УКРАЇНСЬКІ БІБЛІОТЕКИ У СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОМУ ЛАНДШАФТІ

Тези доповіді

УДК 021.1-044.922(477.54-25)]
Кравець Лілія Олександрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5631-623X,
аспірантка кафедри інформаційних технологій,
факультет PR, журналістики та кібербезпеки,
Київський національний університет культури і мистецтв,
Київ, Україна
e-mail: liliakra236@gmail.com

УКРАЇНСЬКІ БІБЛІОТЕКИ У СУЧАСНОМУ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОМУ ЛАНДШАФТІ

Висвітлено вивчення функцій бібліотек українськими фахівцями. Виокремлено основне змістовно-семантичне навантаження терміна. Доведено, що виконуючи традиційні для бібліотечного інституту функції, книгозбірні цифрової епохи трансформуються в інформаційні центри, що надають доступ до національних і світових інформаційних ресурсів та баз даних.
Ключові слова: бібліотекознавство, бібліотечна справа, бібліотека, функції бібліотек.

Визначення оптимального комплексу функцій бібліотек на кожному етапі розвитку – одна з фундаментальних проблем бібліотекознавства. Теоретики і практики бібліотечної справи часто позначають функції (лат. functio – виконання, звершення) установи установи як «роль бібліотеки», «місія бібліотеки», «цілі бібліотеки», «завдання бібліотеки». Вивченню цього питання у 1920–1940-х роках присвячували свої роботи відомі українські фахівці (Д. Балика, В. Дубровський, В. Іваницький, В. Козловський, В. Кордт, Н. Пискорська, Г. Плеський, С. Постернак, Я. Прайсман, М. Сагарда та інші). На сторінках фахової періодики («Бібліотечний журнал», «Бібліотечний збірник», «Журнал бібліотекознавства та бібліографії», «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР») знаходили відображення численні дискусії. Кожен бібліотекознавець пропонував певний перелік функцій бібліотеки, який йому здавався актуальним на той час. Проте новий виток історичного розвитку суспільства свідчив про недостатність запропонованого, і починалися нові дискусії. Міркування вчених з цього питання варіювалися від чіткого виділення однієї або кількох до ототожнення різних функцій бібліотеки, формування їх переліків.

Радянський період в Україні характеризується розвитком масової бібліотеки як ідеологічного інструмента виховання та соціалізації радянської людини. Це вважалося пріоритетною функцією бібліотек, яка всебічно активно контролювалася та підтримувалася у тоталітарній державі. Розпад СРСР зумовив дві протилежні тенденції: з одного боку – демократизацію ринкових відносин та відхід від цензурування, а отже і від ідеологічної функції бібліотек, а з іншого – проблеми з реорганізацією діяльності бібліотечної галузі та її інформаційним і функціональним оновленням.

Теоретиками і практиками бібліотечної справи вивчаються питання визначальних особливостей, актуальних тенденцій та перспективних напрямів функціонування бібліотек в інформаційному суспільстві та суспільстві знань, зокрема напрацювання О. Василенко, О. Воскобойнікової-Гузєвої, С. Гарагулі, В. Горового, Т. Гранчак, Л. Дубровіної, М. Закірова, С. Закірової, О. Клименко, Т. Коваль, І. Лобузіна, К. Лобузіної, О. Онищенка, Ю. Половинчак, В. Попика, О. Сокур та інших. Значний внесок у дослідження теоретико-методологічних засад функцій публічних бібліотек належить Г. Шемаєвій та Т. Вилегжаніній.

