Розвиток українського книговидання у XVII столітті в контексті європейських культурно-освітніх процесів

Тези доповіді

УДК 655.4/.5(477):37(4)(091)(045)

Кочубей Тетяна Дмитрівна
ORCID http:// orcid.org/ 0000-0002-9104-8442
докторка педагогічних наук, професорка,
головна наукова співробітниця,
відділ педагогічного джерелознавства та біографістики,
Державна науково-педагогічна бібліотека України
ім. В. О. Сухомлинського,
Київ, Україна e-mail: udpu_tania@ukr.net

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КНИГОВИДАННЯ У XVII СТОЛІТТІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ПРОЦЕСІВ

Висвітлено окремі аспекти проблеми розвитку українського книгодрукування у ХVІІ ст., закцентовано увагу на виникненні і поширенні мережі друкарень і бібліотек. Встановлено, що наслідком таких перетворення стало піднесення ролі освіченості серед народу. Ключові слова: книгодрукування, друкарні, навчальні книги, освіта, культурно-освітні процеси.
Економічне становище Києва, духовні традиції, звʼязки з різними землями та містами України у XVII ст. зумовили його відродження не тільки як усеукраїнського центру православʼя, а й як вагомого освітнього центру. Останнє було повʼязано, насамперед, з виникненням і поширенням мережі друкарень. З цього приводу С. Голубєв (1882) зазначав, що в історії людства взагалі і кожного народу зокрема книгодрукування є одним із найважливіших рушіїв освіти. Друкарні задовольняли одну із основних потреб – швидкий і широкий обмін ідеями між тими, хто їх продукує, й тими, хто їх засвоює і впроваджує в практику, а також були культурно-освітніми установами, які поширювали освіту серед народу та мали вагомий освітньо-культурний потенціал.
Усі давні друкарні дбали про поширення освіти серед широких верств населення. Першою на українських землях була заснована у 1573 р. друкарня Іваном Федоровим у Львові. На початку XVII ст. друкарні діяли у Львові, Острозі, Луцьку, Угорцях, Уневі, Заблудові, Перемишлі, Новгород-Сіверському, Києві, Арсенія Желиборського у Львові, єпископа Гедеона Балабана в Сирятині й Крилосі, Темофія Вербицького й Спиридона Соболя в Києві та ін. До кінця XVII ст. в Україні нараховувалося близько 20 друкарень, які відігравали значну роль у змаганнях православної церкви з католицизмом та унією (С. Голубєв, 1882). У 1610 році архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький згрупував навколо себе освічених священнослужителів Іова Борецького, Тарасія Земку, Захарія Копистянського, Памву Беренду та Лаврентія Зизанія з метою розпочати книгодрукування. Придбавши друкарський верстат він протягом 15 років видрукував близько 30 книг релігійного змісту. Це перевищило загальну кількість усіх книжок, надрукованих в Україні до того часу (О. Субстельний, 1993).
Усі друкарні того часу були культурно-освітніми установами, які не так дбали про прибутки, скільки про книгодрукування та поширення освіти серед народу. Особливо це стосується Печерської друкарні, навколо якої згуртовувалися кращі письменники та вчені того часу. Завданням Печерської Лаври було навчити грамотності не тільки український народ, але й весь православний світ. Видання Лаври поширювалися в Молдові, де «урядовою мовою була мова українська, а мовою церкви була латинська», а також на Афоні, в словʼянських монастирях.
За час настоятельства у Києво-Печерській лаврі Петра Могили (кінець 1632 р. – перша половина 1633 р.) розпочався друк книг польською мовою. Першою книгою, видрукованою польською мовою, був панегірик, написаний студентами могилянської колегії П. Могилі. Крім книг релігійного змісту, у Печерській друкарні видавалися й світські книги, зокрема «Лексикон…» П. Беренди (1627), «Полуустави…» (1690) та ін. Незважаючи на втрати від пожеж у 1718, 1772, 1776 і 1788 рр. друкарня не переривала просвітницької діяльності впродовж 269 років свого існування.
