«У КИЄВІ, В РІДНІЙ МОГИЛЯНО-ЗАБОРОВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ» УНІКАЛЬНІ СТАРОДРУКИ З ОСОБОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ГЕОРГІЯ КОНИСЬКОГО КИЇВСЬКОЇ ДОБИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДУ НІБУ)

Тези доповіді

УДК 929Кониський:[094.4:025.171](477.411)НІБУ

Горська Наталія Олексіївна
ORCID https://orcid.org/0009-0002-3812-2399
Редакторка науково-дослідного відділу стародруків, цінних та рідкісних видань
Національна історична бібліотека України
Київ, Україна
e-mail natalia31@ukr.net

«У КИЄВІ, В РІДНІЙ МОГИЛЯНО-ЗАБОРОВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ»
УНІКАЛЬНІ СТАРОДРУКИ З ОСОБОВОЇ БІБЛІОТЕКИ
ГЕОРГІЯ КОНИСЬКОГО КИЇВСЬКОЇ ДОБИ
(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДУ НІБУ)

Презентовано стародруки з особової бібліотеки Георгія Кониського з його власницькими написами. Видані латиною твори Еразма Роттердамського, Й. Герхарда, Й. Мейснера, С. Ґласса були придбані Г. Кониським в добу його ректорства в Києво-Могилянській академії і склали джерельну базу для написання ним курсу богослов’я.
Ключові слова: Георгій Кониський; особова бібліотека; стародруки 17-18 ст.; Києво-Могилянська академія.

