of Levko Chykalenko (1888–1965), a famous Ukrainian archaeologist and anthropologist, a researcher of the Mizyn site, Paleolithic sites in Volyn, and the Trypil culture. The scientist's archive is kept in the Ukrainian Free Academy of Sciences in the USA and contains unique sources for the study of both the scientific, journalistic and epistolary heritage of L. Chikalenko, as well as the views of well-known representatives of the Ukrainian emigration on key issues of Ukrainian political life, after the occupation of Ukraine by the Bolsheviks in the early 1920s years of the 20th century
Keywords: Ukrainian Free Academy of Sciences in the USA, Ukrainian emigration, L. Chikalenko's archive, memoirs, epistolary sources, journalistic heritage.

У науковому дослідженні вперше презентований особовий архів Левка Євгеновича Чикаленка (1888–1965), українського ученого-археолога, антрополога, громадсько-політичного діяча, публіциста й журналіста. Він виїхав з України в 1920 р., і другу половину свого життя мешкав в еміграції: в Чехії, Франції, Польщі, а після Другої Світової війни – у США. Саме там Л. Чикаленко став членом Української вільної академії наук у США, яка сформувалась у потужний науково-дослідницький і архівний центр української діаспори за океаном. В УВАНі на збереження учений залишив і свій унікальний особовий архів. Донині він залишається майже недослідженим, як і постать його збирача.
У статті подається короткий життєпис Л. Чикаленка, відображені його студентські роки на батьківщині, наповнені багатолітніми археологічними й антропологічними дослідженнями, проведеними у різних частинах України (на Волині, Полтавщині, Чернігівщині, Херсонщині) під керівництвом українського вченого Ф. Вовка. Як свідчать джерела (мемуари батька Левка – Є. Чикаленка, його листи до рідних, приятелів та колег) багато експонатів і матеріалів, зібраних Левком у наукових експедиціях до 1918 р. і залишених на збереження у рідному маєтку на Херсонщині, на залізничній станції поблизу Мізина, були безповоротно втрачені у вирі подій 1917–1923 рр. Але Левко в еміграції продовжував свою громадсько-політичну й наукову працю: друкувався в українських періодичних виданнях на теми політичного й громадського життя, вів полеміку з політичними опонентами. У 1926 р. він друкує і свої унікальні «Уривки зі спогадів. З років 1919–1920» у тижневику «Тризуб».
В еміграції Л. Чикаленко реалізував свої наукові задуми попередніх років: у 1924 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук в Українському вільному університеті у Празі. У 1920-ті роки молодий учений читав лекції з антропології, етнографії та археології в Українському педагогічному інституті ім. Михайла Драгоманова, досліджував археологію Чехословаччини, орнаменти моравської мальованої кераміки, встановивши їхні зв’язки з неолітичною мальованою керамікою трипільської культури в Україні. Окрім того, працював у передісторичному відділі Чеського національного музею. У 1926 р. Л. Чикаленко переїхав до Франції. Там, у Паризькому інституті палеон¬тології людини в Сен-Жермені, вивчав колекції палеолітичних городищ Франції та Південної Африки.
У 1926–1939 рр. учений проживав у Польщі, працював у Краківському університеті та музеях Академії наук Польщі. Упорядкував матеріали археологічних експедицій, які проводились ним у Київській губернії. У роки Другої світової війни входив до Львівського археологічного комітету, вивчав кераміку Трипільської культури й колекції музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Після закінчення Другої світової війни проживав у Західній Німеччині. У 1948 р. перебрався до США, де й прожив до останніх днів життя.
Проживаючи у Нью-Йорку, Л. Чикаленко зібрав і упорядкував власний архів, який нараховує кілька сотень унікальних джерел. До нього увійшли невидані наукові праці вченого з археології. Вони мають форму чистових рукописів, із численними розробленими науковими діаграмами, таблицями, професійними замальовками археологічних експонатів і знахідок, цінними узагальненнями багатолітніх наукових досліджень у зрізах археологічних матеріалів різних народів і країн. Другу частину архіву становлять рукописи спогадів Л. Чикаленка про відомих сучасників, його власне дитинство на Херсонщині та про події 1917–1920-х років. Третя частина архіву – це масиви унікального листування. Серед нього виділяємо родинне листування: з батьком, Є. Чикаленком, сестрами (Ганною, Вікторією та її чоловіком – О. Скорописом-Йолтуховським), братами (Іваном і Петром).
Частину великого епістолярного масиву становить листування Левка з відомими сучасниками: однодумцями, приятелями, опонентами, колегами-науковцями. Серед авторів листів – Д. Антонович, І. Кревецький, С. Драгоманов, О. Шульгин, О. Ольжич, В. Щербаківський, П. Феденко, В. Дорошенко, А. Лівицький, А. Носов, М. Руданський та багато інших. Серед епістолярію до Л. Чикаленка привертають увагу листи від наукових співробітників Всеукраїнської академії Наук України за 1920-ті рр. – А. Носова, М. Руданського. Із них вимальовується доля не лише окремих археологічних експонатів, зібраних Левком, а й цілих скринь з такими експонатами: їхня збереженість і подальша доля. Вимальовується й історія формування академічного «Трипільського збірника» у 1920-ті рр. та запрошення до співпраці з ним Л. Чикаленка. В архіві зберігається і виписка архівних матеріалів ученого, які потрапили у 1920-ті роки до кабінету антропології ім. Ф. Вовка. Її Левкові з Києва переслав А. Носов.
Серед епістолярію виявлені і листи від установ, наприклад Музею НТШ у Львові, Українського високого педагогічного інституту у Празі. В архіві зустрічаються і листи публіцистичного змісту, великі за обсягом (до 20-ти сторінок рукописного тексту) та аналітичні за змістом. У них, зазвичай, відображені оцінки й інтерпретації історичних подій недавнього українського минулого їх активними учасниками. До таких належать листи А. Лівицького за 1950-ті роки та відповіді на них Л. Чикаленка, окремі листи його однопартійця П. Феденка. Частину архіву становлять і рукописи публіцистичних праць Л. Чикаленка: його статей, біографічних нарисів, спогадів про І. Франка, М. Ростовцева, свою студентську пошукову подорож на Волинь, про археологічні розкопки 1912 р. у Мізині, про події 1919 р.
Загальний огляд особового архіву Л. Чикаленка привів нас до висновку про актуальність дослідження та введення до наукового обігу наукових розробок і відкриттів українського вченого, зроблених ще у середині минулого столітті, на матеріалах унікальних наукових знахідок і розкопок, які систематично проводились у різних частинах України. Актуальною залишається і публікація його листування, як із представниками власної відомої родини, так і з відомими сучасниками. Джерельний потенціал виявленого епістолярію дозволить відтворити чимало невідомих біографічних фактів про відомих українців, заповнити сторінки нашого минулого цінними фактами, спостереженнями та узагальненнями щодо процесів, які переживала українська еміграція в різних країнах і осередках своєї діяльності.