Про географію розповсюдження книг з київської і львівської друкарень у третій чверті XVII ст. свідчить уміщений у «Киевской старине» за 1895 р. бібліографічний покажчик, в якому відзначається, що у 1894 р. В. Ейгорном була видана брошура обсягом 19 сторінок під назвою «Книги кіевской и львовской печати въ Москве въ третью четверть XVII в.». У ній подано відомості про поширення книг київського друку в другій половині XVII ст. у Москві. Серед авторів цих видань названо Л. Барановича, І. Галятовського, І. Гізеля. Зазначимо, що Україна того часу друкувала не тільки суто церковно-богословську літературу, але й навчальні книги.
Стан друкарства в Україні XVII ст. І. Огієнком (1918) охарактеризовано так: «На Вкраїні зʼявляється склад книжок, по містах закладаються великі бібліотеки. Широкою річкою пливуть ці книжки з-за кордону, не меншою ж річкою пливуть вони із своїх друкарень, яких тоді зародила сила, і коли ми читаємо вкраїнські книжки XVII віку, нас дивує величезна ерудиція їх авторів, дивує справжній науковий метод, дивна чистота логіки думок». Серед вагомих публікацій того часу варто згадати «Граматику» М. Смотрицького (1619), «Лексикон» П. Беренди (1627), перший підручник з історії «Синопсис» (1674).
Зазначимо, що книгодрукування в Україні, його виникнення і розвиток значною мірою були зумовлені швидким зростанням мережі шкіл, гострою потребою в навчальних посібниках – букварях, граматиках, словниках. За даними Є. Мединського (1954), тільки Львівська друкарня з 1584 по 1722 роки видала 34 237 букварів, 500 граматик, 200 примірників праці «Про виховання чад».
Віддаючи данину друкарням, варто також не оминути увагою значення бібліотек, які діяли при монастирях та церквах, у просвітництві народу та поширенні богословсько-педагогічної думки. Як зазначається у «Звіті Волинського Церковно-Археологічного Товариства в 1899 році», у Дерманському, Городищанському і Любарському монастирських храмах знайдені памʼятки старовинного письма і друкарства. Зокрема, у бібліотеці Дерманського монастиря виявлено 26 номерів старовинних рукописних книг, які сягають XIV–XV ст. Серед декількох сотень стародруків різними мовами подаються такі бібліографічні рідкості, як Дерманський Октоїх 1610 р., Рохмановське учительське євангеліє 1618 р. Багато книг з автографами і помітками на полях М. Смотрицького, які дають багатий матеріал щодо його ерудиції, наукових інтересів і біографії цього видатного діяча церковної історії та просвітництва Волині. Як зазначається у звіті про охорону книжкових фондів, у бібліотеці Любарського жіночого монастиря зберігалося багато різного роду «вчених» богословських трактатів, писаних у різних монастирях Волині та суміжних з нею землях монахами-василіанами.

Наведений нами огляд книгодрукування та розповсюдження друкованої продукції засвідчує, що книга, причому не тільки церковна, а й навчальна, відігравала вагому роль у культурно-освітньому житті українського суспільства XVII ст. Саме навчальна книга сприяла поширенню освіти, що є свідченням затребуваності останньої.

UDC 655.4/.5(477):37(4)(091)(045)
Tetiana Kochubei
ORCID http:// orcid.org/ 0000-0002-9104-8442
doctor of pedagogical sciences, professor, Chief Researcher of the department of
Pedagogical source studies and
biographical studies V. Sukhomlynskyi State Scientific and Educational Library of Ukraine, Kyiv, Ukraine e-mail: udpu_tania@ukr.net

THE DEVELOPMENT OF UKRAINIAN BOOK PUBLISHING IN THE 17TH CENTURY IN THE CONTEXT OF EUROPEAN CULTURAL AND EDUCATIONAL PROCESSES

Certain aspects of the problem of the development of Ukrainian book printing in the 17th century are highlighted, attention is focused on the emergence and spread of a network of printing houses and libraries. It was established that the consequence of such transformations was the elevation of the role of education among the people.
Keywords: book printing, printing houses, educational books, education, cultural and educational processes.