«Київ – мій учитель», – читаємо в другому рядку віршованої автобіографії-епітафії видатного українського філософа, педагога, релігійного діяча Георгія Кониського (1717-1795). У своїй alma mater – Києво-Могилянській академії – він провів двадцять сім яскравих і плідних років. 1728-1743 – студентські роки Григорія Кониського; 1744 – прийняття ним чернецтва з ім’ям Георгій; 1745-1747 – викладання в Академії риторики та поетики. У 1747 році митрополит Київський Тимофій Щербацький сприяв переведенню Георгія на кафедру філософії з наданням йому звання професора філософії та посади префекта Академії. Георгій Кониський склав латиною два курси філософії і читав їх студентам до 1751 року. Перший курс ґрунтувався на інтерпретаціях вчення Арістотеля. Один із студентських записів цього курсу, який зберігається в Інституті рукопису НБУВ, має назву «Общая философия перипатетиков, разделенная на четыре отдела, содержащая логику, физику, метафизику и этику, изложенная согласно мыслей главы философов Аристотеля Стагирита в Киеве, в родной православной Могиляно-Заборовской* академии в 1747 и 1748 гг. профессором, преподобнейшим Георгием Конисским, префектом Киевской
* Рафаїл Заборовський, митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Росії (1743-1747), всебічно сприяв піднесенню наукового рівня й матеріального стану Києво-Могилянської Академії.
академии». Із тим ласкавим «рідна Академія» в офіційній назві курсу перегукується теплий спогад героя роману Валерія Шевчука «Три листки за
вікном» Іллі Турчиновського: «… раптом захотілося повернутися в любі стіни Київського колегіуму…». Пройшли роки, й онук Іллі cпитав одухотвореного незнайомця, де той учився. «Там, де і всі. Одну маємо alma mater…», – була відповідь. У другому курсі філософії професора Кониського відбувся перехід від арістотелізму до наук Нового часу, до ідей Просвітництва, – і це стало віхою в українській філософії. Георгій Кониський розмежовував природне і божественне: «Бог створив цей світ і зберігає його, не втручаючись у дію природних законів». Кониський був прихильником системи Тихо де Браге, яка не суперечила канонам Святого Письма, та відкриттів Декарта. Новітній європейський раціоналізм Кониського проявився у його вченні про людину як досконале створіння: своїм розумом вона уподібнюється до Бога.
Упродовж 1751-1755 років Георгій Кониський викладав курс богослов’я і був ректором Києво-Могилянської академії. Блискучий знавець античної спадщини, патристики, схоластики, Георгій Кониський сформував свій теологічний курс на основі праць провідних богословів Європи.
Нижче представлено джерела, використані Георгієм Кониським при складанні його богословського курсу, а саме – стародруки теологічного змісту, які він придбав та опрацював у період між 1751 та 1755 роками. Про це свідчать власницькі написи Георгія Кониського на титульних аркушах примірників з фонду НІБУ: «Ex Libris Georgij Koniskj Archimandritae** Et Rectoris Аcademiae Kioviensis».
Erasmus Desiderius Roterodamus (1466/1467/1469–1536). Des. Erasmi Roterodami Paraphrasis in servatoris et domini nostri Jesu Christi Novum Testamentum, hactenus ab annis plurimis piorum et doctissimorum votis exemplaribus jam pridem deficientibus […] / Desiderius Erasmus. – Hannover : Typis Georgi Friderici Grimm, 1668. – [8], 252, 196, 144 [i. e. 344], 257 [i. e. 255], 178, 480, 125 р. «Парафрази Еразма Роттердамського в Новому Заповіті нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа» (в 6-ти тт.) являють собою популярний
** У 1752-1755 рр. Георгій Кониський був архімандритом Києво-Братського Богоявленського училищного монастиря.
виклад латиною окремих витягів з відновлених Еразмом текстів Нового Заповіту. Інтерес до Святого Письма як до джерела благочестя Еразм
Роттердамський виявляв ще з юності. Згодом гуманістичні інтереси філолога й літератора виступили на перший план. Та саме встановлення Еразмом прийнятого тексту (Textus Receptus) головної книги християнства допомогло йому стати володарем думок у Європі напередодні Реформації. В 1516 році побачив світ Новий Заповіт давньогрецькою мовою із латинським перекладом і коментарями Еразма. Друге видання книги (1519) справило величезний вплив не тільки на наукову критику Біблії, а й на відродження вільнодумства в Європі.
В епоху становлення лютеранства, після складання Книги Згоди в 1580 році, розпочав свою діяльність німецький теолог, фундатор лютеранської ортодоксії Йоганн Герхард (1582-1637). У бібліотеці Георгія Кониського зберігався конволют, який склали два алігати, а саме: «Посмертні анотації до Євангелія від Матвія» Йоганна Герхарда та «Теологічні вправи за Євангелієм від Матвія» професора теології Віттенберзького університету Йоганнеса Мейснера.
Gerhardus, Johannes Ernestus J.F. Annotationes posthumae in Evangelium D. Matthaei apostoli & Evangelistae […] / Iohannes Ernestus J.F. Gerhardus. – Jena : Typis & Sumpubus Georg l Senge, 1663. – 1926 col.
Meisner, Johannes (1615-1681). Exercitationes theologicae Evangelium Matthaei, ventilate Sus praesidio Johannis Meisneri SS. Theol. Doct. et Prof. Publ. in Academia Wittebergensi. – [Wittenberg] : Literis & Impensis Michaelis Wendt, 1664. – [179] р.