Найґрунтовніше теоретико-методологічне дослідження функцій наукової бібліотеки репрезентовано напрацюваннями М. Слободяника. Діяльність бібліотеки як невід’ємного складника документно-інформаційної системи суспільства вивчали І. Давидова та В. Ільганаєва. Т. Бірюковою визначено функціональну структуру бібліотек як документно-комунікаційного інституту з погляду структурно-функціонального підходу. Концептуалізацію системного розвитку національної бібліотеки і механізмів реалізації стратегій подолання цифрової нерівності в умовах побудови інформаційного суспільства комплексно розглянуто Чжао Лін. О. Мар’їна проаналізувала напрями розвитку бібліотек з урахуванням тих кардинальних змін, які відбулися та продовжують відбуватися в інформаційній інфраструктурі сучасного соціуму. Різні аспекти науково-інформаційного супроводу галузевої науки, діяльності бібліотек в електронному середовищі та медіапросторі, що вимагає реалізації традиційних та інноваційних функцій бібліотек, розкрито у науковому доробку О. Бруй, Л. Грінберг, В. Загуменної, О. Збанацької, Т. Коваль, Т. Колесникової, О. Кузьменко, Н. Кунанець, О. Мар’їної, О. Матвійчук, Ю. Новальської, В. Пальчук, Г. Пристай, Н. Розколупи, О. Сербіна, Т. Сидоренко, Л. Туровської.

Політичні та соціально-економічні перетворення, які відбулися в Україні останніми десятиліттями, створили принципово нові умови для розвитку бібліотек. Виконуючи традиційні для бібліотечного інституту функції – просвітницьку та меморіальну, книгозбірні поступово перетворюються в інформаційні центри, що надають доступ до національних і світових інформаційних ресурсів та баз даних. Нові функції бібліотек нерозривно пов’язані з процесами інформатизації та цифровізації у суспільстві знань – забезпечення вільного доступу користувачів до світових інформаційних ресурсів. Очевидно, що ці процеси сприяли залученню нових користувачів та оптимізації роботи самої книгозбірні.
Постає актуальне питання: наскільки ефективно сучасний український бібліотечний інститут виконує усталені функції та наскільки він готовий до виконання очікуваних у нових реаліях суспільного розвитку, повоєнної відбудови.
Незважаючи на кардинальні зміни в інформаційному просторі України, які відбулися останніми роками, бібліотеки залишаються сталими соціальними інститутами, діяльність яких можна охарактеризувати так:
– доступність для широкого загалу користувачів;
– належність до державної або комунальної форми власності;
– вплив на роботу місцевих громад через громадські організації, органи влади, які є засновниками цих книгозбірень;
– наближеність бібліотек до потреб громад та українського суспільства в цілому;
– поліфункціональність – виконання інформаційних, комунікаційних, меморіальних, освітніх, культурних, дозвіллєвих тощо функцій.
Тобто, сучасні бібліотеки як об’єкти соціокультурної діяльності країни в цілому та регіону і громади зокрема, діють у традиційному та віртуальному бібліотечно-комунікативному просторі. При цьому традиційний інформаційно-комунікаційний бібліотечний простір включає соціокультурний обмін між книгозбірнею і органами влади, громадою, іншими бібліотеками та закладами культури, засобами масової інформації, меценатами, бібліотечними працівниками, а головне – з користувачами. Віртуальний простір передбачає отримання і передачу інформації, налагодження комунікації та безпосереднього спілкування бібліотекарів зі своїми користувачами за допомогою мережі Інтернет.

UDC 021.1-044.922(477.54-25)]
Lilia Kravets,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5631-623X,
Postgraduate Student in Information, Library and Archival Affairs,
Department of Information Technologies,
Faculty of PR, Journalism and Cybersecurity,
Kyiv National University of Culture and Arts,
Kyiv, Ukraine
e-mail: liliakra236@gmail.com

UKRAINIAN LIBRARIES IN THE MODERN INFORMATION AND COMMUNICATION LANDSCAPE

The study of library functions by Ukrainian specialists is highlighted. The main content-semantic load of the term is singled out. It has been proven that, performing the traditional functions of a library institute, book collections of the digital era are transformed into information centers that provide access to national and global information resources and databases.
Keywords: library science, librarianship, library, functions of libraries.