ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ

Тези доповіді

Глущук Євгенія Вікторівна,
ORCID 0000-0002-9137-7318
молодший науковий співробітник,
інформаційно-аналітичний відділ,
Фонд Президентів України,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Київ, Україна
е-mail: EvgenijaGlu@gmail.com

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ

Розглянуто особливості впливу повномасштабного вторгнення рф в Україну на інформаційні потреби влади, зокрема інституту президентства. Висвітлено специфіку інформаційного забезпечення інституту президентства. Розкрито динаміку інформаційно-аналітичних запитів інституту президентства в умовах війни.
Ключові слова: інститут президентства, війна, моніторинг, інформаційно-аналітична діяльность.

Початок повномасштабного вторгнення рф в Україну спричинив не лише переформатування та перерозподіл політичних впливів в країні, а й змінив загальну динаміку суспільно-політичних процесів та взаємозв’язків. Найбільшою мірою це позначилось на компетенціях та пріоритезації органів державної влади в полі реалізації публічної політики та підтримки міжнародного іміджу України. Зокрема, це стосується інституту президентства, як ключової ланки в підтримці національної безпеки та обороноздатності держави, транслюванні для українського суспільства та міжнародної спільноти критично важливих наративів визвольної боротьби проти рф, її ізоляції від глобального демократичного світу. Реалізація цих та інших процесів видається неможливою без відповідного інформаційного забезпечення, створення та чіткого реагування на актуальні інфоприводи, систематичного моніторингу аналітичних даних та стратегічного інформаційного планування подальшої діяльності інституту президентства в умовах війни.
Щоб зрозуміти специфіку інформаційних потреб інституту президентства, варто, перш за все, зазначити, що як інституція він здебільшого розглядається як «сукупність державно-правових (конституціних) норм, що регулюють формування і функції президентської влади». На практиці це складна система допоміжних структур та служб, які тісно взаємодіють з іншими ланками вищих органів державної влади та, відповідно, мають розгалужену систему збору даних для провадження політики Президента (Офіс Президента України, Служба безпеки та оборони при Президентові України тощо). Указами Президента та іншими нормативно-правовими актами визначається джерельна база їх інформаційно-аналітичної діяльності, зокрема, вони можуть подавати запити на інформацію, документи та матеріали від державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій різних форм власності та їх представників; проводити збір даних через комунікаційні системи та інформаційні ресурси держорганів; ініціювати дослідження громадської думки та суспільно-політичних процесів шляхом залучення відповідних фахівців; здійснювати аналіз нормативної бази з подальшою розробкою необхідних рекомендацій тощо. Окрім цього, чим вища ланка прийняття рішень, тим більш концентрованою має бути інформація, вона має проходити повний цикл збору, обробки, систематизації та аналізу з метою скорочення часового періоду прийняття управлінських рішень. Вимоги своєчасності інформації та її достовірності залишаються головними індикаторами в роботі з масивами даних.
Враховуючи, що повномасштабне вторгнення рф в Україну призвело до посилення ролі президента та всієї президентської вертикалі влади в процесі прийняття стратегічних та тактичних рішень (глава держави де-факто та де-юре є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України), динаміка інформаційних запитів інституту президентства теж зазнала деяких змін. Як зазначає Хоменко С., з початком війни «було запроваджене так зване кризове управління, з чим вибудувана єдина мобілізована вертикаль виконавчої влади. Офіс президента перетворився на модераційний центр, до роботи якого долучилися Кабінет міністрів України, Верховна рада України та регіональні еліти». Питання впровадження воєнного стану, формування територіальної оборони, проведення мобілізації, стратегічного управління збройними силами та ін, потребували нормативного регулювання та прийняття відповідних указів, що позначилось також і на підходах та методиках роботи з масивами даних. Таке масштабування комунікативних взаємодій між органами влади призвело до збільшення кількості допоміжних інформаційно-аналітичних структур при ключових виконавчих інститутах, адже інформаційні потреби центру прийняття рішень змістились в бік актуальних верифікованих даних, які дають можливість відразу переходити до стратегічного планування та реалізації внутрішньо- та зовнішньополітичних напрямів. Це, зокрема, дозволяє виграти час в умовах переговорних процесів із зовнішніми партнерами щодо підтримки України та її ресурсозабезпечення. Враховуючи, що вагомий сектор оборони це інформаційний кіберфронт, надважливим став також мережевий вид запитів та аналітика загальних принципів просування російської пропаганди в соціальних мережах та спеціальних додатках. Інститут президентства став одним з головних об’єктів нападу російських «ботоферм» та інформаційно-психологічних спецоперацій (ІПСО), розповсюдження фейків та дезінформуючих новин. Тому інфозапити щодо спростування фейків та перевірки даних залишаються завжди актуальними і спрямовані як на внутрішню і зовнішню (міжнародну) аудиторії, так і на українське суспільство. З одного боку це дозволяє владним структурам просувати фактологічні дані щодо подій в Україні, з іншого, на думку Кондратенка О., «з посиленням впливу інституту президента час від часу проявляються й негативні тенденції в його діяльності, серед яких: створення Офісом президента монополії на істину й порядок денний, неприпустимість критики влади, надмірне втручання в роботу інших гілок влади тощо.
Підсумовуючи, можна зазначити, що з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну динаміка інформаційних запитів органів державної влади змінювалась пропорційно до корективів у їх компетенціях та функціональному навантаженні. Тому інформаційне забезпечення інституту президентства більшою мірою сконцентроване на швидкості збору та обробки інформації, представленні масштабованих аналітичних даних, відфільтровуванні фейкових та дезінформативних елементів, протидії російській пропаганді в мережевому просторі та ін. Сама ж система поширення такого роду запитів в умовах війни формується за рахунок надання додаткових повноважень дотичним до діяльності Президента структурам або ж шляхом створення додаткових спецінституцій інформаційно-аналітичного спрямування з чітко встановленою сегментацією інфопростору.