Віттенберзький університет у 16-му й 17-му століттях був одним з найважливіших європейських центрів теології, античних студій та водночас – вільнодумства. З цим університетом пов’язані два великих імені епохи Реформації: Мартіна Лютера (1483-1546) і Філіппа Меланхтона (1497-1560). «Учитель Німеччини» Ф. Меланхтон – автор зразкових підручників грецької та латинської граматики, логіки, риторики, діалектики, богослов'я, етики, – після смерті Лютера став на чолі лютеранства. У своєму вірші «Похвала логіці» з-поміж імен, що розвивали цю науку, Георгій Кониський назвав і «Меланхтона Віттенберзького».
Найвизначнішим твором німецького богослова й біблійного критика Саломона Ґласса (Ґлассіуса, 1593-1656) стала біблійна енциклопедія «Philologia sacra» (5 тт., 1623-1636).
Glassius, Salomon. Philologia sacra : qua totius ss. veteris et noui testamenti scripturae tum stylus et literatura, tum sensus et Genuinae interpretationis ratio et doctrina libris quinque expenditur ac traditur […] / S. Glassius ; ed. Joannes Franciscus Buddeus. – Lipsiae, 1743. – 2138 сol.
Це фундаментальне філологічне дослідження мови біблійних текстів, граматики й риторики знаменувало перехід від сухого підходу до тлумачень Біблії з боку лютеранських ортодоксів до більш гуманного, духовного підходу школи Філіппа Шпенера (1635-1705) – німецького богослова, засновника пієтизму (руху всередині лютеранства, в якому більшого значення набувало особове благочестя вірян, відчуття живого спілкування з Богом). За Шпенером, проповідників і пасторів необхідно навчати відповідальності за приведення пастви до істинно християнського життя. Вплив ідей Ф. Шпенера відчувається в єдиній праці Георгія Кониського з пасторології, написаній у співавторстві з Парфенієм Сопковським, також випускником Києво-Могилянської академії (1717-1795). Саме про відповідальність православного священника перед паствою йдеться у збірнику: «[Книга] О должностях пресвитеров приходских, от слова Божия, Соборных Правил и учителей церковных сочиненная : собрано Смоленским епископом Парфением Сопковским, и Могилевским епископом Георгием Конисским» (1776; мова тексту – церковнослов’янська). За 50 років збірник витримав 21 перевидання й своїм авторитетом уподібнився до Номоканону (візантійського збірника церковних правил). У виданні регламентуються основні «должности» (тобто – обов’язки) парафіяльного священника, й серед них – «проводити життя своє згідно з ученням євангельським, і тим показувати себе прикладом святого життя». Крім численних цитат «отців церкви», автори подали й цитати з творів світських істориків, а також висловлювання фундатора Київської академії Петра Могили. Коли в 1755 році Георгій Кониський став єпископом Могильовським, він із сумом зазначив гостру нестачу в Могильові освічених православних священників. Заснувавши міську семінарію, єпископ Георгій у період формування фонду семінарської бібліотеки використовував для освітнього процесу свої книги, привезені з Києва.
Основу особової бібліотеки Георгія Кониського складали видання з теології, філософії, фізики, медицини, географії, а також довідкові видання 17-18 ст., видрукувані переважно латиною в Німеччині, Польщі, Австрії, Нідерландах, Швейцарії. Георгій Кониський володів женевським і лейпцизьким виданнями Біблії 1560 року та ельзевіром – збірником філософських праць Рене Декарта. У 1776 р. Георгій Кониський писав: «Нині книг священичих доволі, тому нині священники вибачитися невіглаством своїм перед Божим судом ніяк не можуть». Книгозбірня Георгія Кониського була, за його заповітом, передана до Семінарської бібліотеки в Могильові. В Національній історичній бібліотеці України на сьогодні віднайдено вісім унікальних видань з власницькими написами Георгія Кониського.
«У 18-му ст. зверхниками Могильовської єпархії […] були церковні діячі українського походження, які здобули освіту і почали своє духовне служіння на українських землях, [і серед них -] Георгій Кониський. Виховані на стійких просвітницьких позиціях Києво-Могилянської академії, вони об’єктивно сприяли поширенню […] київських культурних традицій в православному просторі […]» (зі статті Світлани Кагамлик 2017 року «Могильов як центр консолідації української церковної еліти та ширення київських культурних традицій»).

UDC 929Кониський:[094.4:025.171](477.411)НІБУ

ORCID https://orcid.org/0009-0002-3812-2399
Nataliіa Horska
Editor of the Research Department of Old Prints and Valuable and Rare Publications National Historical Library of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail natalia31@ukr.net

«In Kyiv, at the native Mohyla-Zaborovskуi Academy»
Unique old prints from Heorhii Konyskyi’s personal library of the Kyiv era
(on the basis of the NHLU holdings)

Here we present old prints from Heorhii Konyskyi’s personal library with his proprietary inscriptions. The works by Erasmus of Rotterdam, J. Gerhard, J. Meissner, and S. Glass published in Latin were purchased by H. Konyskyi during his rectorship at the Kyiv-Mohyla Academy and formed the source base for his theology course.
Keywords: Heorhiy Konyskyi; personal library; old prints of the 17th and 18th centuries; Kyiv-Mohyla Academy.